Порвати з агресором: Як вплине на Україну розрив економічного договору з РФ - експерти

21 березня Кабмін припинив дію Програми економічного співробітництва Російської Федерації та України на 2011-2020 роки, яку ухвалили ще за часів екс-президента Віктора Януковича. Про це йдеться на сайті ТСН, передають Патріоти України.

Серед основних пріоритетів документу було посилення співпраці двох держав. Зокрема, йшлося про удосконалення режиму вільної торгівлі, забезпечення вільного пересування громадян, військово-технічне співробітництво тощо.

Анонсуючи розрив договору, голова Кабміну Володимир Гройсман зауважив, що Росія повинна платити високу ціну за агресію. Тим не менш, зазначають економісти, цей крок навряд чи щось кардинально змінить у сьогоднішніх економічних відносинах між Україною і Росією, які поступово сходять нанівець ще від часу анексії Криму.

У Держдепі США наголосили, що у рамках підписаного минулого літа Трампом закону, потрапити під обмеження можуть європейські компанії, що беруть участь у зведенні газогону. Він з'єднує російські родовища із європейськими споживачами, і йде по дну Балтійського моря в обхід України.

Припинення дії Програми називають скоріше формальністю та політично вмотивованим рішенням напередодні виборів, що наближаються.

Також експерти прокоментували плани МЗС щодо виходу з органів СНД та денонсації Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Росією.

З однієї сторони, це матиме більш вагомі наслідки, зважаючи на те, що РФ не єдиний член Співдружності незалежних держав, і теоретично це може вплинути на двосторонні відносини з іншими країнами-членами СНД (наприклад, Білорусь чи Казахстан). З іншої сторони, Співдружність вже давно втратила свою значимість і двосторонні угоди між конкретними країнами мають більшу вагу, ніж угоди в рамках організації.

Анатолій Баронін, директор аналітичної групи Da Vinci AG:

- Припинення дії Програми економічного співробітництва з Росією не призведе до жодних змін, оскільки всі положення цієї програми були зупинені після 2014 року тим чи іншим способом – або через введення санкційних режимів, або шляхом розривів галузевих договорів з РФ.

Певна затримка в ухваленні такого рішення була пов’язана виключно з тим, що договір торкався доволі чутливих галузей, які потребували проведення відповідних диверсифікацій поставок, і зниження ризиків забезпечення критичних галузей, наприклад, ядерної енергетики або авіабудування.

Тому зараз це логічне продовження політики уряду, велика крапка у процесі співробітництва з органами Митного союзу. Адже цей договір перш за все було спрямовано на синхронізацію України і Росії з метою інтеграції України до структур Митного союзу, а пізніше і до Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС). Це питання було закрите ще 2014 року, а сьогодні ми прибрали з системи нормативних актів останні документальні згадування про подібну політику.

Водночас питання ймовірного виходу з органів СНД доволі двояке, оскільки в СНД перебуває не тільки Російська Федерація, але і її сателіт Білорусь і низка країн Середньої Азії, які є споживачами української продукції. Якщо Кабмін впевнений у тому, що вихід з СНД дозволить України зберегти її економічні позиції у Середній Азії і не призведе до торгово-економічних обмежень для українських виробників на території середньоазійських країн, то безумовно це рішення можна буде лише вітати, оскільки СНД вже довгий час не є ефективним об'єднанням. Навіть Росія розглядає можливість заміни його тим самим ЄврАзЕс.

Варто зауважити, що всі економічні організації, які РФ утворює на пострадянському просторі (це видно навіть за показниками першого року функціонування Митного союзу), є утопічними і не мають нічого спільного з економікою. Це виключно політичні організації для закріплення зовнішньополітичного впливу РФ на пострадянському просторі. Тому я впевнений, що якщо Україна і піде на крок виходу з СНД, то це не чинитиме жодного суттєвого впливу на зміни ні торговельного балансу України, ні її економічної присутності у регіоні Середньої Азії.

Олег Устенко, директор Міжнародного Фонду Блейзера:

- Ми можемо розірвати економічні відносини з ким завгодно, в тому числі з РФ... Відверто кажучи, колапс у цих економічних відносинах вже відбувся.

