Генерал ЗСУ на Донбасі розповів, як російські бойовики провокують порушення перемир'я

Генерал-майор Радіон Тимошенко розповів, як бойовики "ДНР" і "ЛНР" провокують порушення перемир'я. Взимку цього року група російських офіцерів СЦКК, яка йшла на ротацію в лютому, опинилася в центрі скандалу: в СБУ повідомили, що під час перетину російськими офіцерами пункту пропуску "Гоптівка" у них були вилучені посібники з військової справи, матеріали про використання сучасних танкових підрозділів, гранат, мін і. т. д., а також військові шеврони і прапори "ДНР" і "ЛНР" і навіть наказ про нагородження офіцерів "за допомогу ДНР". Генерал-майор Тимошенко каже, що з тих пір, як він очолив СЦКК з української сторони в квітні цього року, подібні історії більше не повторювалися. Патріоти України пропонують вам ознайомитися з текстом інтерв'ю, яке генерал-майор дав виданню "Апостроф".

- Чи мають російські офіцери доступ на позиції сил АТО?

- Ні. Категорично ні.

- Завдання і можливості українських офіцерів відрізняються від тих, що виконують росіяни?

- В принципі, все однаково. У них така ж чергова зміна, як і у нас. Інформацію вони отримують від своїх спостерігачів, які знаходяться по обидві сторони лінії розмежування сторін.

- Хто вирішує, де ставити спостережний пост СЦКК уздовж лінії розмежування?

- Якщо це українська сторона, то я, якщо та — російський генерал. Як визначається достовірність того, що були обстріли? Обидва офіцери повинні підтвердити цей факт. ОБСЄ, як правило, займає нейтральну позицію. Але у нас буває так: стоять представники СЦКК з обох сторін в Авдіївці (на спостережному посту), на тій стороні заявляють, що українська сторона обстріляла, хоча такого не було. Тому треба ставити відеокамери.

Контакти представників двох армій у штабі СЦКК виключно робочі. В холі санаторію, наприклад, висить розклад відвідування місцевої їдальні, він складений таким чином, щоб росіяни і українці не перетиналися. На перекур також виходять у різний час. По місту росіяни пересуваються тільки в супроводі бійців Національної гвардії. "Безконтрольно ніхто з них не ходить, тому що я відповідаю за їх безпеку", - пояснює генерал-майор Тимошенко.

- Наскільки мені відомо, нещодавно сепаратисти на тій стороні влаштували провокацію, коли ви зустрічалися з першим заступником місії ОБСЄ Олександром Хугом.

- Під час нашої зустрічі з Хугом мені сказали, що треба вивезти загиблих (бойовиків), яких завалило в бліндажі. Я запропонував — буду стояти на відкритій місцевості до тих пір, поки їх не вивезуть, це в промзоні Авдіївки на нульової лінії. Я був впевнений, що буде прийнято рішення (бойовиками) мене не чіпати, тому що поранивши або вбивши начальника СЦКК, який займається миротворчою місією, вони отримають міжнародний резонанс.

І ми три години тримали режим тиші в цьому самому важкому сьогодні районі. В той день було напрочуд тихо, птахи співали. Але потім я почув, як по рації генерал-майору Ігорю Мішуткіну (представник російської групи СЦКК) сказали — передайте українському генералу, що він більше ніколи не забере своїх убитих, і що будуть розстрілювати тих, хто спробує це зробити. Вони (сепаратисти) звинуватили нас у тому, що коли вони діставали 200-х з бліндажа, ми нібито відкрили стрілянину, і у них був ще один убитий. Але тоді в цьому районі стояла дзвінка тиша. І Хуг був здивований (таким звинуваченням), бо якби був хоч один постріл, можна було б на нього списати. Але парадокс ситуації в тому, що пострілу не було. Незважаючи на ці погрози, я як працював, так і працюватиму: якщо буде вбитий (сепаратист), я дам рекомендацію припинити вогонь, щоб вивезли тіло. Ну що брати вже з убитого або пораненого?

