Небезпечний період: Прокидаються штабні щурі і на фронт повертаються усі атрибути радянської армії

"Як і будь яка держструктура - армія теж неефективна. Але тільки в армії, неефективність вбудована в систему наріжним каменем. Вдумайтесь - військовим платять зарплату за те, що вони нічого не роблять. Це не погано. Це просто така особливість професії і з цим треба змиритися." Про це пише на своїй сторінці у Facebook військовослужбовець Roman Trookhin, передають Патріоти України.

От є, скажімо, солдат-контрактник на посаді "кулеметник відділення". Якщо він толковий, то вивчив свій інструмент від "а" до "я": знає як усунути в полі поломку, пам'ятає ефективні дальності стрільби, вміє пристрилювати, готовий вести точну нічну стрільбу, враховує поправки на дальність, вміє займати найефективнішу вогневу позицію залежно від тактичної обстановки, має посортовані боєприпаси, має запасні стрічки, знає ТТХ зброї противника і тактику її застосування, розуміє свою роль в складі різних підрозділів і на різних позиціях.

Так от, цей "сферичний кулеметник у вакуумі", вивчивши все це, стає до кінця свого контракту на бойове чергування. Ключове слово - "чергування". Не "застосування". Уявіть собі лікаря, який після інтернатури і аж до пенсії не лікує пацієнтів, а чергує в ординаторській, заповнюючи папери. Або вчителя, який все життя сидить в учительській, а не в класі. Оце і є основна особливість професії "військовий" - завжди готовий.

Зрозуміло, що армія, яка не воює, а постійно "на чергуванні" - ідеальне місце для людей з життєвим кредом "не думати, не вміти, не працювати але отримувати гроші". Додайте до цього відсутність механізму регулярних перевірок професійних якостей і систему кар'єрного росту побудовану на "вислузі років", а не результативності і ви отримаєте Збройні сили України довоєнного зразку - кар'єрний магніт для нероб і профнепридатних. Наявність там професіоналів - це статистична погрішність.

Але раптом сталось те, чого в армії ніхто не очікував - війна. Опа-ча. І тут всі оці "де твій полк, полковник" опинились в ситуації, коли доводиться виконати своє професійне призначення - загинути за Батьківщину, а це, знаєте, трохи складніше, ніж ломом замітати плац і садити чорнобривці шнурочком. І раптом виявилось, що ефективно (не ефектно) вмирати, більшість армії була не готова.

Вони ж прийшли "нічого не робити за зарплату". Тому в перші дні все "вилізло": ідіотські втрати особового складу (зупинились при дорозі на привал), категоричні відмови їхати в АТО, лейтенантики-щойно-з-учебки на посадах комбатів, "блок-пости", з яких можна вибити за 15хв, самовільне залишення позицій, категоричні відмови виконувати бойові накази, "братання" з ворогом - повна професійна непридатність.

Тому вчились воювати на ходу. Краматорський-луганський-донецький аеропорти, рейд високомобільних військ, оборона Вуглегірська, Піски, Мар'їнка - все це приклади того, що таки навчились. На поверхню винесло бойових командирів, - контрактників і мобілізованих, - який кожен на своїй ділянці зміг зламати хід подій на свою користь. Круті чуваки, вроджені військові, професіонали своєї справи.

Але війна збавила оберти, мобілізовані демобілізувались, військовики з бойовим досвідом "закривають очі", "прокидаються" штабні щурі і на фронт повертаються усі атрибути радянської армії: шикування, стройові огляди, звіти, штатки, доповіді, обведення кольоровою ручкою посад, формальні перевірки з метою побухати на халяву, заборони тренувальної стрільби, облік стріляних гільз, "мене не обходить, де це ти знайдеш", "я - начальник, ти - дурень" "ініціатива карається" etc.

А потім ці люди дивуються, чому не виконується план по кількості підписаних контрактів. Військовозобов'язані із задоволенням би йшли працювати в армію, якби їх обов'язки полягали у здатності за короткий проміжок часу відправити на той світ максимальну кількість ворогів.

А наразі, те чим вони займаються в армії - це: порубай дрова, наноси води, попери речі, вишикуйся тричі в день, заступи в наряд, почисть зброю але: не стріляй, не навчайся, не їзди додому, не проходь курсів, ну і найголовніше - не бухай.

