Що Україні робити з Малоросією Захарченка, - Віталій Портников

Заява ватажка донецьких найманців Олександра Захарченка тільки на перший погляд може здатися маячнею хворої свідомості. Насправді Захарченко знає, що робить. І питання тут зовсім не в тому, що він збирається скасовувати «Донецьку народну республіку» і створювати на її місці нову фіктивну державу.

Найголовніше завдання будь-якого російського чиновника - а Захарченко звичайний російський чиновник, не більше того - втриматися при владі, зберегти контроль над фінансовими потоками. У випадку з Захарченком це означає справити краще враження на своїх «кураторів» з російських спецслужб. Сказати вголос те, що вони думають насправді - чудова можливість.

Те, що ніякої України насправді немає і ніколи не було, те, що насправді це - Малоросія - я чув під час роботи в Москві не раз і не десять. Малоросія, Новоросія і «польська» Галичина, яку краще б приєднати до Росії з усією іншою Польщею. Про це розповідали мені і політики, і журналісти, і, звичайно, чекісти. Серед них були як етнічні росіяни, так і етнічні українці - власне, малороси.

Малоросам було важливо переконати «старшого брата» в тому, що ніяких українців немає, і самі вони ніякими українцями вони себе не вважають - така позиція миттєво відкривала дорогу нагору, до кар'єри і викрадення бюджетних грошей, цього головного заняття російських політиків і чекістів.

Захарченко - малограмотний шахрай. Але він повторює те, що чує від «кремлівських». Те, що їм сподобається. І те, що його заява була схвалена заздалегідь, я теж не виключаю.

Тому що в фантазіях російських чиновників - як етнічних росіян, так і колабораціоністів-«малоросів» - українці сплять і бачать, щоб їм нагадали, хто вони «насправді».

Не вийшло з Новоросією - може, вийде з Малоросією? Може, як тільки українці - пардон, малороси - почують бойовий клич Захарченка - так відразу і повстануть, повалять «нелегітимну київську владу» і під білі руки заведуть на Банкову того, кого призначить Путін?

Кремлю зараз абсолютно невигідно виходити з Мінських угод, повністю блокувати процес діалогу з Заходом, нариватися на нові санкції. Тому блискучу ідею Захарченка, швидше за все, відкладуть до кращих часів - і до кращих нафтових цін.

Наше завдання - не реагувати на безумство сьогодні, а розуміти всю його небезпеку завтра. Бути сильними і готовими оборонятися від зла.