- Чи є у СЦКК важелі впливу на ескалацію? Як все ж таки можна запобігти обстрілу?

- На сьогоднішній день найбільш поширеним способом є звернення української сторони до російської сторони СЦКК або навпаки - з пропозицією ввести режим "тиша", щоб припинити обстріл. Такий спосіб мені здається вкрай невдалим. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що найчастіше особливо артилерійські обстріли припиняються тому, що порушник, виконавши задумане, змінює позицію з метою піти від відповідного обстрілу. У цьому випадку роль нашого центру зведена до мінімуму – банальної фіксації порушення, а не в результаті "бурхливої діяльності" сторін СЦКК.

Тому я запропонував Олександру Хугу інший, на мій погляд, більш ефективний спосіб. Оскільки на сьогоднішній день накопичено достатньо інформації про ті райони, звідки ведеться мінометний і артилерійський обстріл, було б правильно організувати там патрулювання силами СММ ОБСЄ. У цьому разі це буде превентивна міра, і вона дасть можливість в якійсь мірі запобігати обстрілам.

- Чи є в принципі якісь критерії оцінки ефективності роботи центру?

- Оцінка роботи СЦКК повинна бути максимально об'єктивною. Але як це зробити? Ось вам приклад: командиру артилерійського дивізіону поставлено завдання підтримати вогнем з закритих вогневих позицій наступ танкової роти, якій, в свою чергу, протидіє батарея противника в складі шести протитанкових гармат. Є два варіанти виконання задачі командиром артилерійського дивізіону.

Перший - спробувати придушити протитанкову батарею, ведучи вогонь уламково-фугасними боєприпасами (усіма вісімнадцятьма) знаряддями дивізіону. В результаті, найімовірніше, буде знищено 2-3 знаряддя противника, що вже немало. Але решта здатні, як мінімум, підбити 3-4 наших танка.

Інший варіант – застосувати димові боєприпаси і "засліпити" особовий склад протитанкової батареї противника. При цьому, як показує практика, досить 4-6 гармат, а це лише одна третина від загального числа знарядь в дивізіоні. Правда, при цьому потрібно розуміти, що жодне знаряддя, жоден солдат противника не постраждає. А тепер питання: як вчинити, який варіант краще?

На перший погляд, відповідь очевидна – противнику було завдано збитків, а отже, перший варіант - кращий. Але найкращий, на мою думку, другий варіант, тому, що він дозволяє нашій танковій роті фактично без втрат виконати поставлене бойове завдання. На мій погляд, такий підхід доцільно використовувати і у випадку з СЦКК - тактика запобігання та недопущення втрат була б набагато ефективнішою.

- Одна з найбільш проблемних ділянок на лінії розмежування — Мар'їнка і Красногорівка, де ось вже майже рік за сприяння Червоного Хреста і СЦКК намагаються добудувати газопровід, але з боку незаконних збройних формувань постійно йдуть обстріли. Трубу вже дотягли. Буде газ у людей?

- Так, труба прокладена і проведені випробування високим тиском, все в порядку. Та ділянка, на якій велися роботи, перебуває в так званій "сірій зоні", тобто між позиціями сил АТО і ОРДО. Наше завдання полягало в тому, щоб гарантувати "тишу" під час проведення робіт, а також негайно діяти в разі найменшого порушення. Адже один постріл і все – роботи припиняються. Газу поки немає, потрібно ще відремонтувати газорозподільну станцію, але ми працюємо над вирішенням цієї проблеми.

Якщо газопровід запрацює, можливо, вдасться запустити і завод з виробництва вогнетривкої цегли в Красногорівці. Це означає, що люди зможуть повернутися на свої робочі місця. За словами генерал-майора, найближчим часом за сприяння Червоного хреста почнеться відновлення інфраструктури в місті Попасна.

