Хіти тижня. ​Все буде Китай: Кількість переселенців з КНР на Далекому Сході перевищила чисельність громадян РФ, Єврейський автономний округ час перейменовувати

Російські соціологи донедавна дружно стверджували, що в РФ відсутня китайська діаспора. Тимчасові мігранти вели бізнес на рівні земляцтв. Видимої державної політики за цим начебто не стояло, її просто не хотіли помічати, чи визнавати. "Гості" з КНР приїжджали й від'їжджали. Однак тепер їх дедалі більше осідає в Росії на термін понад рік. Цьому сприяє фінансова політика Піднебесної.

Росія завдяки «многоходовочкам» Путіна фактично відрізана від дешевих західних кредитів. Китай готовий допопогти. Однак за умови – китайські гроші заходять разом з китайскими робітниками. Москві нічого не залишається як потрошку піддаватись Пекіну.

У 2015 році російська влада рапортувала, що з 11 млн іноземців в РФії лише 3% складають китайці. Цікаво, що за неофіційними джерелами, ще у 2013 році кількість заробітчан з КНР на теренах Далекого Сходу перевищила кількість громадян Росії, серед яких чимало молоді, що забов’язана появою на світ трудолюбивим та непитущим заробітчанам з найчислельнішої держави світу. Особливо манять «колоністів» родючі землі Приморського краю та Приамур’я.

2013 року одна впливова японська газета так описувала ситуацію на Далекому Сході. Там, де у Росії раніше лишень чорніли хмари, тепер їздять китайські трактори та ходять жовтолиці фермери. Вони вже давно зважилися перейти російський кордон поблизу далекосхідної річки Амур і успішно розвивають там свій бізнес, незважаючи на заборону місцевої влади використовувати працю іноземців на полях. Це вже великі господарства з мільйоном і більше доларів доходу на рік, кожне.

Уряд КНР щедро фінансує своїх «колоністів» на Далекому Сході та Сибіру. Під проекти на землі надають кредити під символічні проценти. Справа того варта.

При цьому російська корупція дозволяє з легкістю обходити всі заборони, встановлені на законодавчому рівні. Ще при плануванні бізнесу «колоністи» закладають в кошторис відкати чиновникам Путіна. Відкати - це основа основ. Незважаючи на заборону, навесні і восени китайські сезонні робітники потоком їдуть до Сибіру та на Далекий Схід. Вони приїжджають під виглядом технічних фахівців, відряджених фірмами співробітників, селяться в непристосованих бараках радянських часів, живуть без світла, газу, води, каналізації, працюють по 15 годин на добу і харчуються локшиною швидкого приготування. Влаштовуються працювати до своїх земляків-бізнесменів, чий «сірий» бізнес свідомо фінансує уряд КНР

І нічого дивного, тому що населення всього Далекосхідного федерального округу становить 6,28 мільйона чоловік, що на 20 % менше, ніж наприкінці радянського періоду. Незважаючи на те, що Далекий Схід займає 36 % площі всієї країни, населення цього регіону становить всього 4,44 % від загального населення Росії ( 142 мільйони чоловік). А до 2025 року , згідно з доповіддю ООН про чисельність населення, кількість місцевих жителів скоротиться до 4,7 мільйона осіб.

При цьому по той бік кордону, в провінції Хейлунцзян , живуть близько 40 мільйонів осіб, серед яких переважають чоловіки, до речі. Ще на початку 90-х , як тільки потеплішали відносини Росії з КНР, сусіди звернули увагу на порожні землі Далекого Сходу і Сибіру. У підсумку кількість китайців, що проживають в Росії, зростає ударними темпами. Офіційно в країні їх перебуває 450 тисяч осіб, проте за неофіційними даними - до 5 мільйонів і вже наздоганяє чисельність місцевого населення. "У Єврейському автономному окрузі, який продовжує активно використовувати китайців в сільському господарстві , приблизно 40 % родючих земель знаходиться під управлінням китайців. Якщо справа так піде і далі , то можна буде говорити про зміну назви округу на «Китайський автономний" , - писало японське видання 2013 років.

Якщо вірити китайським ЗМІ, в 2012 році приблизно 90% овочів на далекосхідному ринку були вирощені китайцями. Але вихідці з Піднебесної займаються не тільки сільським господарством. Трудолюбиві «бджоли» їдуть на лісозаготівлі, вирощують свиней та птицю, не цураються будь-якої важкої праці. Цим в середньому заробляють 5 000 юанів на місяць (1 юань = 1,3 грн.), що в п'ятеро більше, ніж отримує людина на південь від кордону.

Однак наполегливість уряду КНР дістала нагороду. 2015 року уряд Путіна здав в оренду своєму великому кредитору величезні терени Забайкалля, на основі довгострокової оренди. 2016 року преференції було навіть дещо розширено. В Кремлі це оцінили як тимчасову поступку, в Пекіні – як перший крок до «білого бізнесу» в Росії на основі концесії.

При цьому є кілька цікавих передумов. Як держава-ізгой, що не поважає міжнародне право стосовно недоторканості чужих кордонів, може розраховувати на повагу до власних? Як ця держава-ізгой, котра потопає у фінансовій кризі збирається не піддаватись другій за міццю економіці світу, в умовах політико-економічної ізоляції? Як 140-міліонній Росії, з 25-мільйонним населенням Сибіру та Далекого Сходу утримати зауральські терени, зі щільністю населення 2 людини на квадратний кілометр, від 1,38 мільярда китайців, що тисняться по 648 осіб на квадратному кілометрі.

Китайці вміють чекати довго і терпляче. Час працює на них. У Вишах Піднебесної факультативом давно пояснюють старанним студентам, що всі північні землі, відібрані росіянами з-під впливу Піднебесної повернуться в її лоно.