
Пам'ятаю, один російський актор заднього плану, дурень і наркоман, щось ляпнув стосовно України, так наші збирачі перлів тримали його в топі новин місяць. Кожен норовив повторити дурницю автора в своїй інтерпретації. Ось і рудого бандита, якого замочили подільники за місцем проживання, підняли на щит, як Гектора жителі Трої.
Одні з захопленням задоволених жертв, інші в епічно вдаваній жалобі. Сепаратисти і патріоти зійшлися в розпал пристрастей на ґрунті інтелектуальної недостатності.
Я ще розумію, коли цитують Міхалкових з Кончаловськими й інших метрів конформізму, оскільки вони мають ньюзмейкерське положення.
Все ж гроші на театри і кіно беруть з рук самого, а значить, відчувають владу тактильно і носом. Тому не заважає поцікавитися враженнями або вмістом сірки в повітрі.
Але який сенс носитися з чужими ідіотами, коли у нас своїх достатньо, - не уявляю. Навряд чи суспільство масово страждає на тератофілію, збуджуючись, побачивши на обличчя жахливих і таких же всередині.
Просто нас тягне простота ситуацій. Якщо ворог не здається, його знищують. Собаці - собача смерть. Злодій повинен сидіти у в'язниці. Правда - сильніша за брехню..."
Це не просто розхожі кальки радянського часу, це частини великої поведінкової матриці, де смерть або дурість одних неодмінно повинні служити самоствердженню і вищості інших. Пора б виходити з цього стану, розуміючи, що виглядати Гуллівером в країні ліліпутів може і пігмей.
Українська мова таїть в собі чимало давніх слів, які нажаль майже зникли з широкого вжитку. Одне з них – "блуква". Найчастіше його можна було почути в сільській місцевості, де воно було пов'язане з випасанням худоби, зазначають Патріоти України. Блукво...
За останній рік Україна значно масштабувала удари по Росії, досягнувши абсолютно нових не лише кількісних, а й якісних показників. Буквально щодня під атакою перебувають нафтопереробні заводи, підприємства військово-промислового комплексу РФ, логістика...