Забудовники перемагають: У Києві півтисячі незаконних забудов, а ЗМІ байдужі до зусиль активістів

Гарячі сутички із “тітушками” на майданчиках незаконних забудов практично зникли із українських медіа. Однак, незаконні забудови і сумнівні будівельні проекти залишаються у муніципальному анамнезі Києва. Про це повідомляють Патріоти України із посиланням на informator.news.

“Заморожені об’єкти оживають”

Президент Інституту реформ та розвитку Києва Олександр Вовченко твердить: у Києві станом на кінець літа 2016 року існує півтисячі незаконних забудов. “Обставини на ринку будівництва у Києві порівняно з 2013 роком, безумовно, змінилися.

Столицю почали забудовувати у рази інтенсивніше, а “заморожені” об’єкти “ожили”. Якщо подивитися на карту Містобудівного кадастру Києва, то не знайдеться жодного району, де незаконне будівництво відсутнє. На сьогодні у Києві понад 500 таких об’єктів, серед яких – житло, заправки, парковки та СТО”, – повідомив Вовченко.

“Дієвим інструментом громадськості у протидії забудови житлових дворів є надання відповідним ділянкам статусів скверу, на яких, апріорі, не можуть вестися будівельні роботи. Такі рішення ухвалюють на засіданні Київради. Для цього киянам необхідно звернутися до депутата свого округу, зібравши підписи місцевих жителів. У 2013 році головними забудовниками були компанії, пов’язані з “Партією регіонів”, сьогодні – це компанії, близькі до президентської партії Блок Порошенка. Усі лобісти будівельників обіймають посади у земельній комісії Київради”, – заявив експерт.

“Методи діяльності незаконних забудовників за два з половиною роки не змінилися, усі старі схеми досі працюють. При цьому, громадський спротив незаконним забудовам зміцнюється. Разом із тим, з’явилося багато структур, які влаштовують акції протесту щодо забудов не для відстоювання інтересів киян, а для заробітку”, – наголосив Олександр Вовченко.

Незаконна Рів’єра на Микільсько-Слобідській

У 2015 році жителі Микільської Слобідки на Лівому березі Києва намагалися врятувати від незаконної забудови корпорації “УкрБуд”, що належить депутату Максиму Микитасю набережну Дніпра.

Чотири поверхи першого будинку «виросли» там буквально за кілька місяців. До 2018 року поетапно тут планують побудувати житловий комплекс «Сонячна Рів’єра»: за кілька десятків метрів від річки постануть три багатоповерхівки, кожна з яких матиме більше тридцяти поверхів.

Під час сутичок на Микільсько-Слобідській доходило до стрілянини: “тітушки” забудовника використовували не тільки кийки, а й пістолети.

У травні 2015 року скандальну забудову зупинили за рішенням Київського апеляційного господарчого суду. Однак, станом на кінець серпня 2016 року у офісі корпорації “УкрБуд” заспокоюють: продаж призупинили, але будівництво відновлять у вересні. Наразі, за словами співробітниці відділу продажу корпорації, на житловий комплекс “переоформляють документи”. “Щойно ми відновимо продаж, на сайті з’явиться інформація”, – запевнили кореспондента ІНФОРМАТОРа.

58 фіаско

Саме стільки незаконних забудов, які все ж утвердилися у столиці, нарахував екс-голова фракції Радикальної партії у КМДА Марк Гресь. “Почухуючи старі вавки, що залишилися після боїв на Микільській Слобідці, Осокорках, Проспекті науки, Проспекті Перемоги, вимушений визнати – активісти практично всуху програли війну з «Інтегралом» та Київбудом, з «Геосом» і «Ліко-Холдингом», з Войцеховським, Котвицьким, Микитасем, Непопом та іже з ними.

Навіть у Олімпійської збірної країни результат виявився більш переконливим. Рахунок «58-?». Число 58 я взяв практично з голови. Це число об’єктів, які знаю особисто я. Чому у графі «перемоги активістів» я поставив знак питання? Наче є перемоги на Десятинному провулку, на метро Осокорки, на «Рів’єрі». Тільки от уже йдуть чутки про те, що Котвицький (депутат Київради від «Удару» Сергій Котвицький, – ред.) суд виграє, що на Микільській Слобідці роботи (попри заборону) йдуть повним ходом.

