"Ви чули, щоб мер українського міста перевдягнувся у безхатька й пожив на вулиці, щоб зрозуміти потреби цих людей?", - блогер про благодійнсть у США

«Назва вашого улюбленого благодійного фонду» — таке питання для відновлення паролю на сайті (замість дівочого прізвища матері чи ім’я улюбленої іграшки в дитинстві) трохи спантеличило. Виявляється, доброчинністю у Штатах займаються не лише мільйонери", - пише журналістка української служби "Голосу Америки" Марія Прус у блозі на сайті видання "НВ", передають Патріоти України, та продовжує:

"За останні 60 років американці у сім разів збільшили свої витрати на благодійність, навіть з урахуванням інфляції. Цікаво, що 80% усієї філантропії припадає на приватних осіб, решта 20% - на корпорації та фундації. Більш як 45% мешканців США хоча б раз на рік виконують волонтерську роботу.

Навіщо це людям?

1. Традиції доброчинності

Передріздвяний сезон у США – це ще й сезон збору коштів. Після святкування Дня подяки, «чорної п’ятниці» та «кіберпонеділка» запровадили «щедрий вівторок». Комерційні організації та громадські кампанії закликають клієнтів жертвувати на добрі справи, обіцяючи віддати стільки ж виручки, скільки зберуть пожертв.

На розі вулиць, на вході до магазинів стоять волонтери "Армії порятунку" (Salvation Army) у червоних шапках Санти із дзвониками й голосно закликають кинути копійчину. А їхні "червоні чайники" (red kettles) стали символом збору пожертв.

Перед Різдвом всі купляють подарунки, а отже готові витратити кревно зароблені. Чому б тоді не поділитись із тими, кому це вкрай необхідно?

2. Виховання у стилі sharing is caring

Фраза-заклинання sharing is caring («ділитись – означає піклуватись») відкладається у підсвідомість. Згадайте, скільки ви чули історій про те, як перехожі ділились із безхатьками їжею чи останніми грішми, а потім благодійникам за це віддячували?

Ви чули, щоб мер якогось українського міста перевдягнувся у безхатька й пожив на вулиці три дні, щоб зрозуміти потреби цих людей? А от мер Солт-Лейк-Сіті так зробив. Подружжя Обам, тим часом, роздає їжу безхатькам у притулку.

Так, це поодинокі випадки. Але, здається, вони трапляються набагато частіше, ніж в Україні.

3. Зручність внесення пожертв

Можна жертвувати готівку, поштою надіслати чек, скористатись кредиткою чи PayPal. Можна віддати свій старий одяг чи меблі – звісно, у пристойному стані. Чи відправити засоби гігієни, ліки, дитячі речі у постраждалі від повеней, пожеж чи штормів регіони. Під час стихійних лих американці демонструють особливу єдність. Наприклад, один колега відправив кілька бутлів із водою до знищеного ураганом Пуерто-Ріко.

А віднедавна функцію «фандрейзінґу» запровадив Facebook. Кожен користувач у США кількома кліками може долучитись до збирання коштів для конкретної мети чи людини: хворій дитині, потерпілим від урагану Гарві чи пожеж у Каліфорнії.

А до дня народження користувачів соцмережа сама пропонує організувати кампанію й зібрати пожертви для обраної іменинниками установи – замість подарунку на день народження. І підказують: мовляв, так уже вчинили кількадесят твоїх друзів, долучайся і ти.

4. Волонтерство в моді

А ще можна жертвувати не гроші, а свій час. Одна з моїх колег два рази на тиждень працює у притулку для тварин. Інша знайома по суботах волонтерить у великому концертному залі John F. Kennedy Center for the Performing Arts, допомагає організовувати безкоштовні вистави.

Ще одна, українка, на телефонній "лінії довіри" допомагає жінкам, які стали жертвами домашнього насилля чи опинились у скруті. При чому, вона каже, що потяг допомагати іншим відчула вже переїхавши у США. І вона просто звернулась у місцевий департамент із волонтерства, де їй підказали, як саме вона може допомагати іншим людям.

Бути волонтером у Штатах — це почесно, цим можна пишатись, як, наприклад, статусом "почесного донора" за радянських часів. Почесно й працювати на повну ставку в неурядовій некомерційній організації. Шалених грошей там не заробиш, але можна отримати досвід, гарні рекомендації, рядок в резюме. Ще й задоволення від своєї роботи.

Торік у Чикаго мала інтерв'ю із Джоном Гевком, генеральним секретарем однієї з найбільших у світі громадських організацій Rotary International. На запитання, як він вирішив її очолити, він відповів, що за свою кар'єру юриста заробив достатньо грошей, тож вирішив зробити щось для людства.

5. Перевіреність фондів

Із 2014 року українці, зокрема й у діаспорі, активно жертвували на допомогу сім'ям загиблих і поранених, переселенцям, оснащення військовиків. Тут же з'явилась шалена кількість шахраїв. Хто дасть гарантії, що умовна жінка із скринькою на шиї у метро не забере собі в кишеню пожертвувані «на лікування дитини» гроші?

Американці ж мають гарну систему перевірки благодійних фондів. Існує спеціальний перелік довірених організацій, затверджений IRS (Internal Revenue Service), тобто податковою системою США.

6. Можливість заощадити на податках

Попри поширений у мережі міф, американці навряд чи можуть виграти тисячі доларів на пожертвах, списуючи їх із податків. Однак якщо у американця є старе авто, яке він не хоче чи не може продати, або одяг, який залежався у шафі, їх можна віддати у благодійні фонди. За це дають чек із оціночною вартістю пожертви. На цю суму можна знизити суму річного прибутку, з якого сплачується податок.

Головна причина, як на мене, в тому, що, роблячи добро іншим, передусім тішиш себе. Психологи довели, що в людей, які зробили пожертву, активні ті самі ділянки мозку, що відповідають за фізичну насолоду. А ще благодійність знижує тиск. Чи можна тоді назвати благодійність егоїзмом? Навіть якщо так, це, як на мене, найкорисніший його різновид".