"Фразу "колонами по троє" востаннє я чув на "антимайдані". Ніщо не є огиднішим, ніж бажання г*ндонів очолити справжній суспільний запит" - Дейнега про акцію протесту під ВР

У Києві на мітингу під Верховою Радою 17 жовтня у військовій формі було багато молодиків, схожих на тітушок, а нормальні люди просто йшли геть. Про це на своїй сторінці в Facebook написав волонтер Віталій Дейнега, передають Патріоти України.

"Коротко про двіжуху під Радою.

Знаєте, у мене є стара прикмета: там де багато прапорів – зазвичай погано пахне. Прапорів було багато, причому оцих огидних на вудочках (кияни одразу зрозуміють про що я) і співвідношення їх кількості до кількості людей мені одразу не сподобалось. Але ок, я підтримую усі цілі мітингу, а не його окремих учасників. Якщо цілі у нас спільні – якось потерплю.

Пройшов через рамку. Доглядали мене не надто ретельно, але достатньо щоб знайти заборонені предмети. Їх не було, отже пройшов без ексцесів. Зі сцени лунала звичайна політична хєрь, вона для таких подій обов’язкова, теж можна перетерпіти. Цим нас не здивуєш.

Коли я заходив, закінчувався чийсь виступ. Поки я пройшов кордони, він закінчився і частина людей почала розходитись.

Після двох Майданів у мене є інша звичка: дивитись на обличчя. Обличчя були нормальні, відвертої тусні з мітингів а-ля “бакс по п’ять” не було, або було небагато. Хоча і приємних було значно менше ніж очікував. Тому бажання підійти і попитати хто і за що тут стоїть швидко пройшло.

Помітив купу людей у формі. Вони стояли біля забору у кущах. Хтось щось “віщав”, інші слухали. Частина з них виглядали трошки тітушкувато і були у чорних спортивних вітрозахисних куртках, тому вписався я доволі легко. “Віщун” казав їм де можна курити, де туалет і щось про двіжуху після 16:00 та можливі силові варіанти. Після фрази “колонами по троє” у мене почався жорсткий флешбек.

Справа у тому, що в останнє я її чув на “антимайдані”. Так-так, у грудні 2013-го я ходив туди з Tatiana Sakura. У той день була велика двіж із концертом. І мені цікаво було подивитись на іншу сторону конфлікту. Я подивився на їхню їжу, випив чаю, поцікавився скільки їм платять і чи дійсно вони підтримують яника. Коли концерт закінчився, їх “колонами по троє” погнали як худобу в Маріїнку.

Я підійшов до нашої барикади (вона починалась як раз біля готелю “Дніпро”). Цікаво було подивитися на неї з іншого боку. З неї мені кричали: “давай сюди! Ти ж нормальний паца!”. Я озирнувся, побачив що Європейська площа уже майже опустіла і шансів що мене покалічать стало менше, тому став сміливішим і крикнув “Слава Україні!”, а також усі наступні за нею вітання. Майданівці зраділи й відповіли мені оплесками. Після чого я оперативно звалив. Але оці “колони по троє” лишилися у мене в пам’яті назавжди. Я навіть пост тоді написав. Можете його пошукати. Сьогодні я про нього знову згадав.

Потім я почав набирати знайомих, які маякнули що вони тут. Більшість зі схожими відчуттями уже покинула мітинг. Частина готувалась до благочинного балу у Будинку Офіцерів. На мітингу нікого уже не було. Так само у них не було бажання туди повертатися.

Добив мене інший інцидент. На виході я зустрів одного знайомого. Елена Суетова та Masi Nayyem його гарно пам’ятають. Це “айдарівець” з золотими зубами, який говорить так ніби зробив пару ходок у тюрму. Він, у свій час, захищав від нас майно забудовника у сквері Волонтерів. Якщо Масі знайде відео моєї з ним розмови – нехай зкине у коменти. Щоб зрозуміліше було наскільки це чудовий персонаж.

Із знайомих я зустрів Єгор Соболєв, потис йому руку, але побачивши поруч з ним Семенченка, з огидою відійшов. Політичні погляди в усіх свої і я до цього толерантний. Але мої явно несумісні з Саакашвілі чи Семенченком. Не сумісні, так би мовити, у межах одного гектару. Тому я пішов.

Хочеться закінчити цей довгий пост якимось позитивом, але це буде складно. На мітинг за хороші речі прийшло достатньо гандонів та одягненої у форму тітушні. Я особисто знаю і нормальних ветеранів, які там були. Вони лише виразніше підкреслювали іншу категорію людей у формі.

Багато нормальних людей звалило з мітингу без бажання повертатися. І, я думаю, якби не було на ньому усього описаного вище – вони б лишилися. Я думав, що за речі, які я підтримую на 100%, зможу потерпіти і цей увесь контингент. Можливо за більшої кількості однодумців так би й було. На Майдані, в решті решт, на сцені гандонів було більше. Але я був не на сцені і навколо були такі ж як я. Тут було трошки інакше. Варто зазначити що я був на цій двіжусі уже після обіду. І думаю, що зранку обстановка була здоровішою. Принаймні я дуже хочу у це вірити. Точно знаю багатьох нормальних людей, які підтримують ідею мітингу, приходили і швидко пішли

Ніщо не є огиднішим, ніж бажання гандонів очолити справжній суспільний запит. Але, судячи з усього, поки більше нема кому. А реформи потрібні: і виборча, і недоторканість, і суд. І я не знаю що з цим робити. Я поїхав працювати. Не забудьте допомогти армії. Усі діла" - повідомив волонтер.