Під Новий рік у нас багато що зміниться. Навіть Пентагон має свої загашники, - співзасновник руху ЧЕСНО

У Сполучених Штатах республіканці з демократами не змогли вторгувати найважливіше, зокрема йдеться про наші інтереси. Які перспективи ви бачите, щоб все-таки дотиснути це питання?

Є підстави для тривоги, але є й підстави для оптимізму. Я завжди намагаюся шукати світло в кінці тунелю, бо інакше ти сам себе програмуєш, як кажуть зневіра - це великий гріх. По-перше, ще не вечір. Ніхто не прогнозував, що голосування відбудеться на початку грудня. Всі казали, що воно буде, як кажуть у нас, під ялинку, під Різдво. А по-друге, це був запропонований пакет, в якому не було такого бажаного республіканцям оцього облаштування стіни. Багато хто з нас це сприймає: О, Господи, дайте їм Яценюка, він побудує стіну. Але питання не про стіну, питання про імміграційну політику. Тобто республіканці стверджують, що за період президентства Байдена вони приблизно отримали нелегальних 9,5 млн біженців через оцю дірку на південному кордоні.

Імміграційна політика Байдена - це його найвужче місце з усіх. Тільки 25% американців підтримують імміграційну політику Байдена на фоні оцих аллахакбарівців, які зараз по світу ганяють. Ви знаєте, що йде зростання антиміграційних настроїв. І демократам це треба враховувати. Республіканці відчувають, що у них є можливість зараз продавити це питання, але вони чудово розуміють ціну непідтримки України й тим більше Ізраїля. Тому те, що зараз відбувається, вони спробували внести законопроєкт, де немає цього питання - облаштування кордонів, і цей пакет не отримав достатньо голосів. Навіть 49 голосів було за обговорення, а 51 був проти. Причому два демократи дали голоси проти, один технічний, як кажуть картка не проголосувала, а другий - Сандерс, цікава особистість в історії американської демократії. Він демократ, але насправді він десь чегеваровець, марксист-ленініст, але й мільярдер, який декілька разів намагався стати президентом.

Ми цей етап пройшли, де я бачу якісь компенсатори у тому, що відбувається. Здається, у вас на каналі "Еспресо" було у стрічці новин, що домовилися про спільне виробництво зброї. Я прочитав про те, що Білий дім виділив спеціального представника в наше міністерство стратегічних галузей, раніше це було міністерство, яке займалося ОПК. І це реально дуже непересічна подія, тому що це було мрією, зокрема моєю.

Ми з ексміністром закордонних справ Володимиром Огризком декілька років тому намагалися переконати американського посла і представників Держдепу, що потрібно налагоджувати спільні проєкти разом з Україною, тому що у нас величезний потенціал ОПК. Коли ми чмирили, наприклад, наші заводи, які займаються виробництвом гелікоптерів і продавали запчастини в Китай, то представники заводів нам казали: а що нам робити, у нас є один ринок, на якому Росія і Китай, а американці та натівці нас на свій ринок не пускають. Крім цих, таких зрозумілих проблем, була основна проблема - це проблема довіри, це передача технологій. А зараз я чую вже другий день, що мова йде про передачу технологій, що ми переробляємо наші пускові установки.

Але тут є момент - у нас нема аж так багато часу. Нам знадобляться гроші швидко й у великій кількості, також нам знадобиться конкретна зброя, бо поки ми будемо налагоджувати виробництво, закінчуються ті кілька мільярдів доларів. З чим ми будемо входити, якщо новий рік буде не надто сприятливим?

Перше, чесно скажемо, ми ще протягнемо до кінця січня, це так в середньому - не помремо з голоду. По-друге, різко збільшують активність європейські партнери, не американці. Ми це бачимо і з боку німців, і збоку Нідерландів, і з боку інших країн-членів НАТО.

Різна активність буває з боку Європейського Союзу, ясно що не все так просто, але…

Поляки військову допомогу нам не затримують. Я ж дивлюся, і це у мене викликало посмішку, як наші почали везти фури залізницею. І ще десь тиждень там залишилось, щоб поміняти уряд. Тобто під Новий рік у нас багато, що зміниться. Але навіть Пентагон має свої загашники. Згадайте історію, коли Пентагон порахував, а потім, мовляв, щось не так оцінили і $6 млрд виявилися ще в запасі. Я веду до того, що в нас не буде перерви, не буде цього голоду, яким нас лякають. Не буде військового і технічного голодомору. Це не означає, що ми розслабляємося, але важко, неможливо майже уявити, що реально американські законодавці просто візьмуть і відмовлять у військовій допомозі Україні, Ізраїлю і Тайваню. Тобто скоріше за все і на це натякають.

Я десь читав, що є вже сигнали від Білого дому, що демократи теж готові піти на певні поступки. Зокрема говориться про те, що давайте оцим умовним мексиканцям, які заходять з того боку, їхні заявки на політичний притулок розглядати по той бік. Не сюди їх запускати, щоб вони були вже на території Сполучених Штатів. І це було б варіантом, який є прийнятним для республіканців. Раніше така схема була, її тримав Трамп, але демократи її пом'якшили. Тому мають домовитися, просто мають домовитися. Потрібні певні поступки.

