Українці, давши гідну відсіч агресії Кремля, зламали популярні російські стереотипи про себе. Для президента РФ Володимира Путіна це стало холодним душем. Про це пише журналіст Віталій Портников у блозі на сайті "7 днів", передають Патріоти України.
Коментуючи російсько-український конфлікт, журналіст навів приклад Шестиденної війни 1967 року, коли Ізраїль здобув перемогу над п'ятьма арабськими країнами, яких підтримував Радянський Союз.
"На озброєння і підтримку огидних диктатур витрачалися мільйони доларів - а в результаті все рухнуло за шість днів. Було від чого скаженіти. Я саме так назву реакцію радянських керівників і великої частини громадян - сказ, невгамовний, нездоланний, близький до божевілля сказ. І він був пов'язаний не просто з перемогою Ізраїлю. Він був пов'язаний з крахом головного стереотипу навіть не радянського, а російського імперського життя - презирства до євреїв, уявлення про них, як про боягузів, "воюючих у Ташкенті", - пише Портников.
При цьому, на думку журналіста, "російське ставлення до українців нічим не відрізняється від російського ставлення до євреїв".
"Це зневага до "спритних" сусідів. Єврей - торгаш і хитрун, але ніякий не воїн. Українець може навіть служити в армії, але він там старшина, його цікавить майно, подвигу йому не зробити. Звичайно, і українці можуть розповісти про свої військові доблесті - але в російській масовій свідомості ці історії не затримуються. Та й потім всі ці подвиги - вони "всередині" російського державного проекту, вони не вважаються", - пояснив він.
"Багаторічне повоєнне протистояння військ НКВС з Українською повстанською армією - боротьба з бандитизмом, з військовими злочинцями, з нацистськими посібниками, що завгодно, тільки не героїзм. Саме це мав на увазі Путін, коли в своєму знаменитому "посткримському" інтерв'ю, вже працюючи над нападом на Україну, запевняв журналістів, що жоден українець ніколи не вистрілить у російського солдата. Тому що "брат"? Чи тому що боягуз?" - пише Портников.
"Стихійне формування українських добровольчих батальйонів, відродження Української армії, звернення українців до своєї справжньої - а не нав'язаної колонізаторами - історичної пам'яті - все це стало для Кремля справжнісіньким холодним душем, у якому у Путіна вже не було довгоочікуваного партнера. Залишалося тільки скаженіти, скаженіти до падучої, до кривавих хлопчиків у старечих очах - все як у 1967 році! Історія завжди повторюється, коли зневажаєш і ненавидиш тих, хто поруч, і не вважаєш їх людьми", - додав він.
10 серпня за новим церковним календарем (23 серпня за старим) - день пам'яті священномучеників Лаврентія, архідиякона, Сикста II, папи Римського, Фелікісима й Агапіта, дияконів, мученика Романа, Римських. У народі день прозвали Лаврентій Зорічник. За с...
Весною нинішнього року я писав про "крайній кидок" кремля у "горячому" етапі війни з Україною. На мою думку, кремлю було потрібно ще у 2026-му році добитися на полі бою "коренного перелома в войне" (шляхом проведення успішної оперативно-стратеічної нас...