Інші наші експерти із не меншим ентузіазмом оповідають нам про несокрушимого й легендарного Хуйла, якому той Навальний пофіг, бо він сам ним маніпулює. А крім того Хуйло уже із Байденом по телефону побалакав, про все з ним договорився, тож єдине, що українцям залишається, це гуртом погрузитися в хандру, апатію й печаль. От цього нам лише не вистачало, особливо в суботу, і в ту драматичну мить, коли мільйони й без того заклопотаних українців стурбовано стоять посеред своїх домівок напружено міркуючи: «виносити вже ялинку, чи хай іще постоїть?..». Так не годиться, друзі, тож спокійно заварюємо собі смачної кави чи ароматного чаю та вмощуємось зручненько. Ітак.
Головна оглушітєльна победа Хуйла, про яку трублять усі московські утюги, а за ними й авторитетні українські експерти – його телефонна розмова із новообраним президентом США Джо Байденом. У ході якої «Владимир Путин поздравил», «президенты выразили удовлетворение», «обсуждены актуальные вопросы» і «рассмотрены возможности». Ну і звісно, як би между прочим, «затрагивалась тема внутриукраинского урегулирования». Це якщо вірити прес-службі Кремля. Але прес-службі Кремля досі вірять лише українські експерти, та й то не всі. Розумні ж люди в таких випадках ідуть на сайт Білого Дому, де коротко, але докладно описано, що ж то було насправді.
Насправді телефонна розмова Владімір Владіміровича Хуйла із Йосипом Йосиповичем Байденом дійсно відбулася. Але була вона дуже стислою, Хуйлу багато патякати не дали. Говорив в основному президент США, який одразу, аби не марнувати часу, наголосив на головному: «President Biden reaffirmed the United States’ firm support for Ukraine’s sovereignty» («Президент Байден підтвердив тверду підтримку Сполученими Штатами суверенітету України»). На цьому разговор можна було й завершувати, але Йосип Йосипович раптом увійшов в раж і таки добряче відшмагав Хуйла за:
- російські хакерські атаки на американські держустанови;
- втручання Росії у вибори в США;
- полювання ГРУшників на американських військових у Афганістані;
- отруєння Навального.
Завершив президент США свій повчальний спіч патетичною фразою, яку варто було б розмісити великими літерами на фасаді Історичного музею на Красній площі в Москві «The United States will act firmly in defense of its national interests in response to actions by Russia that harm us or our allies» («Сполучені Штати діятимуть твердо по захисту своїх національних інтересів у відповідь на дії Росії, які шкодять нам або нашим союзникам»). Після чого Йосип Йосипович поклав слухавку і запитально глянув на пані Дженніфер Псакі. Та схвально кивнула, мовляв, всьо чотко, молодець.
Прикметно, що до розмови Байдена із Хуйлом особливо уважно дослухалися в Будапешті. Де почувши, що перелік союзників США складається зараз лише з України, кріпко задумалися: «Шо би ето значило?». А збагнувши, сполошилися й почали діяти на випередження – вже наступного дня у Києві широко всміхаючись з’явився міністр закордонних справ та торгівлі Угорщини пан Петер Сійярто. Візит якого в Україну був, серед іншого, покликаний спростити життя угорському послу у Вашингтоні, пану Саболчу Такачу.
За президента Трампа посольське життя пана Такача теж було непростим. Його не раз і не два викликали в Держдеп із проханням пояснити якого дідька Угорщина вчепилася в український закон про освіту? Ще й блокує запрошення України на міністерські зустрічі НАТО? Пан Такач у відповідь лише важко зітхав і мовчки розводив руками, а американці так само мовчки дивилися на нього з німим докором. Помовчавши отак трохи посла нарешті відпускали, але часи змінюються. І зараз уже гри в мовчанку не буде, бо якщо містер Трамп до НАТО відчував якусь особисту неприязнь, то містеру Байдену НАТО якраз дуже й дуже подобається. А от підозрілі шашні Будепашта із Москвою не подобаються. От пан Сійярто терміново й рушив до Києва, заздалегідь вдягнувши на обличчя вищезгадану широку посмішку.
У Києві пана угорського міністра зустріли з іще ширшими посмішками та повною відсутністю намірів іти на які-небудь поступки. Тож пану Сійярто залишилося лише широко всміхатися панові Кулебі, який у відповідь всміхався угорському колезі іще ширше. Отак вони стояли один навпроти одного, посміхаючись усе ширше та ширше, дід аж стривожився як би в хлопців пики не тріснули. Але, на щастя, обійшлося, пан Сійярто повернувся в Будапешт масажуючи собі вилиці, а пан Саболч Такач тут же подався в Держдеп США із широко розведеними руками, демонструючи розміри дружніх посмішок, які панують зараз у відносинах між Україною та Угорщиною.
Втім, в Держдепі пану Такачу, напевне довелося не лише розповідати про взірцеві добросусідські відносини з Україною, до яких так прагне Угорщина. Але й пояснювати з якого переляку Будапешт закупив у Хуйла два мільйони доз мутної жидкості під назвою «Вакцина Sputnik V»? У Європі через це над Угорщиною сміється уся прогресивна громадськість, а медичні світила крутять пальцями коло скронь. Але медичні світила просто не знають, що купивши російську «вакцину» Угорщина насправді врятувалася від значно більшої біди.
