"Не вийшло з Україною, взявся за Білорусь: Путін чекає на смерть Лукашенка", - Кох

"Пройшов один рік та сімдесят дев'ять днів війни. Обстановка на фронті за добу помітно не змінилася. Навіть просування ЗСУ на північ і південь від Бахмута практично зупинилося. Війна знайшла нову точку рівноваги. Чи надовго? Думаю, це пауза перед великими подіями", - про це у власному блозі пише Альфред Кох, передають Патріоти України.

"Зеленський приїхав, нарешті, до Берліна. Офіційна інформація виглядає надихаюче. Німецькі керівники презентували безпрецедентний пакет допомоги у 2,7 млрд. євро, обіцяли підтримку доти, доки вона буде потрібна і вже не так однозначно негативно відгукувалися про можливість постачання Україні F-16.

Канцлер Шольц висловився у тому дусі, що він вивчає питання, шукає разом із партнерами можливість його вирішити позитивно тощо. Зеленський, у свою чергу, дякував за допомогу, висловлював упевненість тощо.

Але що відбувалося за зачиненими дверима – можна лише здогадуватися. Напевно, там йшла непроста розмова про членство України в ЄС і НАТО. Не думаю, що повідомлю новину, якщо скажу, що в цьому питанні думка Німеччини є дуже важливою для країн, що вагаються.

Берлін має масу неформальних важелів, щоб переконати надто "обережних" партнерів підтримати вступ України в обидві ці організації. Якщо, зрозуміло, сама Німеччина вважає таке рішення правильним. І схоже, що Зеленський досяг серйозних успіхів у цьому питанні.

Я думаю, що цей вояж Зеленського насамперед був присвячений цій темі. Враховуючи, що 11 липня розпочнеться саміт НАТО у Вільнюсі, це, фактично, остання можливість переконати тих, хто вагається в тому, що Україну треба приймати до НАТО.

Для України ж тут немає підстав для компромісу: членство в НАТО – це єдина працююча гарантія від повторення російської агресії через якийсь час. Саме тому Зеленський так послідовно об'їжджає усі європейські столиці. Сподіваюся, що там до нього прислухаються і ухвалять те рішення, якого він так наполегливо домагається.

Пройшли вибори у Туреччині. Обирали і президента, і парламент. Судячи з останніх даних, на виборах до парламенту жодних сюрпризів не станеться і партія Ердогана набере якщо не більшість, то близько того.

А ось на президентських виборах на Туреччину чекає, швидше за все, другий тур. Завтра вранці буде більше ясності, але поки що Ердоган не добирає до 50% і тренд, у міру підрахунку голосів, складається явно не лише на користь. Я не буду зараз розмірковувати про те, що станеться, якщо Ердоган програє вибори. Ось якщо програє – тоді й можна буде обговорити це питання.

П'ятого дня ми не бачимо дорогого нашого незабутнього Олександра-Григорича. Як занедужав він біля Мавзолею, так і слід його простиг. Лежить, мабуть, у комі, а душа його кидається між небом і землею... Чи це все фантазії? У всякому разі, чутки ходять різні. І що має проблеми з серцем. І що із ендокринною системою. І що лежить у клініці та його активно "капають".

Все це дуже схоже на "Новичок". Навіщо і кому це потрібно – піди розберись. Але одне ми знаємо точно: "Новичок" є тільки в однієї людини. І якщо Путін має план щодо анексії Білорусі, то Лукашенко йому явно заважає.

А анексія Білорусі Путіну зараз явно не завадить. Крім суто військового виграшу (як мінімум - можна забрати всю зброю та боєприпаси білоруської армії), це ще й хороша новина для ватників: дивіться, я хоч і профукав війну в Україні, проте Білорусь приєднав. Ура мені!

Не змогли загрожувати НАТО зі Львова, загрожуватимемо з Бреста! Багатоходовочка, ебтить! – радісно закричить у телеефірі Дм. Кисельов. І вся останкінська зграя дружно підхопить: наш-то всіх обдурив! Який молодець! Ай та Путін! Всі думали що він їх так, а він раз – і так! Краса!

Тож давай Сан Єгорович, не затримуй. Рушай коні, і ми тебе пишно поховаємо. І без фокусів. Не здумай мені одужувати. Ти ж не якийсь Навальний, прости, господи. І щоб жодних німецьких лікарів. Простежте там. Надішліть йому наших, перевірених, кремлівських. І заради бога, без самодіяльності. Не як минулого разу.

Що ж до Пригожина, то він продовжує скиглити щодо зради та боєприпасів, але вже не загрожує покинути позиції. А якщо так, то його крики більше нікому нецікаві. Хлопчик вийшов у тираж.

Одного разу не виконавши свою погрозу він втратив в очах своїх візаві репутацію "серйозного пацана" і тепер його принижуватимуть і шморитимуть уже до самого кінця. З авторитетного чоловіка він сам себе перетворив на дрібного баклана.

А все тому, що не треба було язиком молоти: сказав піду з позицій, якщо не дасте снарядів – йди. А якщо снарядів так і не дали, а ти залишився - то ти тепер весь час сидітимеш без снарядів. Тому що снаряди полагаються лише тим, кого шанують. А шанують лише тих, хто виконує свої погрози. І якщо не може виконати, то не загрожує, а мовчить і терпить. І вже, принаймні, не верещить і не матюкається як п'яна шалава.

Ось стислий огляд того, що я побачив цікавого за сьогоднішній день. Залишилося лише додати, що справа наша права, ворог буде розбитий, а перемога буде за нами. Слава Україні!".