Що відомо про "невідомих патріотів", які побили сепаратиста, що зруйнував у центрі Києва пам'ятник Небесній сотні

У Києві невідомі вчора, 5 лютого побили кримчанина Юрія Чеканова, якого звинувачували в руйнуванні меморіалу Небесної сотні в центрі Києва. Напад стався після того, як він вийшов з Лук'янівського СІЗО, де відбував термін за свої дії. Ситуацію аналізує Страна, горкзвісного втікача Ігоря Гужви. Патріоти України пропонують ознайомитись з баченням симпатиків Чеканова. Все що можуть закинути наразі з того боку.

Закривавлене фото Чеканова облетіло соцмережі відразу після його виходу з воріт ізолятора. Найцікавіше, що його запостив в Facebook Руслан Онищенко, який сидить в "Лук'янівці" - командир батальйону "Торнадо", якому за правилами відсидки взагалі не належиться користуватися телефоном.

Після жорстокого побиття майже на порозі СІЗО в соцмережах і ЗМІ, особливо російських та проросійських, заговорили про те, що в Україні набирають обертів показові вуличні розправи, а правоохоронна система перестала виконувати свої функції. Одночасно радикали зраділи тому, що відбувається і натякнули, що розправи триватимуть.

Руйнування меморіалу і вирок

5 жовтня в Києві на Алеї Небесної сотні був зруйнований меморіал, присвячений загиблим на Майдані. Це сталося близько полудня. Пізніше з'явилося фото затримання поліцією чоловіка, який це зробив.

Вандалом виявився Юрій Чеканов, житель Севастополя 1974 року народження. Причому, він сам заявив про себе людям, які прийшли подивитися на руйнування. Він підійшов до них і заявив, що це він зруйнував пам'ятник. І пояснив свій вчинок тим, що вважає Небесну сотню винною в сьогоднішньому стані справ в Україні. Після чого Чеканова здали в руки поліції.

На наступний день, 6 жовтня, було обрано запобіжний захід - перебування під вартою на два місяці або 320 тисяч гривень застави. 29 листопада Печерський районний суд Києва засудив Чеканова до чотирьох місяців арешту - до 2 лютого.

Як Чеканов опинився в Києві, розповідається в тексті в вироку.

"05.10.2017 він приїхав до дружини, яка працювала продавцем на вул. Хрещатик, проходив по алеї, побачив пам'ятник. В цей момент у нього стався нервовий зрив, оскільки він був переконаний, що пам'ятникам місце на кладовищі, руками зрушив гранітні споруди, в чому в даний час безсумнівно розкаявся, зробив для себе відповідні висновки", - сказано в рішенні суду.

Суд кваліфікував його дії як злісне хуліганство, але визнав його щире каяття як пом'якшувальну обставину. А обтяжуючих обставин суд не знайшов.

При цьому від проросійських видань, такі як таж "Страна", звучали голоси про те, що статтю для Чеканова "натягнули" - адже пам'ятник Небесній сотні не узаконений і на балансі мерії не знаходиться. З іншого боку, він де-факто є одним із шанованих столичних пам'ятників.

Тоді ж Чеканова внесли в базу даних "Миротворець". "Провокатор і пособник терористів і окупантів", - йдеться в повідомленні.

Вихід з СІЗО і побиття

Після відбуття терміну і виходу з СІЗО Чеканов був побитий. Екс-командир батальйону "Торнадо" Руслан (Альбамаз) Онищенко, якого звинувачують в тяжких злочинах в зоні АТО, першим повідомив про це в Facebook.

"Торнадовец" опублікував фото закривавленого чоловіка, що лежав на землі, з картонною табличкою з написом "Підняв руку на Україну, на святе - будемо ламати".

Незабаром цей пост був видалений, проте залишилися пости його прихильників, які також публікували фото побитого чоловіка. В цілому "торнадівці" по суті взяли на себе відповідальність за побиття.

При цьому в поліції Києва нічого про подію не знають. До них не зверталися з повідомленням про побиття Чеканова, повідомила речник столичного главку Нацполіціі Оксана Блищик - хоча фото побитого облетіло весь інтернет. Пізніше Блищик заявила, що передасть правоохоронцям інформацію журналістів.

Представники Міністерства юстиції відзначили, що Юрія Чеканова побили за межами Лук'янівського СІЗО. На це вказав прес-секретар заступника міністра Юрій Маслак в одному з коментарів в Facebook.

"Ситуація наступна. 5 лютого Юрій Чеканов в 11.45 залишив розташування Київського ізолятора. Ніяких каліцтв на його тілі виявлено не було, він розписався в журналі, ніяких претензій до адміністрації установи він не висунув ... Що відбувається за межами СІЗО - юрисдикція правоохоронних органів. На території СІЗО ніяких конфліктів не було між Чекановим і представниками батальйону "Торнадо". Фотографії були зроблені за межами СІЗО, - написав прес-секретар заступник міністра.

Знову "невідомі патріоти"

Фото Онищенка майже відразу перепостив нардеп Ігор Мосійчук. Він зазначив, що коли закон не діє, то за справу беруться "невідомі патріоти".

Крім Мосійчука, побиття схвалили інші - правда, невідомо, докладав хтось з них до цього руку чи ні.