Причин поразок олімпійців у Ріо – купа. Причина поразки киян одна – мертва спайка мерії з будівельною мафією.

Що таке «забудова по-київськи»? Скотство і підлість.

Забудовник Микитась провів за документами велику річку Дніпро (до середини якої рідко яка птаха долетить) як малу річку. Усе для того, щоб почати будівництво житлового комплексу на Микільській Слобідці не за 200 метрів від берега, а а 50. Одного дня мешканці будинків на проспекті Перемоги виявили, що будинок культури і дитячий майданчик обнесені парканом. Там почали будувати 25-типоверховий будинок. Монстр серед «хрущовок». Дім на декілька сотень квартир (і машин) втиснули у крихітний п’ятачок, з’єднаний із транспортними артеріями двома односмуговими дорогами, сотні унітазів будуть під’єднані до древньої каналізації, яка ледве витримувала навантаження від «хрущовок». На Звіринецькій будівництво одного будинку веде до сповзання у яругу декількох сусідніх .

Не Кличко все це придумав. Більша частина незаконних забудов дісталася місту від «злодіїв попередників». Просто Віталій Володимирович взяв у команду тих, хто такі схеми розробляв. Хоча сумнівно, щоб відомий високим IQ мер міг би створити команду (хіба що з перетягування каната). Кого сказали – того і призначили.

Загалом, уже два з половиною пореволюційні роки містом керує бригада Черновецьких і Попових зі своїм стареньким, але надійним інструментарієм. І ця бригада вибудовує довкола незаконних будівництв потрійне коло оборони.

Першу лінію траншей утримує Київрада (звернуся до власного досвіду керівництва фракцією Радикальної партії). Згідно з регламентом, протягом засідання Київради можна обговорювати тільки ті питання, які занесені у «порядок денний».

«Порядок денний» складається із питань, запропонованих профільними комісіями. У всіх комісіях більшість складали представники УДАР-Солідарність. Тому будь-яке питання про заборону тієї чи іншої забудови блокується уже на рівні комісій.

Хоч кілок на голові теши, а більшість голосує проти внесення питання в «порядок денний», і його не вносять. У які суми обходиться забудовникам блокування питання – не знаю, брехати не буду (сьогодні хабарники розмірами хабарів не хваляться). Особисто мені ніхто не пропонував не тому, що я такий чесний. Для чого давати хабар опозиціонеру, якщо він зірвати голосування не може. Часом система дає збій і «гостре питання» все-таки потрапляє до порядку денного.

У цьому випадку більшість не голосує «за» чи «проти». Більшість просто не голосує. Фракція Радикальної партії самотужки чи разом з іншими опозиційними силами не один раз блокували трибуну, і тут всі ЗМІ накидалися на опозицію зі звинуваченнями в тому, що радикали, «Свобода» або «Батьківщина» не дають Київраді ремонтувати дитсадки або відкривати велодоріжки. Якщо ж мерія підозрює, що опозиція може заблокувати відкриття нової сесії з переглядом старого питання – секретаріат вдається до найбільш підлого способу – ставить першим питанням нагородження бійців АТО, близьких загиблих героїв.

Отже, перша лінія оборони утримана. Коли законні способи вичерпані, настає час вуличної демократії. Тут забудовник вдається до вибудовування другої – наймання міліції та «ті тушок». Горезвісний Вадим Тітушко епохи Януковича у спортивних штанцях і стоптаних кросів очках – справжній янгол порівняно з тітуханами часів Кличка. Це ті ж самі ті тушки, але у камуфляжі, з помпами, газом, кастетами, шестиперами (середньовічна зброя на кшталт булави з гострими гранями). Я на собі випробував смак піни від вогнегасника, випущеної просто в обличчя (на Микільській Слобідці), там же двох хлопців на моїх очах підстрелили із помповика. На Осокорках отримав арматурою по плечу і двома цеглинами в голову.

Якщо на об’єкті сталося кровопролиття, яке потрапило у новини, з’являється мер. Віталій Володимирович робить сердите обличчя, присягається, що винні будуть покарані, а будівництво зупинять. Словом – бреше. Свавілля зупинили тільки на Осокорках, і тільки тому, що Котвицький не встиг залити фундамент.Щоправда, вже відомо, що скандальний забудовник виграв суд, і зовсім скоро на Осокорках зникне остання дитяча гірка.

