Путін скористається шансом урвати черговий шматок України, - військовий експерт

Поки в Росії триває Чемпіонат світу з футболу, українські військові експерти навипередки прогнозують, чи піде президент країни-агресора Володимир Путін у наступ на Україну після завершення спортивного дійства. Для хвилювання є причини, адже розв'язанню військової агресії проти України передувала зимова Олімпіада-2014 у Сочі, а ще раніше, після Олімпіади-2008 у Пекіні, Росія застосувала агресію проти Грузії. Про можливість широкомасштабного наступу Російської Федерації після завершення ЧС-2018 журналісти поговорили із екс-спікером Генерального штабу України Владиславом Селезньовим, передають Патріоти України.

- Останнім часом з'являються повідомлення, що РФ націлена на панування в Азовському і Чорному морях, що може спричинити широкомасштабній наступ на Україну на східно-південному напрямку?

- Щодо контролю над Азовським морем, то фактично нині його здійснює Російська Федерація, це внутрішнє море, яке розташоване на території двох сусідніх держав - Росії та України. Враховуючи, що військовий потенціал України в Азовському регіоні дуже невеликий, незначний, то фактично РФ контролює акваторію Азовського моря.

Щодо Чорного моря, то я б не був таким впевненим, адже ще один ключовий регіональний гравець в акваторії Чорного моря – це Туреччина – учасник Північноатлантичного Альянсу. Можливості Туреччини в морській сфері надзвичайно великі і кращі, ніж можливості Чорноморського флоту РФ.

В будь-якому разі, якщо ми говоримо про збільшення присутності в акваторіях Азовського та Чорного морів з боку РФ то, безумовно, такі тенденції не сприяють встановленню миру та безпеки в регіоні. Адже зрозуміло, що якщо триває гра м'язами, триває військова провокація, то колись ці провокації спрацюють, і ми можемо стати свідками певних неприємних ситуацій.

- З початком ЧС-2018 в Росії лунали повідомлення, що Україна скористається тим, що вся увага буде спрямована на проведення спортивного заходу, і піде в "наступ" на Крим з Азовського та Чорного моря.

- Для того, щоб проводити військові дії на морі, якщо говоримо про Україну, то в нас має бути відповідний військовий потенціал в Азовському морі. Цього потенціалу в України немає. Є визначені сили та засоби прикордонної служби, завдання яких дещо відрізняються від завдань військових, а засобів військового впливу на ситуацію в акваторії Азовського моря в Україні немає.

- Чи є можливість того, що РФ піде в наступ з боку Азовського та Чорного морів?

- Дуже важко прогнозувати поведінку РФ, але досвід вчить нас наступному: Олімпіада-2008 у Пекіні – почалася військова агресія з боку РФ щодо Грузії. Зимова Олімпіада-2014 у Сочі – після завершення почалася анексія Криму, а трохи згодом військова агресія на сході України.

Чим завершиться, і який прогноз дій РФ після завершення ЧС-2018 з футболу, дуже важко прогнозувати. Тут треба дивитися не на спортивне дійство, а на передислокацію сил та засобів РФ, які здатні виконати завдання щодо проведення відповідних активних бойових дій на тій чи іншій ділянці.

Наскільки мені відомо, чимало військових експертів стверджують, що для того, щоб РФ була спроможна виконувати достатньо серйозні агресивні дії наступального характеру, для дооснащення частин та підрозділів, які базуються на західних рубежах РФ, цій країні потрібно ще декілька років, щоб привести до певного бойового стану.

Це і військові містечка, і забезпечення відповідним особовим складом, технікою, озброєнням для того, щоб надалі РФ змогла ефективно виконувати завдання наступального характеру. Поки що цей процес переозброєння, створення нових військових містечок, організація відповідної військової інфраструктури в РФ ще триває.

- Тобто широкомасштабного наступу в найближчі декілька років нам не варто чекати?