З високим рівнем вірогідності можу сказати, що розрив цього економічного договору взагалі нічого не дає. Наші торговельні відносини з росіянами регулюються у більш широкій площині – в рамках СОТ. І ми, і вони є членами СОТ. І ми, і вони встановлюємо тарифи в рамках СОТ, у нас немає жодних пільгових тарифів. Тому розрив цього договору є більше політично, аніж економічно мотивованим рішенням.

Якщо 2013 року на частку РФ приходилося близько треті нашого експорту, а на частку ЄС – близько четвертої частини, то, починаючи з 2014 року, ситуація почала різко змінюватися. Нашим основним торговельним партнером став Європейський союз, на частку якого зараз припадає більше треті нашого експорту, у той час, як частка РФ складає вже менше 10%.

З іншої сторони, треба розуміти, що за цей час у нас стався колапс в експорті, який дуже знизився. Якщо, наприклад, до 2014 року він складав близько 90 млрд доларів, то за результатами 2017 року він недотягував і до 60 млрд доларів. Показово, що ці зміни відбулися за всіма напрямками. Збільшення нашої присутності на ринках ЄС у грошовому еквіваленті не змогло компенсувати втрату, яка у нас сталася за іншими напрямками, в першу чергу за напрямками Російської Федерації. По нам боляче вдарило те, що нам зупинили наш експорт машинобудівної продукції та продукції з високим рівнем доданої вартості на територію РФ. В результаті ми стали країною, яка активно торгує в основному сировиною. На жаль, більше 60% у структурі нашого експорту це сировина (метали, хімія і продукція сільського господарства). Це характеристика слабко розвинутих країн, які змушені експортувати сировину, щоб виживати.

Але навіть цей сировинний експорт відноситься до групи товарів з високою волатильністю (мінливість ціни, - ред.). Поки кон’юнктура на ринку непогана, наші експортери відносно непогано почуваються, але як тільки кон’юнктура почне погіршуватися (а ризики цього доволі великі на кінець 2018-го - початок 2019 року), це може боляче по нам вдарити.

Я б ще звернув у вагу на те, що вкрай негативним сигналом є те, що за статистикою січня-лютого ми продовжуємо перебувати у зоні високого торговельного дефіциту. Це вкрай небажане явище для країн з недостатньо розвиненою сировинною економікою.

Андрій Блінов, економіст:

- Програма економічного співробітництва була притаманна ситуації взаємовідносин між Києвом і Москвою, які тоді були на підйомі. Сьогодні ж цей документ не відповідає політичному тренду в Україні, адже у ньому йдеться про кооперацію, а в умовах оголошення Росії державою-агресором кооперуватися, зокрема у виробництві товарів подвійного призначення, просто неможливо.

Ми розуміємо, що на сьогодні торговельні відносини України і Росії все одно залишаються досить вагомими. 10% нашого товарообігу припадає на Росію. Це можна списувати на інерцію через те, що ми залишаємося взаємозалежними за окремими компонентами, незважаючи на процеси імпортозаміщення, яке поступово відбувається.

Є і другий момент – існує низка товарів, які можна віднести до статусу критичного імпорту, наприклад, постачання вугілля, зокрема, антрацитового, чи тих самих ТВЕЛів (тепловидільний елемент, - ред.) для атомних електростанцій. Це товари, без яких не може існувати економіка або які вкрай важко замінити.

Проте, якщо говорити про Програму економічного співробітництва, то це договір дружніх держав. Зараз очевидно, що між офіційними Києвом і Москвою немає дружніх стосунків, немає послів і торговельних представництв. Тож в цих умовах говорити про якесь співробітництво і планування зовнішньоекономічної доктрини з урахуванням інтересів торговельного партнера не є можливим.

Тому мені здається, що скасування цього документу було формальністю. По суті, нічого не змінюється, крім того, що це є приведенням нормативних домовленостей до відповідності фактичному стану економічних відносин.

Водночас питання виходу з СНД потягне за собою більш важливі наслідки, адже йдеться про вихід з угод СНД, зокрема про зону вільної торгівлі. Хочу звернути увагу, що левова частина українських товарів, які зараз потрапляють на російський ринок (приблизно 4 млрд доларів експорту) – це товари, які не обкладаються митом.

Думаю, що такий крок (вихід з органів СНД, - ред.) ймовірний, особливо з наближенням виборів – з метою консолідації патріотичного електорату.