
Надання Україні зброї для перемоги в розв’язаній Росією війні набагато важливіше, ніж багатоходові дипломатичні зусилля посередників. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський, передають Патріоти України.
“Дипломатичні зусилля — це дуже важливо. Але я бачу ситуацію гранично простою. Потрібна політична воля Заходу — потрібно припинити викреслювати собі ось ці червоні лінії. Ну, по-перше, відмовитися від усіх обмежень на використання тієї самої американської зброї, яка дана Україні. У цьому відношенні зроблено певні кроки. І ви знаєте, що після критики республіканців, блискучого виступу в Конгресі Маккола (голова комітету Палати представників США у закордонних справах Майк Маккол, — ред.), який приніс мапу України, показував сенаторам, подивіться, російські літаки злітають у Бєлгороді, на своїй території, й звідти запускають плануючі бомби по українських містах, а ми не дозволяємо українцям бити по цих літаках. Ну, у відповідь на це було дано дозвіл бити по російській території на 100 кілометрів у глибину”, — зазначив політолог.
Він назвав це рішення важливим, але недостатнім кроком. Водночас Піонтковський переконаний, що рух у цьому напрямку триває. “Ось це рішення і рішучість, чи відсутність такої, дати Україні зброю перемоги, є набагато важливішим, ніж багатоходові зусилля глобального Півдня чи інших посередників. Усе зараз у руках Заходу, насамперед Сполучених Штатів. Дайте зброю для перемоги завтра й перемога може розпочатися сьогодні, призвівши до досить серйозних результатів під час виборів, і тоді ви виграєте вибори. Ось у цьому я намагаюся переконати демократів”, — сказав політолог.
Попри продовження тенденції спаду активності зс РФ майже по всій ділянці фронту, однак головною тенденцією цього тижня стали масові спроби зайти в ті українські міста, в яких ворога ще не було, зокрема в Лиман, Сіверськ й Костянтинівку, а також розвину...
Молодий окупант Олексій Бушуєв вирішив підзаробити, вбиваючи українців. 21-річний росіянин уклав контракт, однак воював недовго – потрапив у полон. Можна сказати, що йому пощастило. Зате родина зіткнулася із брехню, байдужість і цинізм командирів. Доки...