- За різними даними, від двох до трьох років. Щодо дій РФ, то необов'язково вони можуть бути якимись масштабними, вони можуть бути локальними, спрямованими на дестабілізацію ситуацію в України.

- Деякі експерти стверджують, що Путін не піде в наступ через посилення міжнародного тиску та санкцій, які і так уже вдарили по економіці країни?

- Я був би достатньо обережним під час прогнозування дій керівника РФ, адже інколи його дії є алогічними, і такими, що не відповідають ситуації.

Багато що залежить від внутрішніх переконань, внутрішнього розуміння Володимиром Путіним ситуації, і неважливо, чи то мова йде про Україну, чи Сирію, чи якісь інші регіони світу. Дуже важко прогнозувати дії керівника Кремля саме через його непередбачуваність.

Але в будь-якому разі для того, щоб тримати його в певному тонусі, для світу дуже важливо демонструвати такі маркери, які чітко вказуватимуть Путіну, що будь-які агресивні дії з боку Кремля матимуть надважкі наслідки для Росії і для народу РФ.

- Який з усіх наявних планів зі звільнення Донбасу ви вважаєте найдієвішим?

- Щодо "плану Авакова", то фактично це одна зі складових масштабного плану введення миротворців і здійснення контролю за ситуацією на східній території нашої держави за допомогою міждержавних, міжурядових, наднаціональних формувань.

Безумовно, що в першу чергу ми маємо на політико-дипломатичний шлях залагодження конфлікту на сході нашої країни. Але для того, щоб цей процес був реалізований, в його реалізації мають бути зацікавлені всі сторони конфлікту. Якщо РФ не зацікавлена в реалізації цього формату, то всі домовленості залишаються лише домовленостями, балачками без конкретної реалізації.

Тому ситуація і надалі залишатиметься достатньо хиткою і такою, що залежатиме від багатьох факторів.

- А силовий спосіб?

- Щодо спроможності і можливості, я достатньо обережний в оцінках, безумовно триває трансформація ЗСУ. Але на сьогодні для того, щоб діяти максимально ефективно, не допускати зайвих втрат серед особового складу та серед мирних жителів Донецької та Луганської областей, які перебувають під контролем окупаційної влади, безумовно, військовий шлях – це шлях в нікуди.

- Наскільки може затягнутися стала, за останні декілька років, ситуація на Донбасі?

- Я думаю, що цей період ні війни, ні миру триватиме в регіоні щонайменше до парламентських виборів в Україні, які відбудуться наступного року. Тобто ми маємо пережити 2019 рік, вибори президента України, потім парламентські вибори, і скоріше за все, виходячи з того розкладу сил, які сформуються на політичному горизонті нашої країни, кремлівська верхівка прийматиме рішення.

Якщо той політичний розклад, що буде сформований в Україні на кінець 2019 року, Путіна і його радників не буде влаштовувати, можна очікувати, що РФ реалізовуватиме свою політику, зокрема використовуючи силові методи.

- Мають виграти проросійські сили?

- Цілком ймовірно, що Путін та його радники розраховують на те, що відповідні проросійські сили в Україні візьмуть реванш.

- А якщо цього не станеться?...

- Якщо цього не станеться, то цілком ймовірно, що розглядатимуться інші варіанти тиску на Україну з боку РФ. Які саме? Однозначно сказати не можна, але ми пам'ятаємо, що військовий, силовий тиск – це один з варіантів реалізації державної політики Росії.

- Після 2019 року ми можемо чекати на якісь масштабніші ескалації, чи наступ Росії, якщо проросійські сили не візьмуть реванш на виборах?

- Розслаблятися і чекати, що ми найближчого року живемо спокійно, в більш-менш сталому суспільстві без якихось заворушень на сході України не слід. Адже ворог підступний і потужний. Він дуже уважно спостерігає за усіма процесами, які відбуваються у нашій країні. І звісно, якщо у нашого сусіда-агресора буде бодай якась можливість урвати собі ще шматок землі, я вас запевняю, він цією можливістю скористається.