В офіційній риториці Кремля вже зайшла мова про якусь "велику війну". Але в реальності повернення до мілітаристської економіки радянського зразка неможливе", - політолог

"Якими б дружніми не були особисті почуття президента Дональда Трампа стосовно Москви, антиросійська політика його адміністрації ще більш рішуча, ніж була за президентства Барака Обами. Цей висновок сформулював міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який висловив стурбованість з приводу «русофобської істерії», якою охоплений Вашингтон. Такою думкою Лавров поділився з Майклом Флінном, колишнім радником з національної безпеки в адміністрації Трампа, який визнав себе винним у тому, що брехав ФБР про свої контакти з російськими офіційними особами. Зараз очікується, що в результаті цього розслідування вдасться отримати набагато більше доказів про факти втручання Москви в президентські вибори в Штатах. Тому наступним кроком США стане реалізація закону про санкції проти РФ", - пише норвезький політолог Павло Баєв у статті для jamestown.org, передають Патріоти України, та продовжує:

"Зараз утримати російську економіку від подальшого падіння можна лише в тому випадку, якщо Москва домовиться з Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК) про скорочення видобутку нафти, що дозволить зупинити зниження цін на нафту. Але у російських бізнес-еліт є серйозні побоювання щодо персональних санкцій, спрямованих проти олігархів, тісно пов'язаних із Кремлем. Величезні статки, виведені в західні податкові гавані, тепер у небезпеці. У зоні ризику опинилися навіть члени сім'ї російських олігархів, що насолоджуються життям в Монако або Майамі.

В офіційній риториці Кремля вже зайшла мова про якусь «велику війну» (тон було задано президентом Володимиром Путіним, який провів серію зустрічей, а потім зажадав від великого бізнесу готовності до швидкого розширення оборонного виробництва). Але в реальності повернення до мілітаристської економіки радянського зразка неможливе. Нещодавній провальний запуск космічного апарату з нового космодрому «Восточний» ще раз нагадав про деградацію всього російського військово-промислового комплексу.

Тому найвірогіднішим епіцентром якоїсь надзвичайної ситуації залишається гібридний конфлікт на Донбасі. Москва доклала чимало зусиль для того, щоб на Заході з'явилася втома від тупикового мінського процесу. Однак заява спецпредставника США Курта Волкера про необхідність відновлення українського контролю над усіма окупованими територіями стала недобрим нагадуванням Москві про те, що в Вашингтоні чудово пам'ятають брудну «маленьку війну» Росії. А озброєні розбірки в Луганській квазіреспубліці свідчать про нездатність Москви забезпечити в своїх сепаратистських анклавах хоча б щось, що віддалено нагадує порядок.

На Близькому Сході Росія намагається об'єднати активи, які можна використовувати для переговорів із США. І тим самим намагається перешкоджати введенню дійсно жорстких санкцій. Однак амбіції в Сирії, спрямовані на підтримку режиму Башара Асада, Росія поки не реалізувала. Навіть після заяви Путіна про перемогу, Ізраїль проводить власні авіанальоти на бази «Хезболли» поблизу Дамаска, не беручи до уваги угоди про «зони деескалації».

Російські експерти чудово розуміють, що під «оборонними цілями» Пхеньяна можуть бути замасковані агресивні плани КНДР, що в свою чергу створює пряму загрозу Владивостоку. У Росії не знають, як інтерпретувати заяву Трампа: «Ми з цим впораємося». Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев вважає, що військове вирішення північнокорейської кризи є неприйнятним. Москва не готова прийняти ядерний статус свого тоталітарного сусіда, і вельми засмучена розширенням співпраці Сполучених Штатів і Китаю. В такому випадку РФ залишається на узбіччі в цій великій східноазійській грі.

Путін, схоже, не може повністю усвідомити всіх нюансів політики Пекіна і не може повністю зрозуміти всієї складності близькосхідних інтриг. Він був упевнений, що основним рушійним фактором політики залишається корупція. Він думав, що в ході минулорічної президентської кампанії в США він, нарешті, зміг побудувати зв'язки з американською політичною корупцією. Але в результаті такий крок завдав лише величезної шкоди міжнародному статусу Росії. Путін не визнає своїх помилок. Але він не може врятувати своїх лакеїв від покарання у вигляді санкцій, компенсувати їм їх дедалі більші збитки. Відносини РФ і США погіршуються, і Путін не в змозі ні контролювати ситуацію, ні протистояти цьому".