Російські "асвабадітєлі" навіть не намагаються налагодити нормальне життя для вцілілих людей у зруйнованих російською армією і після нею захоплених містах Донбасу. Про це розповів український журналіст Денис Казанський, який збирає свідчення про життя на окупованій території, передають Патріоти України.
Так, журналіст звернув увагу на репортаж російських пропагандистів із міста Попасна в Луганській області. У ролику прямо йдеться про те, що місто, як було зруйноване і захоплене в перші тижні російського вторгнення, так досі й залишається в руїнах, хоча на сьогодні - це глибокий тил російської армії.
Якщо до повномасштабного вторгнення РФ у місті мешкало понад 20 тисяч людей, то зараз близько 400. Усі вони туляться в більш-менш уцілілих приватних будинках, тому що всі багатоповерхівки зруйновані, комунальної інфраструктури в місті просто немає і ніхто не намагається її відновлювати.
При цьому, як розповідають місцеві жителі, що залишилися, допомога від держави-окупанта мінімальна. "Нам дають дві буханки на людину на тиждень", - розповідає в репортажі літній чоловік. Це зізнання старого так вразило російського пропагандиста, що той сам порівняв це з пайком у "блокадному Лєнінградє".
За словами Казанського, частину жителів (пенсіонерів та інвалідів) росіяни все ж переселили в інше місце - окуповане з 2014 року місто Брянка. Там їх розмістили в "старий напівпокинутий" гуртожиток без опалення та електрики. Журналіст наводить відео зі скаргами цих людей на холод, відсутність електрики і загалом жахливі умови перебування.
"Ви б подивилися, які ліжка розламані - на чому ми спимо. Нам жодного ліжка не дали, ми всі ці ганчірки купуємо. Нам ніхто нічого не дав", - скаржиться 86-річна жінка.
Український ведучий, коментатор пісенного конкурсу "Євробачення" Тимур Мірошниченко поділився спогадами про несподівану та дивну зустріч з російським співаком Філіппом Кіркоровим. В інтерв'ю проєкту "ІПсО і Люди" ведучий згадував про участь Ані Лорак у...
"У Києві дуже багато проблем. Справжніх проблем. І тому обурює, коли Кличка критикують не за них. А, наприклад, за снігопад і його наслідки. Тому що це відводить увагу від справжньої проблеми. І потім справжня проблема так і не вирішується. Бо не буде ...