Велика чистка в Кремлі: "Більшість генералів в Раді безпеки налаштовані проти Путіна. Або він їх позбудеться, або вони його", - Андерс Аслунд

Президент Росії Володимир Путін проводив дуже консервативну кадрову політику, покладаючись на вузьке коло старих друзів з Санкт-Петербурга і КДБ. Але раптово він почав звільняти одного високопоставленого союзника з КДБ за іншим, призначаючи на вищі посади своїх охоронців і безликих молодих бюрократів. Як стверджує змушений виїхати в Україну російський журналіст Євген Кисельов, Путін проводить велику чистку. Про це пише в своєму блозі шведський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд, передають Патріоти України.

В останні роки влада Путіна ґрунтувалася на трьох концентричних колах. В центрі була група генералів КДБ, які сиділи в Кремлі й очолювали спецслужби. Друга група його прихильників із Санкт-Петербурга і КДБ очолювала великі державні корпорації. Третя група приятелів із Санкт-Петербурга заробляла статки в приватному секторі, на вигідних державних контрактах. Ці протеже Путіна вважалися майже недоторканними – траплялися тільки дивні, несподівані винятки.

Недавня хвиля звільнень почалася зі звільнення в минулому серпні Володимира Якуніна, керівника РЗД, незважаючи на те, що він належав до путінського дачного кооперативу в Санкт-Петербурзі. Через десять днів голова державної гідроенергетичної компанії був звільнений, а потім засуджений до десяти років тюремного ув'язнення за корупцію. У минулому лютому пішов з посади голова правління Зовнішекономбанку Володимир Дмитрієв. Якунін і Дмитрієв повсюдно вважаються генералами КДБ.

Кожного разу звучали заяви про гігантську безгосподарність і корупцію, але це навряд чи було реальною причиною їх усунення, тому що Путін давав набагато більше державних грошей іншим, набагато більш корумпованим своїм приятелям, зокрема великим державним підрядникам Аркадію Ротенбергу, Геннадію Тимченку, Юрію Ковальчуку і Миколі Шамалову. Правляча еліта Росії настільки прогнила, що крадіжка не може бути підставою для звільнення, хоча й залишається основним формальним приводом для нього.

У квітні Путін здійснив найбільшу реорганізацію органів безпеки з того моменту, як захопив контроль над ними в квітні 2001 року: він створив Національну гвардію, що складається з 170 000 солдатів. Нова структура знаходиться під командуванням давнього голови його служби охорони генерала Віктора Золотова. Вона забрала у ослабленого МВС його елітні підрозділи.

Створення Національної гвардії порушило баланс між цими структурами. З'явився явний розкол між КДБ, ФСБ і СЗР з одного боку, і невеликою елітарною ФСО і Національною гвардією – з іншого. Путін підтримав спецслужби і заохочує між ними суперництво, але чи не зайшов він занадто далеко?

Путін також відправив у відставку деяких давніх своїх союзників по КДБ, включно з головою ФСО Євгеном Муровим і головою Агентства з боротьби з наркотиками Віктором Івановим. Прибрали також і генералів Іванова. Трохи раніше в цьому ж році Путін прибрав колишнього міністра внутрішніх справ Бориса Гризлова з Ради безпеки. У серпні президент зробив серйозний крок, звільнивши главу своєї адміністрації Сергія Іванова.

У липні Путін призначив кількох регіональних представників і губернаторів. Двоє з губернаторів – колишні охоронці з ФСО, але більшість новопризначених прийшли з ФСБ. Спецслужби на зльоті, а ось старі друзі Путіна переживають занепад.

У своєму аналізі Кисельов проводить паралелі з Великим сталінським терором 1937 року, коли диктатор позбувся всіх, хто знав його в молодості, та усіх старих більшовиків, які могли б дивитися на нього зверхньо. Кисельов припускає, що Путін позбувається тих, хто знав його ще не особливо успішним шпигуном в КДБ і посереднім чиновником в Санкт-Петербурзі. Це пояснило б активне звільнення такої кількості генералів КДБ. Це пояснило б, чому Путін просуває безликих молодих чиновників, які завдячують йому всім і будуть коритися йому беззаперечно. Але Кисельов не прогнозує нового Великого терору.

Він підсумовує, що слід очікувати продовження чисток. Багато старих соратників усе ще при владі. Давній путінський улюбленець Ігор Сєчін, голова Роснафти, схоже, переживає непрості часи. Але, зрозуміло, чистка не має нічого спільного з реформами. Навпаки, її мета – концентрація всієї повноти влади в руках Путіна, щоб він міг продовжувати правити без реформ.

До липня цього року Путін проводив кадрові зміни повільно й обережно, але тепер вони прискорилися. Якщо він не буде досить стрімким, то й сам може програти. Рада безпеки становить для нього загрозу; це сучасний аналог Політбюро. Коли Путін зняв Іванова з посади голови президентської адміністрації, він не зміг забрати його з Радбезу або ввести туди свого улюбленця Золотова. Схоже, більшість генералів в Раді безпеки налаштовані проти Путіна. Або він їх позбудеться, або вони його.

Велика чистка Путіна ознаменувала початок кризових часів у Москві.