Як виконуючий обов'язки прокурора Києва уникає люстрації, - ЗМІ

Виконувач обов'язків прокурора Києва Олег Валендюк ухиляється від люстрації. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі написав адвокат Роман Маселко, передають Патріоти України.

За даними юриста, Валендюк після отримання листа від ГПУ щодо люстрації направляє позов щодо визнання дій Генпрокуратури протиправними. "Отримує від Генпрокуратури лист, що він підпадає під люстрацію та має бути звільненим. Подає позов до Генпрокуратури про "визнання протиправними дії ГПУ, що направлені на його звільнення та зобов'язання ГПУ утриматись від його звільнення. Суд дуже оперативно забезпечує позов, а потім у порядку письмового провадження повністю його задовольняє. ГПУ не ходить на засідання, не подає жодних заперечень і не оскаржує рішення", - йдеться у повідомленні Маселка.

Мінюст та громадські організації намагаються оскаржити це рішення, але усі інстанції їм відмовляють у прийнятті скарги, бо воно ЇХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ І НЕ ПОРУШУЄ ЇХ ПРАВ. Остання відмова була нещодавно - 15.01.16 р. ГО "Громадський люстраційний комітет", керуючись рішенням Конституційного суду, намагався оскаржити цю постанову, посилаючись на те, що вона порушує його "охоронюваний законом інтерес". Це логічно, оскільки дане рішення дозволяє чиновнику ухилитись від люстрації, а для недопущення цього і створено дану ГО.

Але Київський апеляційний адміністративний суд був невблаганним і вирішив, що: "У даному випадку, як було зазначено вище, рішення суду першої інстанції стосується прав та обов'язків ВИЧЕРПНОГО кола осіб - Валендюка та ГПУ, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваного законом інтересу ГО «Громадський люстраційний комітет». Отже, суд приходить до висновку, що Апелянтом не зазначено, яким саме чином оскаржуване судове рішення безпосередньо вплинуло на його права, свободи, інтереси чи обов'язки, що унеможливлює відкриття апеляційного провадження".

Нагадую, відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004, «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.