
Вчора. У Донецьку. Поспішаю по справах, та скорочую шлях дворами. Раптом зупиняюсь, мов вкопана: до мене долітає жіночий спів української пісні. У дворі центрального району окупованого Донецьку, одна – одиньошенька на лавочці сидить худенька старенька бабуся, божа кульбаба в біленькій хустині, і, на зло всім чортам, співає українську пісню, з репертуару Мареничей. І так красиво виводить тоненьким голосом! Я не могла пройти повз. Ніяк. Я приєдналася, сіла на лавку, та доспівала з нею до останнього куплету. А коли встала, щоб бігти далі по справах, і подивилась на бабусю…
Маленькою худенькою ручечкою, з блідою тонкою, мов цигарковий папір шкірою з синенькими венами, тремтячими пальцями худенька старенька бабуся витирала з свого обличчя потік сльоз…
Мінські угоди? Скільки це ще буде тривати? Ця старенька українська мати дочекається свого звільнення?
Порошенко?
«Чом ти не прийшов
Як місяць зійшов?
Я тебе чекала.
Чи коня не мав?
Чи стежки не знав?
Мати не пускала?»
Православне свято 29 листопада за новим календарем (12 грудня за старим) - день пам'яті святого Парамона і ще 370 мучеників, яких стратили язичники, а також преподобного Акакія Синайського і преподобного Нектарія з Києво-Печерської Лаври. За старим сти...
З розвитком «дронової війни» за останній рік наземні роботизовані комплекси стали невід’ємною частиною поля бою, перебравши на себе роботу, де ризик втрати особового складу українських збройних підрозділів вкрай високий, зазначають Патріоти України. У ...