"Українське Ельдорадо" безжально розкрадається: "За рік добувається 300-500 тонн бурштину. Якщо навіть по 2000 доларів за кіло, уявляєте, який обіг має ця тіньова індустрія?!" - експерт

Про "бурштинові війни", її учасників та покровителів, законодавче врегулювання проблеми та його можливі наслідки в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" народного депутата-мажоритарщика від "Батьківщини"з Рівненщини, колишнього міського голови міста Сарни Рівненської області Сергія Євтушка. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із матеріалами цієї цікавої бесіди.

***
Нещодавно у Олевську Житомирської області стався збройний конфлікт, в результаті якого одна людина загинула, шестеро поранених. У пресі та серед місцевих одразу заговорили про те, що це "бурштинові розбірки". Правда, в Нацполіції цю версію відкидають. Але при цьому направили до міста чималу кількість київських поліцейських. Журналісти кажуть, що навіть номер в готелі важко було зняти, бо всі зайняли столичні поліціанти. Це не перший випадок, коли люди страждають через бурштин. Про його незаконне видобування говорять останні кілька років. Причому йдеться не лише про Житомирську, але й Волинську та Рівненську області.

"РАНІШЕ НА ПОЛІССІ БУРШТИНОМ ТОПИЛИ ГРУБКИ"

- Якби в цій ситуації в Олевську не йшлося про "бурштинові війни", навряд би поліція так реагувала, чи не так?

- Сам прецедент та факт кримінального злочину, можливо, й був на побутовому ґрунті. Але є важлива деталь: там присутні представники львівського кримінального угруповання. Для мене незрозуміло, чому вони туди прибули та поселилися. Їх всі знають. Бачать, де вони живуть, на яких машинах їздять. Розуміють, що саме вони адмініструють той процес, про який ви згадали. Лишається питання: чому саме львівські?! Відповідь, напевно, криється десь у київських кабінетах. Особисто я думаю, що саме тим людям надано дозвіл адмініструвати процес у цій величезній тіньовій індустрії. Я маю на увазі збір квитків зі старателів. Ясно, що ті чималі суми десь осідають. Є думки, що цим займаються місцеві поліцейські...

- А також прокуратура та СБУ.

- Так. Наскільки я розумію, прокуратура може бути в процесі та у змові з поліцією. Те саме з СБУ та іншими правоохоронними органами. Але я одразу скажу, що підслідність цієї справи - виключно МВС. Тому для Авакова номер один мало б стати питання, чому керівник місцевої поліції (за моїми даними) під час затримання львівського криміналітету отримує дзвінок і відпускає цього явно махрового зека всього в наколках та із відповідним сленгом. Ще й віддає йому незареєстровану зброю. Так хто ж телефонував? От Аваков, як міністр, повинен з’ясувати та вирішити це питання. Очевидно ж, що такі дзвінки може робити тільки хтось із керівництва. Хто саме - потрібно встановити.

- Це взагалі не єдиний конфлікт. Були жорсткі розбірки і у вашій рідній Рівненській області...

- (Киває. – О.М.) Я там народився, виріс, працював, був міським головою та керівником райдержадміністрації (хоч і недовго). Якраз на той момент припало дуже гостре протистояння старателів та деяких народних депутатів, зокрема із Володимиром Продіусом (колишній "регіонал". – О.М.). Тоді у мене в Сарненському районі 9 травня була стрілянина, в ході якої було поранено одного зі старателів. У цей день весь український народ вшановував тих, хто здобув перемогу у Другій світовій війні. Ми також проводили мітинг. Коли я якраз перебував із ветеранами, мені зателефонували і повідомили про цю перестрілку. Це було, як сніг на голову.

Цікаво, що напередодні усім керівникам місцевих державних адміністрацій по вертикалі влади надійшло доручення, щоб ми провели із силовиками наради і виключили будь-які можливості для провокацій. Ми так і зробили. Більше скажу: 8 травня я написав повідомлення, що такі наради проведені, тому в Сарненському районі муха без дозволу не пролетить. А тут наступного дня – така ситуація! Уявіть! Але керівники міліції повинні були знати, де розміщуються бойовики на чолі із Продіусом, що їх немало, і вони озброєні. Вони мали б про це доповісти! Однак, на жаль, цього не було зроблено.

Так от після стрілянини старателі швидко організувалися та перекрили трасу Київ-Ковель, яка є міжнародною. Так відреагували на збройний конфлікт.

- Тоді винні були покарані?

