Як суспільство вмовляло нашу державу не красти

Наприкінці Міжнародного дня боротьби із корупцією, що її злим і навряд тихим словом по всьому світові згадували саме 9 грудня, до вашої уваги – присвячений пекучій проблематиці символічний діалог між українськими суспільством і державою. Його змоделював у своєму Facebook Валерій Пекар, повідомляють Патріоти України.

– Державо, поговорімо з тобою чесно, дивлячись один одному у вічі.

– Згода, суспільство.

– Ти крадеш мої гроші, я знаю.

– Та ну, припини. Ці гроші йдуть на армію, пенсіонерів, лікарів та вчителів.

– Дивись у вічі. Ти крадеш. Ти це знаєш, і я це знаю, і ти знаєш, що я це знаю.

– Ти переспівуєш ворожі голоси.

– Ні. В нас із тобою спільні вороги, і ти знаєш, що без мене тобі їх не подолати. Тож не лякай мене ними. Але і сама не ворогуй зі мною. Припини красти.

– Не розгойдуй човен!

– Ти забуваєш, що я і є той човен.

– Суспільство, ти не знаєш, як я важко працюю. Ти мене принижуєш.

– Державо, не ухиляйся від теми. Я точно знаю, де саме, скільки і чиїми руками ти крадеш.

– Чого ти від мене хочеш?

– Припини красти. Принаймні там, де я знаю. Розберися з крадіями, вгамуй їх. Так буде краще, бо інакше почну розбиратися я, і то буде гірше, ти ж знаєш.

– Ну, припустімо. Що ще?

– Дай і мені можливість заробляти. Чесною працею. Я не хочу ховатись і тремтіти в очікуванні твоїх стражників. Я хочу жити гідно. За це загинули мої сини й дочки.

– Це все?

– Це головне. Решта згодом.

– Я подумаю.

– Думай швидше. Часу обмаль.