«Повернення Криму до складу України неминуче», - Гульнара Бекірова про те, як кримські татари допомагають деокупації своєї батьківщини (відео)

Останні два роки для Генічеського району Херсонщини ознаменувалися низкою патріотичних заходів. У них активно беруть участь і представники громади кримських татар – найбільшої на материковій частині України. Особливу увагу також приділяють розвитку кримськотатарської мови в освітніх установах регіону, інформують Патріоти України з посиланням на Крим.Реалії.

Наприкінці 2014 року голова Генічеської райдержадміністрації Олександр Воробйов окремо виділив посаду одного зі своїх заступників для фахівця з числа кримських татар. Її зайняла член Меджлісу кримськотатарського народу Гульнара Бекірова.

Вона розповіла Крим.Реалії, як проходить її звичайний робочий день, на які цілі спрямована її діяльність і яким вона бачить майбутнє своєї історичної батьківщини – Кримського півострова.

«Моє життєве кредо – це дружба народів. Хочу, щоб усі жили дружно й мирно, щоб була єдність, тому що в цьому – сила України», – зазначає Гульнара Бекірова, історія якої увійшла до проекту «Успішна жінка України» 2016 року.

Домашніми справами Гульнара-ханум починає займатися рано: о п'ятій, пів на шосту ранку – «до роботи треба багато встигнути». Крім діяльності в органах влади й національного самоврядування кримських татар, їй вдається приділяти увагу рідним й дому. Вона не тільки керівник, але й дочка, мама і дружина.

Уже 16 років родина Бекірових бореться з хворобою чоловіка Гульнари-ханум, Едема. Раніше він був паралізований, але тепер може ходити самостійно.

«Ранок розпочинається із кварцування, перев'язок. Потім – сніданок. Поки готую сніданок, уже перуться речі, швиденько їх вивішую. До семи встигаю все. Робочий день дуже насичений – у мене завжди відкриті двері для всіх, намагаюся допомогти, чим можу. Роботи завжди багато, але до шостої намагаюся вкластися, так як хочеться провідати тих, хто хворіє, відвідати друзів, прийняти гостей у себе. Вечерю готуємо спільно з чоловіком. Буває, що приходять гості, обов'язково дивимося новини по АТР, спілкуємося. Десь до дванадцяти – домашні турботи, планування справ на наступний день», – розповідає Гульнара Бекірова.

Щоденний графік роботи досить напружений, але у вільний час вона любить готувати, особливо національні страви.

«Перші ластівки»

У цілому, історія життя Гульнари-ханум співзвучна життєвим історіям співвітчизників у Генічеському районі: повертаючись із місць висилки, сім'ї кримських татар, які зазнали депортації, не мали можливості влаштуватись у Криму, куди намагалися повернутися ще в сімдесятих, і осідали в прикордонному з Кримом регіоні.

1967 року сім'я Бекірових переселилася з Узбекистану до селища Новоолексіївка. З дитячих років і до цього дня тут проживає Гульнара-ханум. Тоді до селища переїхало лише кілька кримськотатарських сімей, тому їх часом називають серед своїх «першими ластівками».

«Батьки мої, як і всі кримські татари, були депортовані з Криму, – говорить Гульнара Бекірова. – Моя мама потрапила на Урал. Прожили в нестерпних умовах, при 30-40-градусному морозі, в бараках, без побутових умов. Мама розповідала, як вечорами ходили в гості один до одного, говорили про Крим, про довоєнний час, співали пісень. Любов і біль за Кримом передавалися з покоління в покоління... Коли переїхали до Криму, поневірялися два з половиною місяці, не могли знайти роботу – не приймали тільки через те, що кримські татари. 1967 року опинились у Новоолексіївці, тоді було п'ять сімей усього лише, ніхто не знав, хто такі кримські татари».

Кроки до деокупації Криму

Гульнара-ханум розповіла, що її виховували з думками про Крим, мрією повернутися на батьківщину. Свою діяльність вона спрямовує і на допомогу кримчанам, і на деокупацію Криму в цілому.

«Для мене головне зараз – збереження України як цілісної й неподільної держави. У складі її повинні бути і Автономна Республіка Крим, і всі східні області», – говорить Гульнара Бекірова.

До сфери її відповідальності на посаді заступника голови Генічеської райдержадміністрації входить велике коло питань і обсяг роботи. Це і гуманітарна сфера, питання освіти, культури, соціального захисту населення, охорони здоров'я, захисту прав дітей.

«У нас прикордонний, дуже складний район: є переселенці і зі Сходу України, і з Криму, базуються військові частини, адмінкордон, улітку – курортний сезон. Протягом дня доводиться вирішувати питання і з житлом, і з документами, з дітьми, які хочуть отримати документи про освіту українського зразка, кримчанами, які хочуть отримати українські свідоцтва про реєстрацію шлюбу, і так далі», – говорить вона.

На думку Гульнари Бекірової, безпосередньо біля самого адмінкордону повинні бути створені умови, щоб люди могли з легкістю приїхати, зробити документи українського зразка, отримати необхідні консультації.

«Це ж наші патріоти! Сьогодні не так просто жити в Криму й говорити про Україну. Це ті люди, які вірять у повернення Криму», – підкреслює Бекірова.

У Меджлісі кримськотатарського народу вона представляє Херсонську область.

«Протягом останніх двох років усі заходи щодо кримськотатарської тематики намагаємося проводити на високому рівні. Кожен наш захід, що проводиться спільно з Меджлісом кримськотатарського народу, – це ще один крок до деокупації Криму. Визнання Меджлісу, Курултаю представницьким органами кримських татар, а їх самих – корінним народом Криму, визнання їхнього права на національно-культурну автономію в складі України – це все кроки до деокупації Криму. Все, що ми робимо для тих людей, які перебувають у Криму, щоб вони розуміли, що ми хочемо допомогти їм повернутися», – зауважує Бекирова.

Майбутнє Кримського півострова вона вбачає в неподільній єдності з рештою території України:

«Те, що Крим повинен повернутися до складу України, – неминуче. Ми щоранку встаємо й увечері лягаємо з однією думкою: щоб кримськотатарський народ повернувся на батьківщину. Впевнена, що так і буде. Народ, що пам'ятає свою історію, свою мову, свої звичаї і традиції, ніколи не зникне і не пропаде. Народ, який виховує молоде покоління в дусі патріотизму, любові до своєї батьківщини, до свого народу й поважає патріотичні почуття інших народів світу, житиме вічно. Ми повернемося до Криму».