​The New York Times по кісточкам розібрала Гройсмана і ту ситуацію, що склалася навколо реформ в Україні

Патріоти України пропонують ознайомитися з висновками провідного суспільно по-політичного видання стосовно політичного розкладу в Україні на теперішній день.

Після кількох днів хитромудрої боротьби за закритими дверима, український парламент у четвер обрав Володимира Гройсмана, спікера і близького союзника президента Петро Порошенка, в якості нового прем'єр-міністра замість Арсенія Яценюка. Вибір не був несподіванкою - сперечання були стосовно призначень до Кабміну, а не якихось по-справжньому значимих для країни речей.

Відхід Арсенія Яценюка, колись улюбленця західних союзників України, повинен покласти край внутрішній боротьбі в парламенті між прихильниками екс-прем'єра і Порошенко, яка практично паралізувала уряд. Чвари і бездіяльність відклали отримання $1,7 млрд вкрай необхідного країні траншу кредиту Міжнародного валютного фонду.

Гройсман повторив стривожені висловлювання західних прихильників України в четвер, коли назвав «корупцію, неефективне управління і популізм» не меншими погрозами для країни, ніж «ворог на сході України», маючи на увазі підтримуваних Росією сепаратистів, які зіграли ключову роль в дестабілізації економіки і політики України.

Сподіватимемося, що пан Гройсман дійсно вірить у те, що говорить, і за підтримки пана Порошенка розпочне серйозний наступ на «зручні тенета» між владою і олігархами і культ корупції.

Але не варто сподіватися на це занадто сильно. Гройсман - це людина Порошенка, який залежить від парламентської коаліції, створеної силами президента і Яценюка, яка була слабо скріплена їх бажанням уникнути національних виборів (дострокових виборів Ради). Порошенко вважає за краще керувати через лояльних людей і приховані угоди, так як він заплямував себе розкриттям так званих панамських документів, згідно з якими він відкрив офшорний рахунок в 2014 році. Багато з міністрів в новому уряді - це пережитки минулого, і Генеральна прокуратура - ключ до будь-якої боротьби з корупцією - як очікується, перейде під управління іншого союзника Порошенка.

Яценюк залишає після себе деякі гідні законодавчі досягнення. І українці, як продемонстрували готовність до інтеграції із Західною Європою, так і виступають проти корупції, залишаються активною силою через громадські організації. Один з їхніх лідерів - Міхеїл Саакашвілі, колишній президент Грузії, якого Порошенко призначив на пост губернатора Одеси, і який розвивається як самостійний учасник кампанії по боротьбі з корупцією. Так починається нова глава в каламутній пострадянській історії України. Гройсман знає, що має бути зроблено, і Порошенко більше не може звинуватити суперника в кабінеті прем'єр-міністра в провалі. Вони знають, що західна підтримка і допомога висять на волосинці. найкращий варіант для них - робити те, що уряд повинен був робити з самого початку.

Джерело