Мне вообще на футбол плевать. От слова совсем. И на эйфории я не сильно падок. И я не разочаровуюсь потому что не особо очаровуюсь. Но я знаю, как работает информация. Я знаю, как она воспринимается. Давайте я расскажу вам на примере классической зрады в фейсбуке. Кто то постит зраду. Жаренную, проникновенную и пробирающую до слез и соплей у сурового фисбучного воинства. Зрада "заходит". Тысячи репостов, десятки тысяч лайков. Сотни обсуждений. В новостях по ТВ включения с этим постом. Десятки материалов в сетевых СМИ.
А потом хлоп, и выясняется что это херня. Вот настоящая высосанная из пальца. И человек стартонувший зрадой, пишет (это в идеале) - ошибся, не так понял, все дела. Пост набирает в лучшем случае десяток репостов и пару сотен лайков. Его даже не читают. Он не интересен.
На этом стоится индустрия фейков и вбросов, в которой часто густо задействованы журналисты и лидеры мнений. Потом даже о них говорят - ну он же признал сво не правоту.
Но ни в новостях, ни в СМИ, этого опровержения и извинения нет. И не будет. Потому что это скучно.
Вот так и с Хорватом. Слава Україні, слышали все. И три дня это было топ новостью везде. И обвалившийся рейтинг страницы Фифы тоже видели все, хотя новость так себе. А извинения, это для выживших после полыхающего три дня зарева запоребриковых. Ну, типа мертовому припарка. А вот Слава Україні зашло на ура. Потужно.
UPD. 4 дня назад большинство не знало о существовании этого футболиста. Так что пофигу. А Слава Україні, то в віках.
Зміни на ринку праці відбуваються швидше, ніж здається: ще вчора ці професії були звичними, а сьогодні майже зникли. Work.ua назвав 10 професій, які ми ще встигли застати, але які вже можемо згадувати із ностальгією, передають Патріоти України. Зараз б...
Активісти руху "Жовта Стрічка" повідомили, що уряд рф затвердив план зі створення так званих “кібердружин” та “медіапатрулів” із студентів коледжів і технікумів. Їхнім головним завданням стане моніторинг соцмереж школярів та молоді на наявність “дестру...