Удар в спину, але не звідти: Казахстан і Білорусь "кинули" Путіна

Після того, як турецькі ВПС збили російський літак Су-24, НАТО пообіцяло Анкарі свою повну підтримку, тоді як союзники Кремля по військовому блоку ОДКБ ніяк не відреагували на "удар в спину" президенту РФ Володимиру Путіну. Про це пише журналіст Віталій Портніков на сайті Еспресо TV, зазначають Патріоти України.

Після знищення російського бомбардувальника уряд Туреччини звернувся до союзників по НАТО - і отримав повну підтримку своїх дій по захисту власного повітряного простору.

Джерела в Москві стверджують, що саме це - а зовсім не знищення літака - і розлютило Володимира Путіна. Російський президент ніби в перший раз зрозумів, що Туреччина - ніякий не союзник Росії.

Вона - союзник цивілізованого світу. Але цікаво те, що сама Росія навіть і не подумала звертатися за підтримкою до своїх союзників по ОДКБ, а ті й не подумали її висловлювати.

Якщо ми захочемо дізнатися, якою виявилася реакція союзників Росії на те, що Путін обурено називає "ударом у спину", то побачимо - ніякої. Хіба що висловлення жалю з приводу того, що такий "інцидент" стався.

Російські пропагандисти змушені нишпорити по твіттерах казахстанських або білоруських чиновників, щоб побачити слова підтримки. І теж - практично нічого не знаходять.

Олександр Лукашенко, щоб не сказати зайвого, взагалі відмовився від приїзду до Москви і переговорів з Володимиром Путіним. Російські пропагандисти обурюються: що ж це за союзники такі?

А це - не союзники. Росії не потрібні ніякі союзники. Це - колонії. Тобто держави без очевидного суверенітету. Білорусь залежить від російських дотацій. Казахстан боїться потенційної російської агресії та пропаганди серед російського населення.

Киргизія залежить від російської допомоги і боїться генерування нестабільності. Економіка Таджикистану залежить від рабської праці мігрантів. Які союзники? У чому полягає союз?

У підтримці диктаторів? Але навіть диктатори цінують власну свободу. Тому їхня найбільша мрія - щоб метрополія ослабла. Щоб вона завалилася.

Щоб більше не потрібно було від неї залежати - а її можна було тільки використовувати. Нехай Путін не сумнівається: цього хочуть і Лукашенко, і Назарбаєв, і Рахмон, і Атамбаєв.

Якщо навіть в Єревані - столиці країни, кордон якої з Туреччиною перекритий і дипломатичних відносин немає - не поспішають виступати із засудженням дій Анкари, то чого вимагати від Мінська й Астани?

Знищення російського літака в небі над Туреччиною - це ще не "удар у спину" просто тому що Туреччина - не союзник Росії. Справжній "удар у спину" Росія ще отримає. Від Казахстану, Білорусі та інших своїх васалів.