- Я звертався до Щирука (керівника управління УМВС в Рівненській області), щоб кримінальна справа була перекваліфікована в тероризм. Так і зробили. Зараз, наскільки мені відомо, досі йдуть судові процеси.

- Суспільство тільки останні кілька років знає про ці "бурштинові війни". Хіба раніше їх не було?

- Давайте повернемося на самий початок. Раніше люди не знали, що це за мінерал, але чітко розуміли, що він добре горить. Тому на Поліссі бурштином топили грубки. Згодом місцеві у районах, де є поклади цієї породи, почали на ньому заробляти. Тоді кілограм бурштину коштував приблизно 30-50 доларів. Такі кошти не могли притягнути до себе криміналітет. За моїми даними, він з’явився зовсім нещодавно, коли піднялася ціна.

Зараз бурштин коштує від двох до семи тисяч доларів за кілограм. Однак адміністрували процес видобутку виключно в міліції. Як це відбувалося? Утворилися артілі, які складалися з 5-6 чоловік. Вони вночі в райвідділі отримували пароль, платили за нього квиток. По кожному родовищу вони були різні – залежно від якості бурштину. Для прикладу – 500 доларів з однієї механічної помпи за добу. Коли до артілі на місці підходили перевіряючі, вони називали цей пароль, і їх ніхто не зачіпав. Це була ціла система, в якій були задіяні усі силові структури. Я думаю, вони всі були в змові, тому їм теж перепадало.

Коли почалася реформа перетворення міліції в поліцію, ситуація змінилася. Уже в райвідділі служать не такі корумповані люди (хоча, звичайно, по певних представниках є питання, бо залишилося багато колишніх міліціонерів, яких потрібно було люструвати). Але повторю те, що сказав вам на початку розмови: хтось із високих київських кабінетів дав дозвіл на те, щоб зараз у областях, де видобувають бурштин (Рівненській, Житомирській та Волинській), орудував львівський криміналітет. Вони, окрім усього, ще й займаються крадіжками. Їм абсолютно все рівно, де заробляти: чи бурштин адмініструвати, чи красти. Що найнебезпечніше – їхня ця так звана діяльність супроводжується наркотичними засобами. Причому вони не лише самі вживають, але й розповсюджують.

"НІ Я, НІ МОЯ РОДИНА НІКОЛИ В ЖИТТІ НІ ЦЕНТА ЧИ ГРИВНІ НЕ МАЛИ ІЗ БУРШТИНУ"

- Ще у грудні 2014 року ви із колегами внесли до парламенту законопроект про видобування та реалізацію бурштину. Він прийнятий у першому читанні. Чому далі процес не пішов?

- Було чимало зустрічей та засідань робочих груп. Спікер Парубій доручив їх проведення Ірині Геращенко. Ми дуже детально все обговорили. Я хочу сказати, що якщо когось не влаштовує якийсь пункт у законі, навіть коли терміни внесення поправок пройшли, нехай це роблять. Ми тисячі разів порушуємо регламент. А це незначне відхилення. Треба приймати рішення, бо ситуація гостра – гинуть люди, а корупція зростає.

У тому кримінальному хаосі, в якому країна зараз знаходиться у цей перехідний період, законодавство потрібно підсилювати. Я, в принципі, не визнаю будь-якого насильства – як з боку старателів, так і криміналітетів. Але й махновщини не має бути. Паралельно із ухваленням законів, які регулюють створення біржі та рекультивацію земель, треба негайно збільшити кримінальну відповідальність за несанкціонований видобуток бурштину.

- На скільки років саджати?

- Треба по можливості ставити максимальну санкцію. От чому силові структури вимагають мзду або криміналітет адмініструє незаконний видобуток бурштину? Тому що закон не пускає того старателя законно працювати. Як тільки законодавство таку можливість надасть, він буде платити в бюджет...

- Ви говори ли, що можна отримати 5 мільярдів до держбюджету.

- Це дуже скромна цифра. Ми рахували із колегами майже з усіх фракції. За законопроект голосували всі, окрім "Самопомочі"...

- Чому так? Якось цікаво: криміналітет приїхав зі Львова, "Самопоміч" не голосувала.

- Можливо, вони не дали голоси й завернули законопроект, тому що їх не було серед авторів. Інших причин не бачу. Але я б не поєднував в даному контексті Львів та "Самопоміч". Я спілкувався із нельвівськими представниками фракції (наприклад, із Єгором Соболєвим), які не дотичні до процесів у місті. Тому не варто проводити паралель.

