
"Українська політична еліта - вся, і та, що при владі, і та, що хоче влади - сприймає Медведчука як єдиного можливого «парламентера» у спілкуванні з Путіним. Сам Путін сприймає його як єдину людину, здатну щось донести тим, з ким сам він не вважає за потрібне відверто розмовляти. Це почалося не вчора і не позавчора. Це почалося ще тоді, коли Медведчук «рятував» Кучму від наслідків історії з плівками Мельниченка і пояснював в Москві Путіну і Медведєву українські відмінності операції «Наступник» і роль Януковича. Це тривало вже за Януковича, коли після короткого спілкування з невдалим наступником Путін демонстративно проводив вечори на кримській дачі Медведчука - щоб ні у кого не було сумнівів, з ким потрібно розмовляти.
Вражає те, що навіть після 2014 року роль Медведчука не змінилася, хіба що він з посередника став саме «парламентером». І не важливо, що він не може поручитися ані за тих українських політиків, від чийого імені домовляється, ані за Путіна - важливо, що з кожним новим днем свого «парламентерства» він стає більш впливовим і багатим. А що стосується телеканалів, так вони прекрасно укладаються в концепцію «парламентерства». Адже щоб розмовляти із Путіним, потрібно мати ресурс - в тому числі і пропагандистський - який цікавий Путіну. Українські клієнти Медведчука це прекрасно розуміють".
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
Напередодні саміту НАТО в Анкарі заступник командувача Об'єднаного повітряного командування Альянсу генерал-лейтенант Гійом Тома визнав те, про що в кулуарах говорять давно: повітряна загроза еволюціонує швидше, ніж структури, процеси й закупівельні ци...