
"Ніхто не любить політиків-слабаків. А наш Цахес саме такий. Те, що він сьогодні влаштував зі своєю штатною мадам Пупкіною, видає всі його хворобливі фобії і водночас заказуху Пуцькіна. Маніякальне бажання посадити Пороха перетворюється в бездарний тупий фарс. Це скидається на потуги Моськи вкусити Слона. Вкусити не може, то хоч дзявкне", - пише Юрій Винничук на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Їх зацікавила колекція Пороха, але не цікавлять колекції Табачніка, Медведчука, безлічі нардепів, міністрів, податківців та митників, які теж збирають колекції.
Тому всі, хто бере участь у цьому дикому фарсі, будуть люстровані і опиняться в кращому випадку в Ростові. На своїй історичній родінє.
Музей Івана Гончара давно став для всіх свідомих незеленських українців своєрідною святинею, одним із центрів українства. Сюди треба йти з чистим серцем і добрими намірами. Але це яничар не стосується. Вони звикли все брати штурмом. Для них нема нічого святого: ні мови, ні віри. Якщо ми і це їм подаруємо, то гріш нам ціна.
У книзі відвідувачів музею є і мій скромний запис з 1973 року, коли музей ще був приватним. А спілкування з покійним Іваном Гончарем залишило в мені неймовірно одухотворений спогад. Дебеерівська срань повинна на колінах просити вибачення і цілувати поріг, який вони топтали".
Суперечки про те, чи були радянські люди охайними, тривають і досі. Для одних СРСР асоціюється з ароматом господарського мила й обов’язковою суботньою лазнею, для інших – з тижнями без купання та газетами замість туалетного паперу. Образ "брудного радя...
Післявоєнний порядок, який встановився після Другої світової війни, закінчився. На шляху до ліберального порядку наступні 20 років ми пройдемо ціною величезних страждань, криз, проблем, поневірянь, можливо, великих війн або великої війни у вигляді різн...