"Якщо до Москви приїдуть Ердоган чи Макрон, які не раз говорили про невизнання російської анексії Криму - їх теж заарештують чи тільки оштрафують?" - Портников

"Спікер російської Державної Думи В'ячеслав Володін попередив, що зміни в російському законодавстві, які дозволять прирівняти заклики до відчуження частини російської території до екстремізму, можна буде поширювати і на громадян інших країн", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Нагадаю, що ці зміни були запропоновані представниками обох палат російського Федерального зібрання одразу ж після того, як відбулося голосування про внесення змін до Конституції Росії. При цьому ініціатори і не приховували, що йдеться саме про Крим, у приналежності якого Російській Федерації дозволяють собі засумніватися у переважній більшості країн сучасного світу. Але тепер виявляється, що за сумніви щодо російського статусу анексованого півострова в Москві хочуть карати й українських депутатів, заяви яких про Крим можуть спричинити "покарання за законами Російської Федерації і до вимог про їхню екстрадицію". Й американських конгресменів, які можуть бути арештовані в Росії або, знову-таки, затребувані російським правосуддям. І ‒ якщо розвивати думку пана Володіна ‒ для політиків усіх країн, які підкреслюють український статус Криму.

Хотілося б, звісно, уявити, як все це відбуватиметься. І річ, звісно ж, не в українських політиках, велика частина яких не відвідує Росію з часу окупації Криму. А якщо хтось і відвідує, то я можу їх назвати відвертими колабораціоністами, які вважають за краще про окуповану територію просто мовчати.

Йдеться про всіх інших. Чи справді Росія готова поставити хрест на майже на всіх своїх міжнародних контактах, навіть на життєво важливих? Адже про Крим говорять аж ніяк не тільки українські або американські парламентарії. Ось зовсім нещодавно міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу наголосив, що його країна ніколи не визнає анексії Криму і разом з Україною домагатиметься припинення цього стану ‒ а це вже не просто слова, а й заклик до дії. Чи означає це, що під час свого наступного візиту до Москви очільник турецького зовнішньополітичного відомства буде заарештований? І хто одягатиме на нього наручники? Володін? Лавров? Чи сам Путін? А чи заарештує Путін особисто турецького президента Реджепа Тайїпа Ердогана, який у лютому 2020 року сказав, що "Анкара ніколи не визнає незаконної анексії Криму". Чи доручить арешт Володіну?

А якщо до Москви приїде президент Франції Еммануель Макрон, який неодноразово говорив про невизнання російської анексії Криму ‒ його теж заарештують чи тільки оштрафують? І це тільки перші прізвища відомих політиків, які спали мені на думку. Якщо я почну цитувати всіх, хто за ці роки говорив про невизнання російської анексії Криму та необхідність повернення території Україні, вийде не стаття, а енциклопедія. А скільки політиків ще говоритимуть про це, коли з'явиться привід! І що ж ‒ усіх у Лефортово?

При всій повазі до риторичних талантів пана Володіна, автора незабутнього прогнозу про швидкий крах Росії, яка за його словами, зникне разом із Володимиром Путіним, я все ж ризикну припустити, що весь світ навіть така велика країна заарештувати не зможе. Немає таких можливостей ні у російської пенітенціарної системи, ні у російських судів, ні у кого. Адже якщо навіть уявити собі, що всі країни світу підкоряться безглуздому російському закону і слухняно пришлють до Росії всіх, хто не вважає Крим російською територією, то кількість цих людей перевищуватиме актуальне населення Російської Федерації. Просто кажучи: всіх пересаджати не вдасться. І не можна ніяким російським голосуванням і законом спростувати міжнародне право. Так не буває.

Над висловлюваннями В'ячеслава Володіна можна було б посміятися, якби тільки Росія насправді не порушувала б кримінальні справи за вигаданими звинуваченнями, якби її силовики не арештовували б чесних людей, якби не було катувань, отруєнь, смертей ‒ усього того, що в сучасному світі міцно асоціюється з путінською Росією. Тому слова Володіна ‒ не просто мовна фігура, а й погроза. І розуміння цього не залишає місця для поблажливих посмішок".