От давайте порахуємо. У рік в Україні добувається орієнтовно 300-500 тонн бурштину. Якщо навіть рахувати по дві тисячі доларів за кілограм, уявляєте, який обіг коштів має ця тіньова індустрія?! Доходи були б суттєвими. Ми від "Батьківщини" в пропозиціях до уряду вписали 5 мільярдів, але ця цифра мінімальна. Крім того, я думаю, якщо дадуть "зелене світло" для купівлі мінералу на біржі, його не будуть вивозити в Китай чи ще кудись, а тут будуть створювати переробні підприємства. Це ще прибуток та робочі місця.

- Ми часто чуємо словосполучення "бурштинова мафія". Про кого йдеться? Ми вже з вами з’ясували, що в незаконному процесі видобутку задіяні силовики та кримінал.

- Так. Але я б до неї не зараховував старателів. Яка це мафія?! Це, наприклад, вчителі, які пішли туди працювати, бо місячну зарплату в 5 тисяч гривень можуть за день заробити. Без сумніву, вони є порушниками закону. Але мафія – це люди, які супроводжують цей процес – адмініструють, керують, дають дозволи, закривають очі та відпускають злочинців.

- Як їх спонукати до того, щоб направити процес в законне русло?

- Спонукати потрібно тих людей, які впливають на ці процеси в парламенті та уряді.

- Прізвища не назвете?

- Я просто не хочу бути голослівним. Це було б неправильно. Я відчуваю і бачу, що даються вказівки, але не можу сказати, хто це робить. Тому й кажу, що для Арсена Борисовича (Авакова. – О.М.) це справа номер один – показати, хто саме цим займається та покарати їх. Залишати справу в тому стані, як зараз, означає одне: стрілянина, кримінал та смерті. Знаєте, ні я, ні моя родина ніколи в житті ні цента чи гривні не мали із бурштину...

- А в інтернеті пишуть, що ви маєте стосунок до фірми "Санкамян", якій віддали землю, багату на бурштин.

- Я дуже сильно поважаю журналістів, але тих, які роблять свою роботу професійно, об’єктивно та формують нову країну. Однак терпіти не можу тих, які в своїй діяльності користуються радянськими рудиментами та тих, які роблять замовні матеріали або гоняться за сенсацією, якої немає. Дивіться, було три рішення Рівненської облради.

Серед тих фірм було декілька, по яким проголосували на першому етапі. Після них я негайно з’явився на місцевих телеканалах (запис програм є в інтернеті) і сказав, що засуджую ті голосування. А голосували всі фракції – і Радикальна партія, і БПП, якій спустили вказівку прямо із Адміністрації Президента, і "Свобода", чий представник очолює комісію облради з економічних питань, яка рекомендувала ухвалити ці рішення, і "Батьківщина"...

- Розбиралися, чому "Батьківщина" голосувала?

- Цей процес триває. Думаю, керівництво буде реагувати. Хотів окремо сказати по "радикалах". Їхній депутат облради очолює громадську організацію, до складу якої увійшли всі старателі на Сарненщині. Тому для мене теж лишається питання, чому вони голосували. За моєю інформацією, давала вказівку верхівка керівництва РПЛ. Не знаю, наскільки це правда. Але для мене важливіше, чому "Батьківщина" це зробила. Бо у нас в центрі позиція сформована, написані два закони, де я є співавтором. Ми б мали дотримуватися своєї стратегії.

- Карати будете?

- Я свою точку зору сказав: голосування по всіх трьох рішеннях, м’яко кажучи, неправильні. Тепер щодо фірми, про яку ви згадали. Її директором (не власником чи засновником) є Кравець. Я його знаю. Більше того, дійсно, до 2008 року ми були в бізнесових стосунках. Але з того часу я припинив з ним спілкуватися. Я не в курсі, де він, що і як.

- "Побили горщики"?

- Та ні. Але стосунки не підтримуємо. Можемо при зустрічі привітатися – не більше. Це інша історія. У тих рослідуваннях, які проводили місцеві журналісти, написано: "бізнес-партнер". Тобто навіть не вказано, що колишній. Більше того, у мене коментар не взяли. Це непрофесійно.

Гіпотетично, якби Кравець поїхав у "ДНР" і, не дай Бог, почав воювати на тій стороні, мене б у чому звинувачували?! У сепаратизмі? Бо ми кілька років мали підприємство, яке існувало лише на папері?! Кравець – це не та людина, яка буде кудись вкладати гроші. Шукати інвесторів – це типова для нього ситуація. Я так розумію, він знайшов людину, яка погодилася. Вона (я навіть не знаю, про кого йдеться) дала кошти, і тепер вони крокують до центральних органів після отримання дозволу на місцевому рівні. Іще раз повторю: ні я, ні моя родина від бурштину доходів не мали.