Тут справа ось у чому. Пан Орбан, який багато років працює в Будапешті прем’єр-міністром і диктатором, давно й винахідливо торгує репутацією Угорщини, щедро ротринькуючи її в обмін на малі й великі дивіденди від Москви. Однак, певних червоних ліній пан Орбан ніколи не переходить і в останню мить таки зупиняється. Так було і в питанні про «вакцину». Якось минулого року пан Орбан зазівався, аж почув у себе за спиною чиєсь зосереджене сопіння. Рвучко повернувшись він несподівано опинився перед діловою пропозицією Хуйла – стати європейським дистриб’ютором російської бурди. І навіть тої бурди виробником. Тобто, Москва зажадала, щоб Угорщина почала виробляти ту мутну гидоту і продавати її за кордон, адже Хуйлу конче закортіло стати рятівником человечества від пандемії. Бо це одним махом вирішило б усі його проблеми із санкціями, а може й нобелівське лауреатство дало. Однак, человечество в нас, як відомо, темне й тупе, рятуватися російською вакциною чомусь вперто не бажає. Тож нехай пан Орбан допоможе Хуйлу врятувати людство тою бурдою, почепивши на неї лейбл Made in Hungary.
Нам навіть складно собі уявити який жах запанував у владних коридорах Угорщини і яке напружене підкилимне борюкання відбувалося в останні місяці 2020 року між Москвою й Будепештом. Подейкують, що у ті страшні передріздвяні дні на угорського посла в РФ пана Норберта Конколя без жалю неможливо було дивитися. Угорці несамовито пручалися і поки що їм вдалося вислизнути – з’явилася офіційна заява угорської фармацевтичної компанії Gedeon Richter, в якій говориться, що компанія, на превеликий жаль, не може, на жаль, опанувати виробництво такого прекрасного, але, на жаль, технологічно дуже складного препарату, як «Sputnik - V». Після оприлюднення тої заяви сміялися всі, хто хоч трохи розуміється на фармацевтиці. А ті, кому відомі реальні можливості та справжні науково-виробничі потужності Gedeon Richter, реготали до сліз – такої нахабної брехні навіть у фармацевтичній галузі ще не бувало. Адже ця угорська компанія здатна за лічені тижні опанувати виробництво будь-якого з нині існуючих препаратів. Однак відступне Хуйлу угорцям заплатить таки довелося і 2 мільйони доз тої «вакцини» вони вимушено придбали. Правда, що з тим добром тепер робити – не знають, адже в Угорщині й без тої вакцини населення скорочується і громадян там менше 10 мільйонів. Кажуть, румуни зараз дуже сміються.
Повертаючись до розмови Хуйла з Байденом – які уроки ізвльок для себе з неї сам Хуйло? Ніяких не ізвльок, бо нічого не второпав по тій простій причині, що він ідіот. У побутовому сенсі ідіот, а може й у медичному. І таким чином в ліце Хуйла ми маємо дєятєля, який найкраще нам підходить на роль правителя Московії доби її остаточного занепаду. Занепаду, який проявляється вже навіть в архітектурі, бо якщо одиницю інтелектуальної вбогості помноженої на несмак вимірювати у пшонках (Пш), а 0,3 Пш вважати патологією, то палаццо Хуйла в Геленджику впевнено зашкалює за over 80 Пш. Отже кращого придурка на московському троні нам годі й шукати.
Щодо Навального – тут трохи складніше, бо може скластися ілюзія, що йому із буцегарні до трону залишилося зробити один крок. Але його ще треба зробити, бо Хуйло буде явно проти. А щоб здолати спротив Хуйла треба мати хоча б кілька мільйонів рішучих небайдужих громадян, яких в Росії і в помині немає.
Такі громадяни, до того ж у великій кількості, є лише в Україні. Саме небайдужі українці у доленосному 2014 році не тільки Яника із його нещасними 15 Пш викопкали, але й країну відстояли. І таким чином завдали Росії стратегічної поразки, наслідки якої ми з вами зараз із таким задоволенням спостерігаємо. І саме завдяки мужній рішучості небайдужих українців президент США Джо Байден називає зараз Україну союзницею США. Називає чітко та з металом у голосі.
Щоправда, деякі західні експерти, а серед них навіть американські, усе ще продовжують з азартом середньовічних алхіміків шукати те, чого не існує – намагаються під мікроскопом розгледіти ознаки масових народних протестів у РФ. Але, як відомо, 23 січня на гучно проанонсовані вуличні демонстрації протестуючих вийшло з гулькін нос. А завтра, судячи з усього, їх там вийде з гулькін хер і таким образом по позиціям прибічників утопічної ідеї, що в Росії возможне будівництво цивілізованого громадянського суспільства, буде завдано якщо й не нищівного, то дуже болісного удару. Відтак посилить свої позиції табір західних політиків, які в питанні про перспективи такої держави, як РФ, схиляються до єдино правильного наукового погляду – лише демонтаж.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, продовжуємо підтримувати Армію та слєдім, щоб віздє порядок був! А не то, шо січас)
Приєднуйтесь
