Ліниві слуги: Статистика відвідувань нардепами засідань Ради продовжує шокувати і у вересні

За підсумками вересня 2017 року 353 народні депутати пропустили половину і більше голосувань Верховної Ради України, що становить більше 83% від загальної кількості парламентарів станом на 29 вересня поточного року. Як повідомляє Комітет виборців України (КВУ), йдеться про тих депутатів, які під час прийняття рішень не натискали «за», «проти» чи «утримався», хоча і могли перебувати у сесійній залі. Про це йдеться на сайті LB.ua, передають Патріоти України.

При цьому, 46 депутатів пропустили понад 90% голосувань, а усі голосування пропустили 19 народних депутатів. Загалом, у вересні, більш ніж у половині випадків, регулярно голосували лише 60-80 депутатів. Протягом поточного місяця один депутат в середньому взяв участь у чверті голосувань, що є найнижчим показником за 2017 р.

Як зазначає заступник директора ІСЕД з питань розвитку Світлана Ковалівська, низька дисципліна депутатів щодо відвідування парламенту та ігнорування ними голосувань безпосередньо впливає на впровадження реформ в Україні.

«Як відомо, для прийняття закону потрібно 226 голосів, тому, якщо депутати масово пропускають засідання парламенту чи голосування – не вистачає голосів для прийняття важливих державних рішень, а відповідно і впровадження системних змін в країні. Така безвідповідальність з боку парламентарів зумовлена недостатніми санкціями в українському законодавстві за «прогули» засідань парламенту, а також дисципліною їх застосування», – пояснює експерт.

Усього, за інформацією КВУ, у вересні відбулося 933 голосування, 856 із яких стосувалися правок до законопроекту №6232 щодо судової реформи. За словами експертів, величезна кількість поправок до цього законопроекту «паралізувала» роботу парламенту.

«Для України судова реформа – дуже важлива, але це не єдина реформа, за яку мають проголосувати депутати. Тому, вносити на розгляд парламенту чотири тисячі поправок неприпустимо. Доопрацьовування та основні дебати щодо законопроектів депутати повинні здійснювати, працюючи у комітетах, а на розгляд у сесійній залі має надходити вже узгоджений текст», – пояснює Світлана Ковалівська.