Найпотужніший пакет допомоги ЗСУ приголомшив Москву. Як еволюціонувала підтримка Заходом України по мірі підвищення ставок Путіним у війні

Від початку широкомасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року західна військова допомога для України зазнає значних структурних змін, суть яких не завжди перебуває на поверхні. Заведено вважати, що з кожним новим етапом війни обсяги військових постачань лише збільшуються з метою посилення ЗСУ. Але це твердження правдиве лише частково – певне наростання обсягів допомоги багато в чому пов'язане не так з нарощуванням її можливостей, як з поповненням втрат у військовій техніці, боєприпасах і військовому майні. Тож пропоную розібратися докладніше, що тут до чого, пише воєнний аналітик Михайло Жирохов.

Наші західні союзники з перших днів бойових дій виходили з твердого переконання, що якщо Російська Федерація зазнає певного відсотка втрат у живій силі й техніці, то відмовиться від своїх планів щодо України і погодиться на мирні переговори. Із цієї причини постачання відбувалися точково і їхньою метою було купірування тих чи інших переваг російської армії: перевагу в танках, артилерії, військово-морських силах.

Проте західне військово-політичне керівництво погано вчило історію тієї ж Другої світової війни – Росія як пряме продовження СРСР є країною з украй низькою чутливістю до втрат, особливо особового складу. І ігнорування цього базового принципу національної психології було однією із серйозних помилок початкового етапу. Цей факт вплинув на структуру подальшої військової допомоги для України. Вже починаючи з червня союзники стали надавати ЗСУ значну кількість артилерійських боєприпасів калібру 122-мм, 152-мм і 155-мм, а також РСЗВ HIMARS, що дозволило забезпечити короткочасну перевагу шляхом знищення тилової інфраструктури російського окупаційного комплексу і таким чином проведення дуже вдалих операцій на Харківщині, у районі Лимана й на Херсонщині.

Ряд західних військових експертів говорили про те, що ці операції стануть вінцем війни, і після їхнього завершення Москва запросить переговори, а подальші бойові дії значно знизять напруження. Однак цього не сталося, і Росія перейшла до нового формату ведення бойових дій – війни на виснаження. Вже наприкінці вересня почався процес мобілізації, який включав також розконсервацію озброєнь зі стратегічного резерву та переведення військової промисловості на військові рейки (усі ключові підприємства перейшли на тризмінний режим роботи).

І на цьому тлі західні постачання почали буксувати. Для цього були очевидні причини: після розвалу Радянського Союзу західні демократії взяли курс на скорочення витрат на оборону. Наприклад, у суспільстві стала превалювати думка про те, що НАТО де-факто стало військово-технічним гегемоном і взагалі не потребує жодних військових запасів. Під тиском популістських політиків практично в усіх країнах Західної Європи було прийнято стандарт військових запасів із розрахунку на місяць інтенсивних бойових дій, військові заводи – скорочені чи перепрофільовані, а фінансування оборонних відомств було значно урізано. При цьому велика частина фінансів, що звільнили, пішла на допомогу мігрантам і просування "повістки". Водночас Російська Федерація отримала практично всі запаси колишнього СРСР, які були складовані й тим чи іншим способом підтримувалися у боєготовому стані.

У цих умовах важливим елементом підтримки ЗСУ стало постачання військової техніки радянського зразка. І тут допомога з боку Чехії, Словаччини, Польщі, Болгарії, Албанії та Румунії виявилася критично важливою. Військове виробництво в цих країнах забезпечувало постачання озброєнь та боєприпасів радянських зразків для України від початку війни і продовжують неухильно розширювати свої потужності. Чехія виявилася єдиною країною НАТО, здатною відновлювати та модернізувати понад 100 одиниць важкої бронетехніки на місяць: ще навесні 2022 року темп робіт на чеських оборонних заводах дозволяв відвантажувати в Україну 150 танків і 150 БМП/БТР протягом 30 днів.

Влітку 2022 року заводи Східної Європи розконсервували та розширили виробництво запасних частин для артилерії радянського типу (зокрема, нових гарматних стволів), а також снарядів калібру 73-мм, 122-мм, 125-мм та 152-мм.