За цей час жоден ті тушка не був покараний, навіть ті, яких зафіксували під час стрілянини по людях. Активістів судять. Я разом із Юрієм Левченком взяв на поруки активіста зі «Свободи». Його звинувачували в організації безладів на Проспекті Перемог, 71. За спротив поліції на Голосієві потрапив за грати активіст «Смерчу».

Сьогодні демократично обраний мер вдався до радикальних інновацій у рамках ментівсько-тітушечної системи покровительства забудовників. Сьогодні замість старорежимних тітушок на скандальних об’єктах регулярно з’являються колони «небайдужих громадян». Ці хлопці екіпіровані у чорну поліцейську форму і прекрасно дресировані. Вони вишиковуються довкола об’єкта у балаклавах і мовчать. Єдине, що кажуть на вимогу представитися – «Ми небайдужі громадяни». Хто вони? З одним із цих «небайдужих» я зустрівся на черговому кличківському свавіллі.

Бригадир мерівських сатрапів виявився бригадиром тітушок , які прославилися на Осокорках. От він – підсумок Майдану. Обраний Майданом мер найняв здорованів, які розганяли мітинги за Черновецького і Попова, які мабуть «засвітилися» на Грушевського, Банковій, Інститутській, у Жовтневому палаці. Тільки вони йшли не на «Беркут», а за спиною, і робили те, до чого усіма проклятий «Беркут» ніколи б не опустився.

Сьогодні ті тушки Кличка покривають забудовників, б’ють депутатів і протестувальників, «віджимають» і знищують чужу власність, щоб потім за безцінь скупити знищені споруди. Чому мовчать активісти? Чому сьогодні не чутно про великі акції громадянської непокори?

Більша частина активу або у тюрмах чи СІЗО, або під домашнім арештом чи підпискою. Банді Кличка вдалося виграти перший раунд. Ми сидимо у кутку, важко ковтаємо повітря і чекаємо на підтримку громадськості. Громадськість мовчить, або спить, або закриває вуха і очі. Не перетворюйтесь на сувенірних мавпочок, бо ризикуєте не почути гуркіт кийків. Якщо не почуєте – вони винесуть двері”, – підсумував Гресь.

Гостинний двір

Гостинний двір – торговельний комплекс на Контрактовій площі у Києві, збудований у 1809 році. Боротьба за повернення архітектурного та історичного надбання столиці на Подолі у власність міста триває понад 5 років: споруду захищають від перетворення на торговельний комплекс. Протягом цих років захисникам історичної пам’ятки доводилося голодувати і вступати у сутички з “Беркутом”.

У 2013 році народні депутати та представники громадськості намагалися заблокувати роботу будівельної техніки у Гостинному дворі. Після пожежі на початку лютого у пам’ятці архітектури відбулася жорстока зачистка членів руху проти забудовників.

Так звана охорона забудовника витіснила представників громадськості з будівлі, зі входів в Гостинний двір прибрали автомобілі народних депутатів, що блокували в’їзд на територію будівлі важкої техніки. Кількох учасників протесту, які чинили спротив охороні забудовника, затримала міліція.

Пізніше представники громадськості, журналісти та народні депутати від опозиції штурмом взяли будівлю та витіснили звідти охорону забудовника. Силовики застосовували сльозогінний газ. Відтак бійці спецпідрозділу «Беркут», затримали багатьох учасників протесту. Народні депутати лягали під колеса автозака з затриманими, у результаті кількох депутатів також затримали, а декого побили.

17 грудня 2015 року Фонд державного майна розірвав договір оренди з приватною фірмою “Укрреставрація”, яку пов’язують із довіреною особою президента-втікача Віктора Януковича Андрієм Кравцем. Практично рік Гостинний двір не чіпали: архітектурна пам’ятка, обнесена дерев’яним парканом, перебувала у своєрідній консервації.

Уже 27 липня цього року члени ВГО “Сокіл” на чолі з народним депутатом від “Батьківщини” Ігорем Луценком нагадали киянам про втрачену цінність. Вони провели чергову акцію з повернення Гостинного двору на Подолі у власність міста.