Глава молодіжного крила організації "Народний Рух" Костянтин Новаленко заявив, що "невідомі Патріоти влаштували свято для просепарського шимпанзе! Виявляється, сьогодні був звільнений з-під варти сепар, який в жовтні 2017 розбив пам'ятник Небесній сотні. Вирок у 4 місяці ув'язнення закінчився. А на другому фото цей же сепар як приклад того, що може статися, якщо

а) піднімати руку на пам'ять Героїв;

б) небайдужі виконують роль правосуддя, якщо державного немає.

Висновки робіть самі ".

У свою чергу, "ватна", як її називають патріоти, журналістка Ірина Ромалійська написала пост, в якому різко накинулася на Торнадо і практику розправ, а також пред'явила претензії до керівництва СІЗО, яке дозволяє Онищенку мати телефон і викладати фото побитих людей.

"Руслан Абальмаз - це Руслан Онищенко. Колишній командир роти Торнадо. Засуджений за мародерство, грабежі, викрадення, сексуальне насильство в зоні АТО під час війни. Вбивства слідчі довести не змогли, хоча труп в справі фігурував. Це він - створив банду, яка в страху тримала весь населений пункт, де стояла рота Торнадо. Це потім він з подільниками вже під час суду зривав засідання, обливав прокурорів і суддів сечею і г**ном. Це він погрожував в залі суду спочатку потерпілим, потім журналістам. А ще в мережі гуляє листування, яка теж нібито його. З другом. Йдеться в ній про секс з власними дітьми. Це він зі своїми бійцями влаштовували мінібунти в Лук'янівському СІЗО. Це його боєць уже після вироку по Торнадо убив іншого арештанта з СІЗО.

І це він сьогодні публікує фото побитого і в крові чоловіка, який відсидів арешт і повинен вийти на свободу. Прикривається патріотизмом (що не ново, у нас багато покидьків так роблять). Тому що що? Тому що йому плювати на право в цій країні. Тому що влада дозволяє йому так робити. Тому що, незважаючи на судимість, йому держава дає зброю. Потім держава не може довести, що труп - це його рук справа, хоча здавалося б все на виду. Потім він привільно відчуває себе в СІЗО, не соромлячись веде там активне фейсбучне життя. Ну а мені держава не може дати важливого - почуття безпеки. І почуття верховенства права".

Для балансу резюмувати аналіз, що зробило видання, котре часто звинувачують в антидержавницькій редакційній політиці, ПУ попросили історика Олега Іллюшка. Ось яку відповідь ми отримали:

"Інцидент, котрий трапився з Юрієм Чекановим можна розглядати як брутальна закономірність через його ж безпрецедентний вчинок. Так само як закономірною є і істерика, котру вчинили навколо побиття російські ЗМІ та їхні агенти впливу в Україні.

Не останню роль тут зіграла невідповідність покарання, котра передбачена Кримінальним кодексом за вчинене мешканцем окупованого Севастополя. Нема в нашій модерній державі статті за святотатство, з карою на горло або довічне животіння у ямі чи кам’яному мішку, як в писаних та неписаних законах давнини, зокрема Козацькій державі 17-18 століть.

Феномен Небесної сотні для мільйонів українців, це уособлення братньої жертовності, споконвічного прагнення народу до Волі, свіжа рана на серці, врешті-решт. Скоєне чи то на власний розсуд Чекановим, чи у взаємодії зі спецслужбами РФ на місці загибелі понад сотні кращих з нас це справжнісіньке святотатство, неочікуване, брутальне, болюче… Не набагато краще за вбивство тих самих героїв, що віддали свої життя на цій бруківці чотири роки тому… І за все пару місяців ув1язнення… за хуліганство…

Тому у державі, що веде війну, котра втратила тисячі загиблими на «гібридних» фронтах з Російською Федерацією і принесла горе в сотні тисяч родин патріотів це не могло не викликати бурхливе обурення. Якщо за вчинком Чеканова стоять російські спецслужби, то замовники мабуть навіть розчаровані, що цей один так легко відбувся. Нашим силовикам треба берегти «голуба» до самого кордону з Імперією

З іншого боку російські та проросійські провокатори, котрі чи то за покликом серця та промитих мізків, чи то за довгий московський рубель намагаються чинити дрібний терор на «Хунтобандерівщині» доведеться все більше рахуватися не лише з Кримінальним кодексом України, а й з організованими діями патріотів, котрі пройшли військовий вишкіл і бойові дії з російськими окупантами.

Провокатори та їхня медіапідтримка сполошилися, бо виявляється їх можуть карати і карають, там де закон не задовольняє суспільного запиту. Хоча краще звісно б по закону… Однак як свідчить минуле та теперішнє низки країн, там де держава нездатна задовольнити вимоги суспільства на захист та справедливість через закон, народ, як найвищий носій влади та законності, бере ситуацію в свої руки. Цей процес триває і у нас, і освоює нові форми. Аби тільки всім нам вистачило мудрості та сили утримати цей процес у рамках здорового глузду і користі для суспільства. І не дати «розгойдати човна» до самознищення, на радість північному ворогу, як це вже було з Україною протягом Визвольних змагань 1917-20 років»