Загалом обсяг робіт, які виробляють оборонні заводи Східної Європи, колосальний: вони ремонтують підбиті машини, виводять їх з консервації, відновлюють техніку зі складів, розташованих в Україні, модернізують радянське обладнання, випускають міномети, безвідкатні гармати, снаряди, патрони, мінно-вибухову техніку, зенітні ракети.

На цьому тлі слід додати, що Україна отримує значні кошти на розвиток власних військових виробництв, які розміщуються як на території країни, так і у Східній Європі (відомо, що частина українських оборонних підприємств організували роботу у Польщі та Чехії). Як мінімум завдяки цьому ЗСУ дістали можливість відновлювати та обслуговувати літальні апарати, зняті з консервації, забезпечили власне виробництво дронів, засобів радіоелектронної боротьби та певної номенклатури боєприпасів. Також за рахунок фінансування вітчизняного оборонпрому Київ веде роботи над створенням низки перспективних озброєнь оперативно-тактичної ланки, частину яких ми, напевно, побачимо вже в першій половині 2023 року.

Однак зараз Східна Європа не може забезпечити повне закриття потреб ЗСУ, тому одночасно з мобілізацією військової промисловості Східної Європи НАТО розпочало реалізацію й іншої важливої програми з надання допомоги українській армії. Пов'язана вона з підготовкою та перепідготовкою солдатів та офіцерів Збройних сил України на західні зразки, а також з навчанням мобілізованого особового складу по стандартам НАТО. Очевидно, що це дозволить створити кістяк для формування цілого ряду нових бригад (яскравий приклад – 47-ма штурмова), а також створює перевагу над росіянами за рахунок підвищення якості особового складу ЗСУ (що в умовах використання фактично однотипної техніки з рівними характеристиками є дуже важливим фактором).

Водночас західні союзники зараз перебувають у ситуації, коли є розуміння того, що затягування війни до 2024 року призведе до непередбачуваних політичних результатів (не варто забувати, що наступний рік – це рік виборів у США), і тому з самого початку 2023-го військова допомога для України перейшла на новий рівень.

Спочатку 4 січня Франція заявила про постачання нашій країні 40 важких бронеавтомобілів AMX-10RC і поки що невідому кількість бронетранспортерів Bastion. Потім, після телефонної розмови між канцлером Німеччини Олафом Шольцом і президентом США Джо Байденом, федеральний уряд Німеччини заявив про намір передати Україні бойові машини піхоти Marder і зенітну батарею ЗРК Patriot. 6 січня 2023 року міністерство оборони США оголосило про виділення нового, наймасштабнішого від початку війни одноразового пакету американської військової допомоги Україні на суму $3,075 млрд. Крім іншого, в новому пакеті передбачається надання ЗСУ 50 бойових машин піхоти М2 Bradley. І нарешті 16 січня уряд Великобританії заявив, що країна найближчими тижнями направить в Україну 14 танків Challenger 2 й 30 самохідних артилерійських установок.

19 січня 2023 року на зустрічі у столиці Естонії Таллінні представники міністерств оборони дев'яти європейських країн випустили спільну заяву, в якій закликали до різкого посилення з боку Заходу військової допомоги Україні у її війні з Росією. Заяву підписали міністри оборони Естонії, Великої Британії, Польщі, Латвії та Литви та представники міністерств оборони Данії, Чехії, Нідерландів та Словаччини. Тоді ж був оголошений і список військової допомоги від цих країн. Так, Данія виділила або профінансувала військову допомогу на суму близько €600 млн, в тому числі зобов'язалася передати 19 САУ Caesar.

Чеська Республіка зосередилася на технічному обслуговуванні вже поставленої техніки та збільшення потужностей з ремонту та обслуговування техніки. Естонський пакет допомоги складається з десятків 155-мм гаубиць FH-70 і 122-мм гаубиць Д-30, тисяч 155-мм артилерійських пострілів, машин підтримки артилерійських частин, сотень ручних протитанкових гранатометів Carl-Gustaf вартістю близько €113 млн. Крім того, 2023 року Естонія продовжить проводити як основну, так і спеціальну підготовку сотень військовослужбовців збройних сил України.