Крім того, в СЦКК звертаються з населених пунктів уздовж лінії розмежування щодо проведення тих чи інших ремонтно-відновлювальних робіт. "Тільки за квітень-травень цього року Центр взяв в роботу 300 таких заявок", - каже Тимошенко і додає, що часто це досить рутинний і скрупульозний процес, в який залучені десятки, а то і сотні людей, при цьому його успіх може залежати лише від декількох годин тиші по обидві сторони лінії розмежування сторін.

За останній місяць СЦКК вдалося домовитися з питання відновлення дамби хімічного підприємства "Фенольний завод". За словами генерал-майора, зараз в навколишнє середовище можуть потрапити продукти переробки фенольної, нафталінової, піридинової сировини як побічних продуктів високотемпературного коксування кам'яного вугілля. "Не хотів би "згущувати фарби", але руйнування цього об'єкта стало б жахливою екологічною і гуманітарною катастрофою для всього Донбасу і прилеглих територій", - говорить Тимошенко.

СЦКК також намагається відновити напірний трубопровід каналу "Сіверський Донець — Донбас", по якому подається вода в Горлівку, провести ремонтні роботи на Луганській ТЕС в Щасті і відновити електропостачання насосної станції біля населеного пункту Єленовка.

- Як поводять себе бойовики, коли потрібно відремонтувати інфраструктуру для подачі води та електроенергії у населені пункти на непідконтрольної території? Чи заважають вони роботі ремонтників на українській стороні, як це було з газопроводом у Красногорівці?

- Вивчення умов роботи з ТЕС (Щастя) перебуває на завершальному етапі. Що стосується насосної станції біля Оленівки, то тут головна проблема — це вимоги з боку ОРДО до сил АТО стосовно одностороннього відведення наших підрозділів на 2,8 км західніше щодо нинішніх позицій. Навряд чи ці умови є прийнятними. Тому ми шукаємо компромісне рішення.

Якщо говорити про компроміси, то у нас вже є реалізований проект по забезпеченню безпеки під час проведення робіт на магістральному водопроводі “Петровська – Луганськ” (в результаті аварії без водопостачання залишилися мешканці Луганська - Ред.).

Складність була в тому, що аварія сталася на ділянці в районі, прилеглому до лінії розмежування сторін. Були надані гарантії безпеки для проведення робіт на території ОРЛО, а контроль виконання зобов'язань щодо недопущення порушення режиму припинення вогню здійснювали патрулі СММ ОБСЄ. Тоді, незважаючи на складність обстановки, протягом чотирьох днів, поки велися роботи, не було зафіксовано жодного пострілу.

- Ви в СЦКК постійно працюєте з російською стороною. Як ви думаєте, такі рішення, як недавня передача Україні Надії Савченко, можуть означати, що Росія міняє свою політику в зоні АТО, адже ми всі розуміємо, що вона, а не сепаратисти, тут ключовий гравець?

- Мені здається, що звільнення Надії Савченко може означати, що навіть одна з найпотужніших ядерних держав не може перемогти окремо взятої людини, якщо вона мотивована і готова боротися за свої переконання, за свою країну, свій народ, не шкодуючи свого здоров'я і самого життя.

На питання щодо впливу Надії на процеси врегулювання конфлікту на сході України однозначно відповісти складно. Судячи з заяв самопроголошеного лідера ОРДО Олександра Захарченко, в області визволення полонених шляхом прямих переговорів з бойовиками перспектив у Надії немає. На мій погляд, більшої уваги заслуговує її мужність у плані виховання як підростаючого покоління, так і військовослужбовців Збройних Сил України. Життя покаже. Все буде залежати від її готовності не тільки боротися, але і правильно розставити акценти у своїй діяльності.

- Чи може допомогти у вирішенні ситуації введення міжнародної поліцейської місії?

- Це буде мати сенс, якщо охопить своїми патрулями не тільки райони уздовж лінії розмежування сторін, а також територію аж до державного кордону нашої країни. При цьому необхідно чітке визначення не тільки прав, але й обов'язків представників цієї місії.