- В такому разі не можу вас не запитати про декларацію за 2015 рік. У вас був прибуток 79 тисяч гривень. Дружина в декреті. При цьому задекларовані машина Toyota RAV -4 вартістю 355 тисяч, вашої готівки – 35 тисяч доларів, дружини – 30 тисяч. Звідки ці кошти?

- Корпоративні доходи, які були до 2008 року, дозволяли мені при їхньому продажу отримати певні кошти. Я був міським головою...

- І мали високу зарплату?

- Щоб ви розуміли, у міського голови міста Сарни заробітня плата була близько тисячі доларів. При цьому, там особливо немає де витрачати гроші.

Другий момент. Я у 2014 році купив Toyota RAV-4 у кредит. Перед тим у мене була інша машина – Honda Accord, яку ми продали та сплатили половину за нову. Тоді долар був близько 12, а розрахувався я за кредит, коли він став 40. Уявіть, скільки мені коштував автомобіль (посміхається. – О.М.).

- Вам пощастило.

- Саме так. Машина мені дісталася в половину дешевше. У мене вже немає тих 35 тисяч доларів, бо в 2016 році була придбана машина Volkswagen Passat. На ній їжджу я, а дружина - на Toyota. Бо в Києві складно без машини. Тим більше, коли є мала дитина.

Взагалі у мене немає якихось коштовностей, які потрібно декларувати, як і подарунків такого ґатунку. Задекларована квартира в Сарнах. До речі, її подарувала теща. Вона була забудовником у місті. Побудувала декілька п’ятиповерхових будинків. Залишила собі напівпідвальне приміщення. Там зробили ремонт і подарували нам. Якщо я вам покажу, де живу, ви будете здивовані. Хоча квартира класна. Велике спасибі тещі (посміхається. – О.М.).

"Я БАЧИВ, ЯК САВЧЕНКО ЗУСТРІЧАЮТЬ МАТЕРІ ПОЛОНЕНИХ. ДЕХТО ГОТОВИЙ ЇЙ ВИДЕРТИ ОЧІ"

- Оскільки ми згадали про місцевих депутатів, давайте ще поговоримо про народних. Минулого тижня парламент пішов на канікули. Сесія закривалася не на позитивних нотах. Зокрема у питанні першого номера вашого виборчого списку Надії Савченко – комітет вирішив виключити її зі свого складу. Правда, Рада не проголосувала, бо розуміли: голосів у залі не вистачить. "Батьківщина" не планує підтимувати таку ініціативу. У мене взагалі складається враження, що ваша фракція намагається триматися осторонь того, що стосується Савченко.

- Савченко – це вже не наша історія. Ми її виключили за те, що у нас не збігається політика. Категорично засудили переговори з терористами. Вона з нами не радиться. Є нам непідзвітною та безконтрольною. Я Савченко можу десь зрозуміти в одному контексті: напевно, її зачіпає те, що вона змогла вийти на волю, а багато українців там лишаються. Я бачив на власні очі, як її зустрічають матері полонених. Дехто готовий їй видерти очі. Тому, певно, вона хоче зробити все можливе, щоб витягти хлопців звідти. Не виключено, що в неї тепер є такий внутрішній комплекс.

Бо для її визволення ми, дійсно, зробили все, що могли: "Батьківщина", включивши в список, парламент, який підтримував своїми голосуваннями, ПАРЄ, де дали додатковий імунітет, Президент, який дав Героя України. Всі бажали одного – витягти її з російської в’язниці. І ми це зробили. Не можна сказати, що Савченко з самого початку була ідеологічно на наших позиціях. Я особисто не знав, наскільки в неї сформований політичний світогляд. Але ми визволяли її...

- Хоча було багато розмов про те, що, включивши Савченко першим номером списку, Тимошенко додає партії голосів.

-Я не думаю, що Савченко додала "Батьківщині" голосів. Дивіться, для прикладу, я – мажоритарник. У мене в області партія набрала 6 відсотків, а я – 27.

- Ви особисто із Савченко спілкуєтеся?