Латвія готує для передавання десятки переносних зенітних ракетних комплексів Stinger і додаткове обладнання ППО, два вертольоти Mі-17, десятки кулеметів з боєприпасами, кілька десятків БЛА та запчастини для гаубиць M109. Латвія також вкладає великі кошти у навчання українських солдатів. 2023 року Латвія планує навчити близько 2000 українських солдатів за різними програмами, починаючи від основної піхотної підготовки та закінчуючи спеціалізованими курсами.

Новий литовський пакет військової допомоги складається з десятків 40-мм зенітних знарядь L-70 з десятками тисяч одиниць боєприпасів і двох вертольотів Мі-8 на загальну суму €85 млн. Крім того, €40 млн будуть вкладені у закупівлі засобів боротьби з БЛА, оптики, тепловізійних приладів та безпілотників. €2 млн буде переведено до міжнародного фонду Велико Британії для фінансування проєктів з придбання важкого озброєння, такого як артилерійські системи та боєприпаси, гарматні платформи або бойові броньовані машини. Загальна вартість майбутнього пакету військової допомоги Литви становить €125 млн.

Польський пакет допомоги складається з 57-мм зенітних автоматичних гармат С-60 з боєзапасом у 70 000 пострілів, 42 бойових машин піхоти разом з навчальними комплектами для двох механізованих батальйонів. Крім того, Польща продовжує постачання 155-мм гаубиць Krab і забезпечує Україну різними типами боєприпасів. Також постійно проводиться підготовка особового складу з медичних та інженерних спеціальностей.

На додаток до вже переданого важкого озброєння Словаччина продовжить навчання українських солдатів. Пакет прискореної військової допомоги Сполученого Королівства складається з ескадрону танків Challenger 2 з броньованими ремонтно-евакуаційними машинами; 155-мм самохідних гаубиць АS90, сотні броньованих машин та машин MRAP.

Крім того, передадуть ще 100 000 артилерійських снарядів, сотні керованих ракет, включаючи ракети GMLRS, зенітні ракети Starstreak та зенітні ракети AMRAAM, 600 протитанкових ракет Brimstone, а також комплекту запчастин для ремонту до сотні українських танків та БМП. Про потужний пакет допомоги заявила Швеція (батальйонний комплект БМП Stridsfordon 90 (CV90), 12 САУ Archer і гранатомети) і Фінляндія (склад не оголошують).

20 січня Пентагон оголосив про ще один масштабний пакет військової допомоги Україні на суму $2,5 млрд, до якого увійшли 59 БМП Bradley з 590 протитанковими ракетами TOW і 295 тис 25-мм снарядів, 90 бойових машин Stryker, з яких 20 з мінними катками, 53 БТРи MRAP, 8 мобільних систем ППО Avenger, 350 HMMWV, ракети HARM, 20 тис. 155-мм артилерійських снарядів, 600 високоточних 155-мм артилерійських снарядів, 95 тис. 105-мм артилерійських снарядів, 11 800 120-мм мінометних мін, 6 командно-штабних машин, приблизно 2 тис. протитанкових ракет, понад 3 млн патронів до стрілецької зброї, а також боєприпаси для РСЗВ HIMARS і ЗРК NASAMS.

Того ж дня пройшла чергова зустріч міністрів оборони 54 країн, яка була присвячена насамперед протиповітряній обороні та бронетехніці. Були підтверджені всі зобов'язання союзників, однак основне питання – передавання ЗСУ танків західного виробництва – поки що "зависло в повітрі".

Загалом можливо говорити про те, що умовно січневий пакет військової допомоги став одним з найпотужніших практично за рік російського вторгнення і теоретично дозволяє нашим генералам до весни сформувати ударний кулак. Водночас імовірно, що найближчими тижнями розв'яжуть і питання з постачанням танків Leopard 2.