Народний депутат Луценко вірить, що завдяки зусиллям громадськості Гостинний двір вдасться врятувати від культурної смерті. “Точного обліку я не веду, але незаконних забудов наразі у Києві десятки. Близько сімдесяти відсотків незаконних будівництв розпочалися до революції, а тридцять – після.

Майбутнє Гостинного двору залежить від рішення Господарського суду Києва, де триває розгляд господарського процесу. Я думаю, що у Гостинного двору чудове майбутнє, якщо звідти викинути сатрапа Януковича і позбавити контролю над ситуацією. Після цього до розвитку Гостинного двору можна буде залучити багатьох інвесторів”, – пояснює депутат.

Серед найсміливіших та найбільш нахабних забудовників Ігор Луценко також називає Максима Микитася та Анатолія Войцеховського з його групою компаній. “Вони часто розпочинають будівництво без значної частини дозвільних документів”, – пояснює Луценко.

“Не впевнений, щоб хтось був засуджений саме за боротьбу із незаконними забудовами, але пресинг є. Я можу згадати того самого Олександра Гудиму, його досі «мурижать» у справі 2009 року. Нових тенденцій немає, на жаль.

Не можна говорити, що громадський рух програв забудовникам, адже і раніше особливих перемог не було. Можна згадати, що на розв’язці на Харківському масиві, незрозумілу ситуацію по Качиному озеру. Там, де люди виходять і активно протестують, проблеми у перемозі немає: головне продовжувати контролювати ситуацію. Влада перемагає і досі нав’язує свою гру. Десь вони роблять поступки населенню, але загалом – незаконне будівництво триває”, – підсумував народний депутат.

Активізм і покарання

Голова ВГО “КУПР” Сергій Мельниченко переконаний, що зазнати поразки перед забудовниками неможливо. “Я, наприклад, займаюся питаннями незаконних забудов з 2004 року. Після Помаранчевої революції мною було припинено 400 забудов. На жаль, я можу тільки призупинити, але не маю можливості контролювати далі. А от за 2008 рік ми призупинили 1200 об`єктів.

Однак, Мельниченко додає: «На деякі забудови з несуттєвими порушеннями можна заплющити очі заради “доброї справи: люди народжуються, і місця потрібні всім». “У Києві дуже багато незаконних забудов – їх декілька сотень, я вже і не кажу про забудови Войцеховського. Мене вражає сміливість останнього.

У Максима Микитася багато об`єктів і всі скандальні. Приклад із ним: територія не підлягає будуванню на ній певної забудови, для початку будівництва потрібен дозвіл. У нас діє корупційна система і депутат виділяє забудовнику землю тому, що завтра він «віддячить» депутату.

Громадський активіст Віталій Черняховский, який бореться із незаконними забудовами у столиці, зараз знаходиться під слідством, однак його ніхто не шукає. Справу завели таким чином, щоб тримати Черняховського під наглядом, щоб він просто «не заважав» на певних територіях”, – переконаний Мельниченко.

Зокрема, свого часу Сергій Мельниченко підтримував громадський рух “СМЕРЧ”, активісти якого зуміли зупинити декілька незаконних забудов. Організація відрізнялася різкими та рішучими діями. Частину активістів “СМЕРЧу” затримали у кінці 2015 року.

Мзда за спокій забудовника

Один із активістів протизабудовницьких рухів погодився на умовах анонімності розповісти кореспонденту про розцінки не зовсім чесних організацій. “Від ста до 500 гривень на годину платили за “постояти на акції”, за участь у сутичці – трохи більше. Суми, які активісти та організації вимагали у тих же нелегальних забудовників за те, щоб залишити їхні проекти у спокої – зовсім різні. Зазвичай, суми таких хабарів коливалися від 10 до двохсот тисяч доларів. “Тариф” зростав залежно від того, чи стояли за протестними групами певні політичні партії чи депутати”, – роз’яснив активіст.

“На рубежі 2015-16 років така практика припинилося. Поліція почала активно втручатися і зупиняти протистояння між забудовниками та псевдоактивістами: таким чином останніх позбавили можливості наживатися на акціях та шантажувати забудовників.

Таким чином, продажні активісти дискредитували увесь громадський рух, особливо – місцеві громади киян”, – запевняє респондент. Наостанок наш співрозмовник підкреслив: фактичну перемогу у столиці отримали забудовники, а от найбільш ошуканими залишилися звичайні кияни.