​«Зима у вогні»: Я досі плачу, коли бачу ці кадри, - ізраїльський режисер за роботу над фільмом про Майдан (відео)

Напередодні прем’єри режисер фільму Євген Афінеєвський розповів про те, чому не став фільмувати політиків, як розповідати західному світу про Майдан і чому «Зиму у вогні» обов’язково побачать у Росії, зазначають Патріоти України. Матеріал підготували журналісти «Радіо Свобода».

– Пропозиція знімати Майдан надійшла від продюсера Дена Толмора, з яким я працював раніше. Він познайомив мене з командою «Спільнобачення», яка потім долучилася до створення фільму. Ден витягнув мене з Лос-Анджелеса сюди, і спершу це було інкогніто, з міркувань безпеки, тому що я росіянин і колишній американець. У перші дні це був якийсь фестиваль, ніхто не знав, що буде далі. Я спостерігав, і після 30 листопада ми вже розуміли, що тут твориться історія. І ми почали збирати більшу команду з волонтерів, які знімали на Майдані – «Спільнобачення», «Укрстрім», інші оператори, з Радіо Свобода, зокрема.

Усім хотілося донести цю історію туди, на Захід. Щоб люди побачили і зрозуміли, що тут народ бореться за свою незалежність. Після побиття студентів справа була вже не в євроінтеграції, а в болю, який накопичився. Проти державного апарату, корупції повстали різні соціальні прошарки.

Тож цей проект присвячений також єдності справжніх документалістів – професіоналів і аматорів. Вони справжні герої, які допомогли створити цей фільм. Тоді ніхто не думав, що летять кулі, що лютує «Беркут». Усі хотіли розповісти цю історію. Фільм – це такий грандіозний пам’ятник, зроблений руками і очима всіх тих, хто був на Майдані.

– Як ви переживали цю історію після її завершення?

– Я пам’ятаю, як вранці, коли усе закінчилось, і треба було відбувати, у мене був справжній емоційний катаклізм. Ти був у зовсім іншому, воєнному, становищі, втратив когось. Майже три місяці монтажу минули за кордоном, і також були дуже важкими. Я досі плачу, коли дивлюсь фільм. Мені болить за усіх тих, хто стояв на Майдані, за усі ці ночі, коли «Беркут» поливав протестувальників холодною водою. У мене астма з того часу, а дехто з моїх знайомих, хто професійно займався співом, втратив голос.

Але я вистояв. Я пообіцяв людям, що фільм побачить світ. Міжнародна прем’єра відбулась у Венеції, і реакція була дивовижною. Потім було Торонто, де ми взяли приз глядацьких симпатій. І зараз фільм марширує у понад 50 країнах світу, де є Netflix. Я народився в Росії, виріс в Ізраїлі, вже понад 15 років живу в Росії… Для мене було дуже важливо побачити цю велику сім’ю Майдана. Я такого ніде не бачив.

Я ніде не бачив, приміром, щоб релігія була з людиною. Класичний приклад: у Росії релігія – це інструмент керування людьми. В Україні ж єдналися євреї і мусульмани. Я виріс на близькому Сході, там такого не буває. Сергій Нігоян не народився тут, але був патріотом цієї країни. Світу потрібен цей фільм, щоб зрозуміти: патріотизм не залежить від місця народження. Наприклад, ця сирійська міграція. Мігранти – такі самі члени суспільства.

– На яку аудиторію Ви орієнтувалися, коли знімали цей фільм?

– Я орієнтувався на західний світ, тому що я живу там, і тому що українські події не надто висвітлювалися в пресі. Мені здається, цей фільм про людей за заголовками в пресі. Мене часто питають: «Чому ти не інтерв’ював «Беркут»? Або політиків?» А чому я мав це робити? Адже не політики вийшли на площу. Я намагався направити камеру у сторону силовиків, але вони мовчали. А політики піарились.

– Що не потрапило до фільму?

– Деякі матеріали вилучило СБУ для розслідування по снайперах. На жаль, ми не змогли отримати їх назад. Сподіваюся, що це сприятиме покаранню винних.

– В Америці присутня російська пропаганда? І наскільки фільм є прозорим для американців, зважаючи на це?

– Російська пропаганда є усюди, де є російське телебачення. Моя об’єктивність забезпечена тим, що я приїхав сюди, пройшов усе це і маю власний погляд на події. Фактор пропаганди є і буде. Зараз я читаю якісь речі про те, що мені заплатили, що це Кличко заплатив, бо в фільмі є кадри з ним. Я не намагався протистояти російській пропаганді. Для мене було важливим лишатись вірним миті, якою я жив. Я посивів тут, у мене відбулася переоцінка цінностей.

– Чи побачать фільм у Росії?

– Піратські копії дуже швидко розійшлися. Netflix бореться з цим, але, здається, там ми не поступаємося голлівудським блокбастерам. Я вже читав деякі гидкі речі, які писали про фільм у Росії. Його побачать. Це так само, як було з «Пристрастями Христовими» Гібсона – чим більша завіса, тим більший інтерес.