Врятувати Народного героя України: Боєць "Айдару" отримав шість поранень і чотири контузії

Боєць добровольчого батальйону "Айдар" Руслан Корнутич (позивний Білий) після 6 поранень і 4 контузій має другу групу інвалідності. У нього двоє діток і паралізована дружина. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив журналіст Андрій Боєчко, передають Патріоти України.

"Друзі!

Я ніколи не просив грошової допомоги..Ані для нашого проекту "Народний Герой України", ані для когось з бійців. Сьогодні не можу промовчати чи залишитись збоку..

В мого "брата", айдарівця Руслана Корнутича проблема... Велика проблема... І йому потрібна наша допомога.

Руслан після вйни має другу групу інвалідності... До цього часу заліковує рани. В нього двоє діток і .. паралізована дружина..

Пенсію за інвалідність отримує лише другий місяць.. Вистачає її лише для кількох ампул, потрібних для лікування дружини...

Сьогодні ми з друзями допомогли Руслану, купили ліки та їжу для діток.. Завтра також допоможемо.. Але цього не досить..Боюсь, лікування довгострокове...

Руслан віддав здоров"я для збереження незалежності України, раніше працював викладачем у ВУЗі... Але 6 поранень і 4 контузіїї забрали в нього не лише здоров"я, але й професію...

Нижче інформація про бойовий шлях бійця.. Почитайте. Хто може - долучайтеся до допомоги.

Номер картки Народного Героя України Руслана Корнутича (Ruslan Kornutych) - 5484831023712142 (Глобус Банк)

Руслан Корнутич Айдар, тримайся, братику... В Україні багато порядних і добрих людей. З нами Бог і Правда!" - написав журналіст.

Боєць добровольчого батальйону "Айдар" з позивним "Білий". У мирному житті був Русланом Корнутичем, педагогом, викладачем на факультеті мистецтв Києво-Печерської академії і в 182-й Русанівській школі. Родом з Тернопільщини, сім'я проживає в Києві.

Все почалося з Майдану. Брав участь від самого початку. Днем викладав, а ввечері, після роботи їхав на Майдан, на Грушевського. Рахувався в 7-й сотні самооборони.

Коли в країну прийшла біда, Руслан не став відсиджуватися вдома перед телевізором, ховатися від призову - йому завжди хотілося спокійно дивитися в очі людям і не ховати їх від своїх дітей. Тим більше, у нього була військова освіта, він - сапер.

І був досвід участі у військових діях - Руслан пройшов свого часу через горнило Боснії. Тоді був упевнений, що це був останній раз, коли в руках тримав зброю. Але так сталося, що війна прийшла і в наш дім. Руслан тут же записався добровольцем в батальйон "Айдар". Адже обов'язок кожного чоловіка, який живе в нашій державі і є патріотом - воювати і захищати Батьківщину.

На фронті з літа минулого року. Разом з "кіборгами" захищав Донецький аеропорт, розміновував "дорогу життя", пройшов через бої в Лутугиному, Хрящуватому, Луганському аеропорту, Новосвітлівці, Щасті, Трьохізбенці, Сєвєродонецьку.

"... На війні дуже страшно. Війна це сморід, це запах смерті, крові. Війна це гидко, це огидно. Це жорстокість, смерть. Майже кожен день. Одна, дві, три, іноді десятки смертей. Боляче ... Боляче дивитися на побратимів - люди різного віку, світлі, чисті відкриті обличчя. Стає страшно, коли усвідомлюєш, що пройде якийсь час і можеш когось вже не побачити, ніколи ... Ні посмішки, ні погляду, не почути жартів".

Війна не пожаліла Руслана, позбиткувалася, як могла ... Але після кожного поранення, після кожної контузії він переживав, що можуть комісувати, а він ще не все встиг зробити для країни.

Зараз боєць проходить реабілітацію після чергового поранення. Цього разу було уражене око і це дуже турбує бійця, оскільки в своєму підрозділі він виконує функції сапера і його зір - це, насамперед, гарантія безпеки і життя для всіх його побратимів. Благо, прогнози лікарів втішні і скоро знову на передову.

Найбільше Руслану хочеться, щоб війна виявилася страшним сном. Щоб прокинутися і - ніякої війни немає, всі живі, всі щасливі, діти сміються, нічого не знають, ні про що не згадують. І немає цього клейма на століття.

Вдома чекають дружина і двоє дітей. А ще по закінченню війни Руслан мріє, нарешті, захистити дисертацію.

23 червня 2015р. Руслан Корнутич удостоєний звання "Народний Герой України" і нагороджений першою недержавною нагородою - орденом "Народний Герой України".