У Кремля попереду ще одне розчарування: Фійон в разі обрання президентом Франції не допоможе Росії позбутися санкцій, - Financial Times

Зарубіжна політика зазвичай не займає важливу роль в президентських кампаніях у Франції. Але коли це відбувається, не обходиться без питання Росії. Про це пише Zn.ua, інформують Патріоти України.

Приміром, в 1981 році Валері Жискар д'Естен не зміг завоювати собі другий президентський термін через звинувачення в тому, що він був "маленьким телеграфістом" Леоніда Брежнєва. Такі звинувачення пролунали після того, як д'Естен провів зустріч з радянським лідером якраз тоді, коли армія СРСР захоплювала Афганістан. А в 2007 році Ніколя Саркозі отримав політичну перевагу, засудивши війну в Чечні, яку розв'язав Володимир Путін.

"Як свідчать ці приклади, французький електорат насправді не проросійський", - пише на сторінках Financial Times експерт Фонду стратегічних досліджень в Парижі Франсуа Хейсбург. Він додає, що результати одного з останніх соціологічних досліджень підтвердили, що 61% французів підтримують економічні санкції проти Росії, які були введені після російської анексії Криму та розв'язання війни проти України.

Крім того, лише чверть опитаних сказали, що хотіли б виходу Франції з НАТО. І тепер русофільські погляди головного консервативного кандидата в президенти Франсуа Фійона в центрі уваги, особливо після несподіваних компліментів, які Володимир Путін зробив на його адресу 23 листопада.

Російський президент назвав його "великим професіоналом". Виникає два питання: чи допоможе це Фійону перемогти і якщо так, то що це буде означати для французької дипломатії? На думку автора, під час першого туру президентських виборів в квітні він в цілому зможе розраховувати на підтримку право-центристів. Але він також захоче схилити на свій бік якомога більшу кількість виборців, що підтримують "Національний фронт", щоб "підрізати крила" Марін Ле Пен.

А такі виборці в основному лояльні до Володимира Путіна. Є хороша і погана сторона потенційних наслідків для французької дипломатії і стратегічного позиціонування від цього. Погана полягає в тому, що Фійон не просто опортуніст, який намагається грати проросійськими заявами перед виборами. Він дотримується таких поглядів вже багато років.

Відносини між ним і Путіним стали тісними ще тоді, коли вони обидва були прем'єр-міністрами. Також проросійська позиція Фійона не стала наслідком російської "реальної політики" в питанні Сирії, яка з'явилася в результаті нерішучості президента Барака Обами. Фійон не тільки засудив американо-французькі бомбардування.

Він зробив це в Росії, стоячи поруч з Путіним, його чиновниками і стратегами на зустрічі Валдайського клубу. Це шокувало Париж, оскільки більш невдалого способу для французького політика покритикувати зовнішню політику своєї країни не могли навіть уявити.

Простіше кажучи, Фійон дійсно вірить в те, що він говорить. І переконати його у зворотному буде не просто. Хороша сторона ситуації полягає в тому, що у Фійона є відчуття пріоритетів в серйозну політику і сильні "голлістські" переконання. Близькі стосунки з СРСР, а потім і з Росією, вписуються в цю ідеологію. Але з цієї ж позиції у зовнішній політиці французько-німецькі відносини значно важливіші, ніж зближення з Росією. Тому до тих пір, поки Берлін наполягатиме на санкціях проти Москви, Париж не буде намагатися противитися цьому.

Ймовірніше, що Дональд Трамп зруйнує єдність Заходу в підтримці України, а не Фійон. Ще один вимір, в якому "голлістські" переконання французького політика можуть суперечити його проросійським поглядам - це неприйняття домовленостей між Росією і США за спиною у Франції.

"Ялтинська угода" від 1945 року стала жахом, з яким не може погодитися жоден французький лідер. Тому лояльність французів до Путіна може випаруватися, якщо Трамп і Путін вирішать домовлятися про щось на кшталт "другої Ялти".