Карта бойових дій: підсумки листопада – росіяни зайшли в останнє місто перед зимою та оточили Мирноград

Листопад став одним із найважчих місяців на цій війні, адже за 30 днів відбулося 6 тис. боєзіткнень, що є рекордно високим показником. Те що окупантам не вдалося під час літньої наступальної кампанії, а саме інфільтруватись у міста, щоб до зими почати тут бої, вони виконали у листопаді

Вже зараз бойові дії вже розпочались у Лимані, Сіверську, Костянтинівці та тривають у Куп’янську, Покровську і Мирнограді. Останнім і поки найбільшим просуванням ворога став їхній 10 кілометровий прорив до Гуляйполя та початок боїв за це місто.

У листопаді російська армія окупувала 505 км кв, що є середнім показником під час літнього наступу, але це у двічі більше, ніж в жовтні чи вересні.

40% окупації припадає саме на Запоріжжя, хоча тут відбулось тільки 16% боїв, що вказує на неналежну підготовку до оборони. На другому місці прикордоння Харківщини, де через відсутність захисних ліній вони можуть без важких баталій перетинати кордон, але не мають просування далі 4-5 км у глиб України. Ще 11% окупації – це території навколо Покровська та Мирнограда і саме тут щодня відбувається понад 30% всіх сутичок на фронті. Всі інші ділянки фронту зазнали не значних змін. Особливо це стосується Дніпровщини, де ЗСУ не тільки тримають удар, але й проводять локальні контрнаступи.

Днями Путіну його вірний начальник генштабу Герасимов знову доповів про взяття Покровська. І як доказ надав відео де двоє військових розтягують триколорну шмату в центрі міста. Так, справді ворог все більше й більше захоплює центральні квартали.

Але натомість Сили оборони встановили лінію контролю по залізничному полотну та закріпилися у північній частині міста, яка має чимало багатоповерхівок в яких можна тривалий час тримати оборону. Попри те, що росіяни постійно намагаються перетнути залізницю та інфільтруватися в північні квартали і навіть далі, щоб перерізати логістику, але здебільшого це для них квиток в один кінець. Хоча в районі залізничного вокзалу, ворог зміг пробитись далі на північ та захопити кілька кварталів між залізницею та дорогою, що йде на Рівне і Мирноград.

Вогневе оточення Мирнограда

Поки правий фланг нашої оборони у Гришиному надійно обороняється, окупанти зосередили свої зусилля на ділянці фронту між селищами Родинським, Червоним Лиманом, та селом Рівне. Боротьба за цей клаптик території є визначальним для утримання оборони у Мирнограді. Поки місто перебуває у вогневому оточенні, саме тут є зона безпеки через яку оборонці Мирнограда зможуть хоч і під вогнем, але вийти з міста. Якщо ж росіянам вдасться закріпитися у Рівному, то прориватися доведеться із боями. До слова, зараз наземна логістика до Мирнограда майже повністю перекладена з людей на дрони, як наземні, так і повітряні.

Наразі ж в Рівному ворога нема, але він присутній зовсім неподалік та робить регулярні спроби проникнути в село як з півдня і з півночі. На північних околицях Покровська штурмові групи росіян намагаються вийти до Родинського. В окремих місцях відстань між сірою зоною, де вже були зафіксовані окупанти, становить менше ніж 1 км.

За Червоний Лиман ведуться складні зустрічні бої. Окупанти хочуть тут закріпитися, а ЗСУ натомість розуміє, що містечко є ключем для стабілізації оборони в Мирнограді. В ідеалі Сили оборони хочуть відкинути ворога на 3-4 км на схід, притиснувши до річки Казенний Торець, але наразі це не вдається. Ймовірно із цим пов’язана заява командувача Десантно-штурмових військ Апостола, який оголосив про закінчення операції контрнаступу біля Добропілля. Вивільнені резерви можуть спрямувати саме на Червоний Лиман та Родинське.