Те, що президент України Володимир Зеленський мав включатися і не включився в оцю доволі гарячу американську політичну вечірку... З одного боку ми розуміємо, що навряд би він чогось досягнув. А з другого боку, якщо вже заплановано, то варто було говорити, чи як?

Біс його знає. Розумієте, я так думаю, що він в основному спирався на думку нашого посольства і нашого посла Маркарової, яка очевидно мала інформацію, що вони не домовилися. А це сприймається так, що, якщо президент за щось береться, то має бути результат - чи ми говоримо про виступ, чи ми говоримо про поїздку, скажімо, президента. Це колись було. І Путін ноги витирав об Януковича, коли Янукович їхав у Москву і казав всій Україні, що я привезу нормальну угоду, ціну на газ, а повертався з пустими руками. Раніше це прирівнювалось до оголошення війни. Так не можна принижувати глав держави. Тому, скоріше за все, це абсолютно інформація про те, що не домовилися, що республіканці не будуть голосувати не тому, що Україна, а тому що там немає їхнього питання. І напевне порада була - почекати поки вони досягнуть якогось компромісу. Я інакше це не коментую. І якби я, умовно кажучи, мав би там якийсь голос чи вплив, то я приблизно теж не радив би нашому президенту іти на подію, яка закінчиться точно не успіхом.

А переконати наших партнерів? Розуміємо, що республікансько-демократичне протистояння триватиме, тому що США входять у режим виборів. І починається броунівський рух наших делегацій, включається прискорений режим роботи, намагаємося працювати з американцями, але міністра закордонних справ України я там не побачив під час чергового візиту наших високопосадовців.

Це дивовижні особливості того, як організована українська влада і це дуже складно сприймається в Білому домі. Я вже про це говорив: Зеленському не раз пояснювали, що в Україні має бути функціональний уряд, виконавча влада і центр виконавчої влади. Це не вулиця Банкова, це не єрмаки і єрмачата, а прем'єр-міністр, міністри.

Зовнішня політика - це Міністерство закордонних справ. Коли які-небудь заступники Єрмака говорять про те, що в Конституції записано, що президент здійснює зовнішню політику, а для того, щоб він здійснював свою зовнішню політику, президент призначає і звільняє міністра закордонних справ. Це окремо винесено в Конституції, тому, коли є Міністерство закордонних справ, то ніякі заступники Єрмака чи єрмаки не можуть це підмінювати. Це дикість, я не знаю якими вже словами потрібно це пояснювати Зеленському. І тут слабкість.

Якщо ви питаєте мене, що потрібно робити, то зараз Зеленському потрібно демонструвати якраз те, що він це розуміє, і потрібно вирулювати ситуацію з військовими. І потрібно демонструвати цю єдність, а це Зеленський може робити. Він може показати, що вони зрозуміли глибину проблем і глибину загроз.

Давно вже стояло питання звільнення цих всіх шурм і татарових. Мені відверто говорили американці, щоб це було ледве не домовлено, але це було до початку ізраїльської війни. Я не знаю, чому це затягується. Але зараз, коли у нас уже прибирає, то точно треба визначати: Україна чи оті "любі друзі". Це якась реінкарнація цих "любих друзів". Питання насправді дуже серйозне.

Але так не може бути. І це відомо нашим європейським та американським партнерам. Тому Зеленському доведеться ці рішення приймати.

Якщо ви питаєте мене, що робити, то зараз потрібно демонструвати спроможність виконувати обіцянки. Коли нам написали лист з Білого дому три місяці тому десь, там були дуже конкретні речі, зокрема по антикорупційних та інших речах. Я думаю, що десь у середині грудня, дасть Бог, ми отримаємо запрошення до початку переговорів. Але це буде - відкоркували шампанське і далі роботи неміряний край. Проблем буде неміряно, але з такою конструкцією влади ці проблеми абсолютно неможливо вирішувати. Тому життя нас просто підштовхує. Якщо ми маємо вижити, то перше - можна легко прогнозувати, що все буде добре, все гірше попереду, це моя улюблена приказка. Але до цього треба готуватися.

Далі - нам легше не буде. Для того, щоб ми могли всі ці проблеми вирішувати, нам потрібна життєстійка, стійка влада і підтримка суспільства, злагодженість і, звичайно, відсутність системної корупції, яка замикається на Банкову. А ці ситуації колеги-журналісти ледве не щотижня описують. І ми потім дивуємося, що на Заході гуляє ця тема і, мовляв, її треба якось спростовувати.

Є тактична історія - звільнення чи відставка Федора Веніславського, представника президента у Верховній Раді, який сказав, що просто не витягує і комітет, і додаткові кейси. Але розуміємо, що саме Веніславський відверто покритикував Мар'яну Безуглу, яка своєю чергою критикувала головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. Ця історія якраз у часі збігається з тими процесами, про які ви говорили, зокрема йдеться про певні американські рішення.

