Це демонструє одне з найгірших співвідношень втрат ворога до захоплених ним територій. За місяць їм вдалося окупувати лише близько 85 км2 української землі.
За кожен квадратний кілометр української території, який Росії вдалося окупувати, загинули в середньому 640 російських військових. Гіршим для російської армії був лише вересень, коли цей показник сягнув 700 осіб.
Водночас ця статистика не відображає іншої важливої тенденції: жовтень став одним із небагатьох місяців, коли Силам оборони вдалося звільнити більше української землі, ніж захопив ворог.
Президент Володимир Зеленський заявив, що за підсумками жовтня Україна повернула на 10 км2 території більше, ніж втратила. Щоправда, конкретних ділянок фронту, де відбулися ці зміни, він не уточнив.
Все це може бути критично, на тлі відсутності масової мобілізації, адже прихована не закриє швидко таку дірку.
Для порівняння ефективності армій, можемо глянути на ефективність наших сил безпілотних систем, які ліквідували третину від усіх знешкоджених окупантів та аналогічного російського найкращого з’єднання безпілотних підрозділів "Рубікон". У жовтні Сили безпілотних систем уразили 64,5 тис. цілей, тоді як Російський "Рубікон" – тільки 6,5 тис. І це за їхніми ж даними, які часто перебільшені.
Листопад, до речі, має всі шанси перевершити жовтень. Адже він розпочався з нової тенденції: щодня втрати російських окупантів становлять не менше 2 тис. осіб.
Якщо глянути детальніше на звіти генштабу, то побачимо, що в жовтні, як і місяць перед тим, Збройні сили були щодня активніші, а ніж ворог. І якщо влітку наші штурмові дії становили 45/55% на користь росіян, то у жовтні були дні, коли активність Сил оборони у двічі переважала ворожу.
Як наслідок, російська армія, кілька місяців втрачаючи більше, ніж мобілізовує, не може наступати на всій протяжності фронту, що власне й використовують Сили оборони. Натомість окупанти сконцентрувалися точково на кількох напрямках, де намагаються здобути перевагу.
В першу чергу це Донеччина, де на ділянці між Добропіллям і Костянтинівкою щодня відбувається від 50-75% всіх наступів росіян. Зосередивши тут сили 5-ох армій та ще додаткових корпусів та підрозділів, ворог захопив тільки 22 км2. Здебільшого на околицях Добропілля. Найбільш відчутним стало майже повне захоплення міста Білицьке, яке було головним форпостом оборони Добропілля. Окрім того, окупанти намагаються охопити місто із флангів, наступаючи через Матяшеве та Новий Донбас. Певній кількості штурмових груп вдалося просочитися крізь нашу оборону на західних околицях Добропілля, а також північних, в районі Ганнівки. Поодинокі камікадзе забігають в саме місто.
В угрупованні військ "Азов" прокоментували ситуацію наступним чином: на фронті рекордні втрати в російській армії, де кожний четвертий на нашому напрямку. При цьому військові відзначають, що тільки 15% - це дійсно професійні військові, а інші – випадкові люди, які можуть забрести у сіру зону навіть без зброї.
Відтак, попри шалений тиск і складність ситуації, вона не виглядає катастрофічною. Навпаки, з’являються обережні прогнози, що саме на оборонних рубежах Добропілля окупанти зрештою видихнуться.
Так як це вже сталося в Костянтинівці, де ситуація залишається незмінно складною, але стабільною вже кілька місяців. У жовтні ворог тут зумів просунутися на 600 метрів на правому фланзі, в районі Іллінівки та приблизно на стільки ж на лівому біля Миколаївки. Усі інші плани щодо повної окупації міста та продовження наступу на Дружківку повністю провалилися.
Аналогічно розвивається ситуація і на підступах Краматорська і Слов’янська, де ворог остаточно втратив наступальний темп. З одного боку, їм все таки вдалося закрити кишеню в районі Рай-Олександрівки, а з іншого Збройні сили провели серію контратак та зачистили сіру зону протяжністю в 25 км, від Піскунівки та Миколаївки на півночі і до Малинівки і Тихонівки на півдні.