Поки Сили оборони б’ються за контроль над північчю Мирнограда, зс РФ поступово продавлюють його південні квартали. Повністю захопивши село Промінь і Козаче, ворог перетворив всю південну частину міста у сіру зону та закріпився на східних околицях. У випадку подальшого просування на захід, уся південна територія між Покровськом і Мирноградом в районі сіл Новопавлівка та Сухий Яр опиниться під загрозою повного захоплення. Вже зараз тут наших позицій лишилось вкрай мало.

Неодноразово підіймалось питання про відведення наших військових із цього району та переведення на інші позиції, які ще можна втримати. Але наразі цього не відбувається, адже утримання Сухого Яру не дає ворогу підійти впритул до Мирнограда з півдня та фактично дає додатковий час для оборонців міста.

Битва за Гуляйполе вже почалась

На Запоріжжі розпочалась битва за Гуляйполе. Після стрімкого прориву нашої лінії оборони по річці Янчур, за місяць росіяни подолали понад 10 км та вийшли на південно-східні околиці міста. Перед тим вони взяли в напівоточення та продавили нашу оборону в Зеленому Гаю і Високому, яка трималася тут віз 2022 року. Саме з цього флангу ворог намагається інфільтруватися на перші вулиці, розташовані на лівобережжі іншої річки – Гайчур. Ця річка, по якій ЗСУ зараз вибудовують нову лінію фронту, проходить через Гуляйполе. А від так, Силам оборони навряд чи вдасться довго утримувати лівобережну частину. Але й у росіян поки немає достатньо сил, щоб йти на повноцінний штурм міста, адже вони багато втратили, прориваючи попередню лінію оборони.

Слабким місцем оборони Гуляйполя може стати той факт, що ще з 2022 року ворог присутній і на правобережжі Гайчура, зокрема в районі Марфополя. І в певний час він може розпочати наступ на місто ще й з півдня. Однак навряд чи це станеться раніше, ніж вони охоплять місто з півночі.

Фронт на північ від Гуляйполя ЗСУ вдалося стабілізувати, однак він поступово наближається до траси Гуляйполе – Покровське, за якою на висотах вибудувана наша остання в цьому районі потужна лінія оборони. Хоча й сама дорога і села на ній теж будуть перешкодою, які окупантам ще потрібно подолати.

Наразі ж ворог вирівняв лінію фронту в районі Рівнопілля та буде продовжувати це роботи, спрямовуючи свої атаки на Солодке і далі на північ до кордонів Дніпровщини, де вже тривалий час наші герої утримують залишки оборонних позицій по річці Янчур, а також в районі сіл Єгорівка і Данилівка, які можуть стати ключовими в обороні як Запорізької області, так і Дніпровської.

Дніпровщина тримає удар

Саме на Дніпровщині ЗСУ обороняються найкраще. Тут зони контролю восени практично не змінювались. Не в останню чергу через розгалужену систему річок, які в осінню пору стали природним захисним бар’єром. Спроби окупантів форсувати річку Вовча на Новопавлівському напрямку наразі є провальними. Кілька тижнів тому використовуючи тумани росіяни змогли проїхати понад 10 км та залетіти в Новопавлівку. Втім більшу частину ворога тоді знищили, хоча поодинокі росіяни все ще ховаються десь по підвалах та намагаються вижити. Так чи інакше, але вони не мають нових підкріплень. Принаймні поки що. Адже сезон туманів тільки почався і поза сумнівом окупанти будуть пробувати ще. Тим більше, що вони вже створили собі невеликий плацдарм на правобережжі Вовчої, в районі села Дачне.

З іншого боку, днями ЗСУ повністю зачистили аналогічний плацдарм у селі Іванівка, та рухаються у бік сірої зони на околицях села Філія. Таким чином, ми хочемо відновити лінію фронту по річці та не допустити проривів у гриб Дніпровщини.

В околицях Покровського, на Олександрівському фронті, окупанти хоча й позначили свою присутність поблизу майже всіх ключових населених пунктів, як от Орестопіль, Олексіївка та Новоолександрівка, однак вже понад місяць вони не мають спроможності проводити тут реальний наступ. Тому фронт застиг в очікуванні розв’язки під Покровськом та Гуляйполем. Ці ділянки будуть визначати й хід подій на Дніпровському фронті.

Джерепо