"Коли ми кажемо, що не можемо визнати незалежність Косова, бо таким чином виправдаємо дії Росії в Криму та на Донбасі, ми брешемо самим собі", - Портников

"Влітку 1989 року я здійснював захоплюючу подорож через всю тодішню Югославію, причому з півночі на південь – зі Словенії, де вже була вільна преса і з'явилися перші некомуністичні політичні організації, і до Македонії, яка тоді більше нагадала мені якусь радянську республіку, а не республіку СФРЮ. Але відвідування Косово, звичайно ж, було одним із найважливіших моментів цієї поїздки", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"У Любляні, столиці Словенії, я читав у кафе на березі Любляниці інтерв'ю, яке лідер косовських албанців Ібрахім Ругова дав місцевому журналу Mladina. У інших республіках публікація інтерв'ю Ругови, літературного критика, виключеного зі Союзу комуністів Югославії, була б нечуваною зухвалістю, але у Словенії дозволялося те, що вважалося би злочином у Сербії. Інтерв'ю це вразило мене – настільки вільним та відданим своєму народу виглядав співрозмовник словенських журналістів. Відразу ж після приїзду до Пріштіни, столиці Косово, я знайшов Ругову, майбутнього першого президента самопроголошеної республіки, і він став моїм важливим співрозмовником на довгі роки. Ругова нагадував мені українських та балтійських письменників, з якими я тоді багато спілкувався. Але вражаюче – ця людина з маленького закуреного міста у югославській провінції була куди вільнішою і куди більшою мірою відкритою світові.

В усьому іншому Косово справляло гнітюче враження. Режим Слободана Мілошевича тільки зміцнювався, але у Косово був режим справжнісінького апартеїду. Це означало, що 90 відсотків населення автономії не просто були позбавлені будь-яких прав – вони жили у справжній «паралельній державі», яка ніяк не стикалася з Югославією та Сербією. Ругова, якого називали «балканським Ганді», виступав за ненасильницький опір і розраховував, що влада змушена буде піти на поступки, але було ясно, що рано чи пізно молоді люди просто не терпітимуть цього щогодинного приниження і візьмуть до рук зброю.

І так, ні на які поступки влада йти не збиралася. Коли я питав у сербських експертів та журналістів, як вони уявляють майбутнє своєї країни у разі, якщо Косово залишиться у складі Сербії, і чи розуміють вони, що демографія переможе будь-яку армію, вони відповідали, що Слободан Мілошевич розв’яже цю проблему. Як саме розв’яже, я побачив через десятиліття, коли навесні 1999 року прилетів до столиці Македонії Скоп'є, щоб відвідати табори біженців, вигнаних сербською армією з Косово. Йшлося практично про все албанське населення краю. Водночас серби знищували традиційні старі міські квартали, мечеті, бібліотеки, архіви – як свого часу росіяни у Криму. Тому що «Косово – сербське» і його треба було зробити сербським, зрівняти із землею. І так, якби не операція НАТО, якою так люблять дорікати Заходу у Белграді та Москві, сотні тисяч людей так ніколи й не повернулися би додому, а Косово залишилося б країною без мешканців, пусткою. Не дивно, що навіть зараз Сербія, яку очолює чиновник часів Мілошевича, його міністр пропаганди, так і не взяла на себе відповідальності за злочини своєї армії.

Тому мені смішно чути, коли Путін посилається як на виправдання своїх злочинів у Криму та на Донбасі на прецедент Косово. У Криму та на Донбасі українці не проводили жодних етнічних чисток, які можна порівняти зі злочинами режиму Мілошевича в Косово. У Криму та на Донбасі проблеми почалися не до, а після «визволення», коли росіяни розпочали репресії проти кримських татар та українських патріотів. Це Путін поводиться в Криму так, як Мілошевич поводився у Косові. І це Сербія після проголошення незалежності Косово застосувала у відносинах із сусідньою країною той самий принцип, що й Росія у відносинах з Україною – оголосила контрольовані Белградом території Косово «особливими районами», почала вимагати особливих прав для етнічних сербів та створення «Асоціації сербських муніципалітетів». Саме цей підхід і запозичив Путін, коли наполягав у Мінську на автономії окупованих ним районів Донецької та Луганської областей. І все це при тому, що албанці, які компактно мешкають на території Сербії, не мають жодних особливих прав та асоціацій – втім, як і українці, які мешкають у Росії.

Тому коли ми стверджуємо, що не можемо визнати незалежність Косова, бо таким чином виправдаємо дії Росії в Криму та на Донбасі, ми брешемо самим собі і відмовляємося від стосунків із країною, жителі якої зрозуміли, що таке вигнання з Батьківщини за 23 роки до тих днів, коли мільйони українців змушені були залишити свої рідні місця. Так, незалежність Косова – не найпростіше питання у міжнародному праві, але її визнання більшістю країн цивілізованого світу стало наслідком етнічної чистки, фактично – геноциду, влаштованого режимом Мілошевича, і досі не усвідомленого співвітчизниками диктатора.

А анексія Криму чи «незалежність» Донбасу – це зовсім не наслідок будь-яких ворожих чи непродуманих кроків Української держави. Це просто російська окупація. Окупація без домішок".

Джерело: Збруч
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Що робити, коли отримав повістку на війну з Україною - Рибніков

неділя, 25 вересень 2022, 1:00

(ексклюзивна пам’ятка для мешканців Москви). Найголовніше, не засмучуйтесь, а то захворієте й помрете раніше, ніж на вас витратять ракету «Хаймарса». Знайте, що чим хуткіше й болісніше ви розпрощаєтеся з життям, тим хуткіше і болісніше ви розпрощаєтеся...

"Путин думает сохранить свою ногу в Украине, используя тактику крысы. Приказ на ампутацию отдаст, если не будет иного способа сохранить шкуру", - блогер-одесит

неділя, 25 вересень 2022, 0:28

"Мировое поле публичности заполнено страхом и недоумением. Как сложилась эта ужасная ситуация, когда один выживший из ума старик угробил не меньше 100 тысяч человек, выгнал из домов 7 миллионов, и собирается еще выше поднять показатели смертности на п...