- Так. Але мені некоректно ставити їй запитання. Хоча їх у мене дуже багато. Деякі з моїх колег (я не буду називати прізвища) навіть відмовлялися коментувати ситуацію навколо Савченко. Ми за неї хвилювалися, боролися. Літали до неї на суди в Росію. Причому навіть не знаючи, що з нами може статися. Бо наша позиція щодо Російської Федерації відома, на всіх каналах ми говоримо, що Путін – це деспот та агресор...

- І відоме слово із пісні ультрас?

- В тому числі. Більше того, останню подорож на підтримку Савченко я буду пам’ятати все життя. Нас не пустили у аеропорт Ростова, тому що впав літак. Ми були змушені добиратися автодорогами через перехід на Донбасі. Нам змінювали маршрути. Їхали 12 годин через блокпости вночі із вимкненими фарами та із обмеженими зупинками. Нас супроводжувала наша "Альфа". Ця ситуація викликає питання, а чому ми із такими випробуваннями та власними ризиками їздили до Росії підтримувати нашу колегу? Чому Надія тепер так чинить? Чому до нас не дослухається?

- А ви її про це запитували?

- Запитували! Але вона залишається на своїй позиції, бо так вважає, і все. Тому сьогодні говорити про Савченко та "Батьківщину" у одній зв’язці недоречно.

- Однак у разі проведення дострокових виборів вона буде перебувати на вашому електоральному полі.

- Нехай перебуває будь-де. Але ми свою місію виконали, як і Президент, парламент та український народ. Надія має бути вдячна за це. А те, що вона вдається до відомих речей, нехай буде чітким матеріалом для вивчення силовими структурами. Зокрема СБУ. Ми ж не знаємо, чи погоджує вона з кимось свої дії, та куди їздить. Історія про визволення полонених є непоганою. Кепсько, що вона їздить та з кимось домовляєтся...

- Чому ж з кимось?! Із Захарченком та Плотницьким.

- Для мене вони не суб’єкти, а якісь незрозумілі люди. Ще один момент, який я не розумію: з ними домовлятися – собі дорожче. Хіба не ясно, що це буде використано проти України?! А про що з ними говорити, якщо вони самі нічого не вирішують, а отримують вказівки із Кремля?! Про що домовлятися?! Хто вони такі?! Це ж пусте місце!

Однак дуже хочеться, щоб усіх полонених повернули. Хоча реалії зовсім інші. Я оце повернувся із Давоса. Ситуація дуже цікава. Там були відсутні представники української влади...

- Це було пов’язано із статтею Пінчука.

- Я зсередини відчув всю атмосферу. Як наша влада може ігнорувати главу МЗС Данії, який публічно закликав вкладати інвестиції в Україну? Невже міністру фінансів Данилюку не було про що з ним поговорити?! Ще там були екс-Генсекретар НАТО, колишній керівник Пентагону. Вони обидва в процесі. Один відстоював нинішнього міністра оборони, якого призначив Трамп. Це про що говорить? Не виключено, що Президент Америки в Твіттері писатиме одне, а за закритими дверима прийматимуться зовсім інші рішення. Бо ті люди, які там приходять на посади, з позицією. Вони будуть Трампу нав’язувати свою точку зору. Не їхати до таких людей та не говорити про Україну – це страусина позиція.

- У листопаді ви особисто підводили до трибуни Юрія Шухевича, коли той мав виступити від "Батьківщини", через що виник скандал. Чому саме ви?

- Не знаю, чому саме я. Це було прохання лідера, яке без проблем виконав. Коли я підійшов до Юрія Романовича, він запитав, хто я (бо він не бачить). Я відповів. Він перепитав, чи підведу його я до трибуни. Я сказав: "Так".

- Ви знали, про що він має виступати?

- Абсолютно ні! Ми з ним говорили буквально секунди.

- Після того скандалу припинилися партнерські стосунки "Батьківщини" та Радикальної партії...

- Ні, це сталося раніше, і відчувалося десь за два тижні до цієї ситуації. Тоді на ефірах, коли я починав критикувати Президента, мені намагалися закрити рота саме представники Радикальної партії. Я був дуже здивований. До Порошенка та його команди маса питань, і відповідальність за стан країни на ньому. Але, знаєте, я ніколи не дозволяв собі (і не дозволю) називати Президента офшорним панамським баригою, а тим більше обзивати жінку. А от у окремих фракцій така риторика була. Хоч сьогодні вона змінилася.

- Чому?

- Я не в курсі. Напевно, є якісь моменти, про які ми не знаємо. Однак на хамстві та чорному піарі держава не будується. Наслідки будуть нульові.