"Це наша манюня" - демонструють бійці ЗСУ на околиці Мар'їнки легендарний кулемет Максима, а в народі просто "Максим".
Ця модель кулемета "Максим" 1937 року випуску. Їхня група прийняла його на озброєння влітку 2016 року. Але, за словами бійців, працює ефективно до цих пір.
"Основний мінус - вага. А так - це дуже хороша зброя. З плюсів - калібр 7.62. Пробиває наскрізь бронетехніку, БМП. Б'є доволі прицільно в межах кілометра, загальна дальність - як мінімум три. Має хорошу фіксацію по горизонталі й вертикалі. Разброс максимум 2 сантиметри. Дасть фору будь-якому кулемету", - ділиться враженнями від роботи з кулеметом боєць Андрій.
"Кулемет безвідмовний. Водичку тільки підливай і працюй. Я неодноразово стріляв з "покемона" (радянський кулемет Калашникова (ПК) - ред.) та з інших, але це ні на що не проміняю. Навіть сучасні кулемети не переплюнуть його по боєздатності. Мабуть він пройшов вже Рим, Крим і мідні труби, а живий" - сміється боєць.
Багато хто вважає, що кулемет Максима є російським, хоча насправді це британській кулемет, хоч і виготовлявся в Росії з 1904 року.
"Нічого, ми йому зробили українське православне хрещення. Тепер він не має нічого спільного з москалями", - сміється боєць Сергій.
Довідка:
Кулемет Максима - станковий кулемет, розроблений британським зброярем американського походження Хайремом Стивенсом Максимом у 1883 році. Став одним з родоначальників автоматичної зброї. Широко використовувався під час Англо-бурської війни 1899—1902 рр., Першої світової і Другої світової воєн, а також у багатьох малих війнах і збройних конфліктах XX століття, а також зустрічається в "гарячих точках" по всьому світу і в наші дні.
Після успішної демонстрації кулемета в Швейцарії, Італії і Австрії Хайрем Максим приїхав в Росію з показовим зразком кулемета 45-го калібру (11,43 мм). У 1887 році пройшли випробування кулемета "Максим" під 10,67-мм набій гвинтівки Бердана з димним порохом.
У березні 1904 року було підписано контракт про виробництво кулеметів "Максим" на Тульському збройовому заводі. Вартість виробництва тульського кулемета (942 рублі + 80 фунтів стерлінгів комісійної винагороди фірмі "Віккерс", всього близько 1700 рублів) була дешевше, ніж вартість придбання у англійців (2288 рублів 20 копійок за кулемет). У травні 1904 року на Тульському збройовому заводі почалося серійне виробництво кулеметів
Кулемет системи Максима має середній темп стрільби - 600 пострілів за хвилину (в залежності від версій варіюється від 450 до 1000), а бойова швидкострільність становить 250-300 пострілів за хвилину. Для стрільби з кулемета застосовуються гвинтівочні набої 7,62 × 54 мм R з кулями зразка 1908 року (легка куля) і зразка 1930 року (важка куля).
На деяких кулеметах також міг встановлюватися оптичний приціл. Кулемет спочатку встановлювали на громіздкі лафети, за зразком лафетів мітральєзи; потім з'явилися портативні станки, звичайно на триногах; в російській армії з 1910 року використовувався колісний станок, розроблений полковником А. А. Соколовим. Цей станок надавав кулемету достатню стійкість при стрільбі і дозволяв, на відміну від триног, легко переміщати кулемет при зміні позиції.
Кулемет "Максим" був призначений для підтримки піхоти вогнем, а також для придушення вогню противника і розчищення шляху піхотинцям при наступі, або для прикриття під час відступу.
В обороні кулемет "Максим" був призначений для боротьби з вогневими точками противника, для обстрілювання відкритих підступів. Виготовлення одного кулемета Максима вимагає 2448 операцій і займає 700 робочих годин.
