″Горіли шини, горіли намети, горів Будинок профспілок...″: Юрій Касьянов пригадує події 18 лютого 2014 року

″Ми чергували на ″Груші″.

Били барабани, горіли шини, протиборчі сили демонстративно шикувалися в бойові порядки один навпроти одного, туди летіли пляшки із запальною сумішшю, назад прилітали світлошумові й газові гранати... На Інститутській і в Маріїнському вже щосили вбивали наших людей, а ми чекали...″, ― пише Юрій Касьянов на своїй сторінці у соцмережі, передають Патріоти України, і продовжує:

″Першого пораненого взяли на операційний стіл на місці ― важкий. Другого, з відстріляною п'яткою, повантажили до мене в машину. Двоє наляканих молодих ″правосєків″ із величезними саморобними рогатками і кишенями, набитими гайками на 14, залягли разом з блідим як полотно хлопчиськом на підлозі розкладеного салону ― супроводжувати.

Дорога в 17-ту лікарню зайняла більше години... Місто стояло, жителі відчайдушно намагалися кудись виїхати, правил ніхто не дотримувався, і навіть по зустрічній проїхати було неможливо... Поранений постійно відключався; супроводжуючі істерично з ним розмовляли і били його по щоках.

У рації (Зелла) кричали, кликали на допомогу, переконували розбігатися, благали стояти на смерть... Чулися розриви гранат і постріли. Потім чийсь спокійний голос меланхолійно сказав: "Нам писець!"

Повернулися на Майдан коли ″Грушу″ вже втратили, а вся територія свободи зіщулилася як шагренева шкіра... Вишколені і добре екіпіровані сотні Майдану були виснажені, змучені, втратили багато людей... Силовики напирали. Горіли шини, горіли намети, горів Будинок профспілок...″.