Російські війська підійшли впритул перебувають уже за 10 км від основних великих міст і за кілька км від нових оборонних рубежів. Це суттєво зменшує можливість для маневру. А отже ворог буде змушений атакувати фронтально і нести ще більші втрати, які можуть стати для нього фатальними.
Другим напрямком, де росіяни намагаються продавити нашу оборону – є об’єднаний Гуляйпільський та Оріхівський фронти, де вони окупували за місяць 45 км2. Вони сподівалися, що наступаючи на Оріхів із трьох сторін через Новоандріївку, Новоданилівку та Малу Токмачку, вони зламають нашу оборону головного форпосту перед Запоріжжям. Однак їхній наступ захлинувся, а жодне із цих сіл не окуповані.
Одночасно росіяни реалізовують сценарій із охоплення Оріхова з півночі, наступаючи від Гуляйполя на Омельник. Саме тут вони мають найбільші територіальні просування, зокрема в районі Верхньої Терси та Воздвижівки. В районі Верхньої Терси розташований найбільш потужний вузол нашої оборони, який утримував окупантів після захоплення Гуляйполя. Зараз ворог намагається обійти його із флангів, просуваючись як біля Гуляйпільського, так, власне і Воздвижівки, бої за останню вже точаться на вулицях села. Водночас, план росіян просуватися ще далі на північ у напрямку Тернуватого та Дніпровщини повністю провалився. І після нашого успішного контрнаступу росіяни відійшли від села.
Попри те, що медійно найбільше уваги у жовтні приділили нашим успішним операціям на Лиманщині та біля Куп’янську, однак саме найбільша наша контрнаступальна кампанія на межі Дніпровщини, Донеччини і Запоріжжя продовжує тривати й надалі та має певні успіхи.
Наші десантники продовжують витісняти росіян на південь, рухаючись вздовж двох річок – Янчур та Мокрі Яли. Певною проміжною метою на річці Янчур було звільнення укріпрайону в селах Успенівка-Павлівка-Новомиколаївка.
Влітку ЗСУ не вдалося цього реалізувати, хоча й максимально близько наблизились до цієї мети. А тому надалі наша кампанія почала обходити Успенівку із флангів. Як свідчать ниття російських військових блогерів, наші військові вже ведуть бої на вулицях Солодкого та Павлівки. Більш глибоке охоплення Успенівки із лівого флангу поки гальмує через те, що ворог не тільки втримав оборону в Новоіванівці, але мав просування на північ у напрямку Вербового та Березового.
Водночас далі на схід по фронту Сили оборони мають суттєве просування, яке може зламати опір окупантів, які опиняються затисненими між нашими військами.
Так, ЗСУ розширили зону боїв у Запорізькому, Комишувасі та Шевченко, а також наблизились до околись Вільного Поля і Бурлацького, яке розташоване за 8 км від Великої Новосілки.
Вже зараз ці ж російські блогери максимально поширюють інформацію про те, що їхній армії потрібно відступати до Великої Новосілки і спробувати там перегрупуватись та зосередитись на обороні цього укріпрайону, а не витрачати останні сили на утримання поодиноких сіл посеред поля.
Особливо ці твердження можуть бути актуальними, якщо оборона росіян вздовж Мокрих Ялів розсиплеться. Наші військові вже кілька місяців просуваються по обох берегах річки, пробивши від початку літа щонайменше 12 км на південь. Як запевняють російські воєнкори, ЗСУ вже майже звільнили Федорівку на західному березі річки, а також Перебудову на східному. У Комарі точаться бої вже у центральній частині цього великого села. А зона бойових дій розширена до Веселого і околиць Бурлацького. У зимовий період, в умовах майже відсутньої логістики, втриматися у цих селах окупантам буде надскладно, а отже звільнення наших земель триватиме, тож дочекаємось офіційної, більш детальної інформації.
Це демонструє одне з найгірших співвідношень втрат ворога до захоплених ним територій. За місяць їм вдалося окупувати лише близько 85 км2 української землі. . За кожен квадратний кілометр української території, який Росії вдалося окупувати, загинули в ...
Православне свято 7 листопада за новим календарем (20 листопада за старим) - день пам'яті святого мученика Феодота Анкірського, (Феодота, корчемника). У народному календарі - Федотів день. За юліанським календарем - день пам'яті мучеників Маркіяна і Ма...