Особисто я переконаний, що зарплати, які пропонуються військовослужбовцям дуже навіть конкурентні але навіть незважаючи на це - контракт підписують дві категорії: а/ офіцери із незрозумілими посадовими обов'язками при штабі, б/ солдати з тієї соціальної групи, в якій такі побутові умови і ставлення керівництва вважаються нормою. І це сумно, бо для усіх "толкових" такі умови - дикість, через що вони ні за які гроші не погоджуються на контракт.

Я не професійний військовий, тим більше цікава моя думка зі сторони "що не так в армії":

1/ не може бути офіцер тупішим за солдата. Ну, ніяк не може. Думаєте солдати цього не помічають? Ага, канєшна. Викинути вислугу років. Ввести систему курсів з підвищення кваліфікації#застандартаминато. Комісії - з армій НАТО. Набрав потрібну кількість балів? Отримуй зірочку. Ні? Сиди до пенсії єфрейтором.

2/ організувати врешті побут "в полях": смачно поїсти, помитись в гарячій воді, попрати речі в гарячі воді. Все. Як бонус можна ще: кока-кола, чіпси, горішки, інтернет, майкрософт кіннект, міні-кінотеатр, спортмайданчик. Це що - захмарно дорого?

3/ запровадити нарешті цей безпаперовий документообіг між підрозділами. Ми задовбались вже за свої гроші заправляти принтер і купувати папір.

4/ солдати повинні відточувати свої посадові навички кожного тижня. А оскільки навички суто деструктивні, то поставте нормальних інструкторів, привезіть вагон і вагонетку боєкомплекту і хай ефективно тренуються. Наразі УСІ навчальні стрільби, в яких я брав участь - це стріляння в повітря.

Багато патронів і жодної надрукованої мішені. Перепрошую але я чув, що патрон 5.45 - 25грн/шт, а ВОГ -1300грн/шт. Це не задорого для того, щоб просто в повітря стріляти? Яка там ідеологія U.S. Marines? One shot - one kill? Отож.

5/ чому не відпускати особовий склад на ротації? Вони ж й так їдуть туди і назад за свої гроші. Вам, що шкода? Не вертаються вчасно? Ну, так це ж не проблема бойової частини. Рапорт-прокуратура-поліція-умовно. Щотижневі автобусні маршрути "обласні центри-АТО" від МО - це теж не так вже і дорого.

6/ чому всі "заохочення" суто грошові? Легалізація імігрантів, вступ і навчання в університетах по квоті МО, безкоштовне медичне обслуговування, страхування життя - неповний перелік заохочень в американській армії.

Особливо перший пункт, нє? Або другий: приїхав нелегалом, наступного дня пішов до рекрутерів, підписав контракт в Афганістан на рік, вернувся і поступив у МІТ. Чому не продумати систему "печеньок" в ЗСУ?

Це дрібні фінансові і логістичні нововедення у порівнянні, наприклад, з прийняттям на озброєння нового фрегату Чорноморського флоту або нової системи проти-повітряної оборони. Але наслідки позитивно впливатимуть на зацікавленість населення в побудові кар'єри військовослужбовця.

Сьогодні ЗСУ - це уламок совкової армії. Тішить те, що в москалів такий же уламок. Тільки на відміну від нас, вони свій - посилювали 20 років. Програючи їм в чисельності, навіть з математичної точки зору ми не зможемо витиснути їх зі Сходу і Криму "в лоб".

Можемо тріпати нерви партизанськими вилазками, раптово відрізáти по кавалку "сірої" території але вибити з укріплених позицій армією, яка є копією їх армії - не зможемо. Нам потрібна інша - мобільніша, інноваційніша, розумніша армія, зав'язана в систему і стандарти НАТО.

Те, що маємо зараз - це, неефективна махіна, зі всіма її совковими недоліками і низьким "коефіціентом повернення інвестицій" але махіна взута, одягнута, нагодована перловкою, озброєна до вух, заправлена дизелем по горловини, зарита в мерзлу і забетоновану лінію зіткнення.

З теплими бліндажами, буржуйками, джипами, флісками, тепловізорами і шаленою підтримкою власного народу. Щоб нас звідси "вибити" треба дууууууууууууже сильно напрягтись. А від такого напруження в декого може і грижа з'явитись. Друга. Тому не знаю як ви, а я - спокійний як удав. І чуваки з моєї батареї теж.