Представник президента в Раді, я з ним декілька разів перетинався в ефірах, він мене приємно вражав своєю інтелігентністю, розумом і європейськістю. Якщо взяти його і взяти Мар'яну, то це просто антиподи. І знов-таки, якщо взяти його і взяти Єрмака - це теж антиподи. Тому, це скоріше за все рішення не стільки, я думаю, Зеленського, скільки знову Андрій нашептав. Але це говорить про те, що розуміння серйозності ситуації відсутнє. Це говорить про те, що не сили добра перемагають, не тих людей зараз звільняють. І це дуже неправильні сигнали.

Насправді це зовсім не полегшує ситуацію з комунікаціями, посилаючи неправильний сигнал тому ж парламенту. І знову заганяє Зеленського ще в більший кут, тому що такі речі читаються. Так само як ми з вами, скоріше за все і західні аналітики проаналізують, що людина просто визнала неприпустимість прямих конфліктів між президентом і, скажемо, військовими.

Ну, це мені нагадує, наприклад, історію з нашим послом у Великій Британії. Сумна історія для президента Зеленського, дуже сумна кадрова історія, яка говорить про те, що зовсім не туди рухається оця конструкція, яку Зеленський зліпив, яка спирається тільки на кількох його радників. І через цих радників інші, в залежності від лояльності, або отримують посади, або втрачають.

Про те, які люди отримують посади, агентство Bihus.Info разом з рухом ЧЕСНО нещодавно зробили аналіз багатьох радників Єрмака. І там ситуація просто дика. Зрозуміло, що чим далі, тим більше буде уваги до цього. Все одно доведеться приймати рішення, але навіщо так сильно запускати. У нас вже часу, як ми з вами розуміємо, нема. Нам потрібні швидкі дії, швидкі рішення і нам потрібно повертати довіру.

Розуміємо, що є Верховний Головнокомандувач, є Головнокомандувач Збройних Сил України, є відповідні генерали, які керують напрямками, родами військ і так далі - все це має демонструвати монолітність. Розуміємо, що можуть бути дискусії, але на Заході потребують певних таких імпульсів, які ми демонстрували, що українська військово-політична еліта є цементованою.

Потрібно чітко усвідомити, що для військових абсолютно неприпустимо діяти не ієрархічно. Тобто, умовно кажучи, ви не можете розмовляти з підлеглим через голову командира, це просто виключено взагалі. І тому, коли в пресі йде інформація про те, що, наприклад, президент спілкується з якимись заступниками головнокомандувача, керівниками родів військ без його відома - це абсолютно дика, неприпустима ситуація. І це розуміють українські військові, і це точно розуміють на Заході. При таких способах комунікацій говорити про успіхи буде неможливо. Я думаю, що це буде одна з умов продовження підтримки та надання Україні сучасних видів зброї, також подальшого планування наступного наступу. Це буде саме вирішення цього питання.

Як? Скоріше за все, ми з вами побачимо це публічно. Кажуть, Зеленський не любить, коли на нього тиснуть, але питання не про те хто кого любить, а питання про те, буде чи не буде Україна. І я знаю, що Захід може так спілкуватися. У свій час я не раз був свідком подібних дуже жорстких прямих розмов. І треба буде українській владі до цього бути готовою. Якщо ми хочемо і ще, мало того, вимагаємо такого рівня співпраці та підтримки, то ми маємо у себе відрегулювати всі свої коліщатка, щоб ми тікали як швейцарські годинники, а не рипіли як старе колесо.

А деталізуйте ті історії, про які ви щойно згадували: як Захід може тиснути на тих чи інших наших президентів, чи прем'єрів, як це відбувається?

Є декілька рівнів. Перше - працюють посли, які зустрічаються з представниками політичних сил і говорять про необхідність співпраці. За загальними рисами ніхто так буквально не тисне, що ви маєте ось оце зробити. У ситуації, коли виникала загроза розпаду Помаранчевої коаліції, умене телефон просто розривався, тому що я постійно був на мобільному зв'язку з Держдепом, радниками президента Сполучених Штатів, які просто умовляли, закликали зберегти коаліцію. Але тоді вже було пізно, тоді вже між політиками Тимошенко і Ющенка була просто спалена повністю територія, мости зірвані. Вони не хотіли про це чути. Між іншим, ціну ми досі платимо.

Якби не було розпаду Помаранчевої коаліції, якби зберігся союз Тимошенко та Ющенка, то не було б Януковича. Але це вже історія. Я був просто свідком і вам кажу, що знаю, як це робиться. Але я ще знаю, що відбуваються прямі телефонні розмови президента з президентом чи радника з президентом. І знаходяться люди в оточенні кожного президента, є якісь адекватні люди, є Міністерство закордонних справ, є канали комунікації, але є й прямі. Відмінність України сьогодні, що зараз з українським президентом говорить весь світ.

От ми бачили відео онлайн-конференцію Зеленського з лідерами Великої сімки. Це надзвичайно потужний інструмент. Це ж була закрита конференція, ми з вами не знаємо про що там говорили, але я знаю, про що там можуть говорити, закликаючи до єдності, до демонстрації співпраці. І я вже бачу в українському інформаційному просторі, пішла мова про те, що напруга спадає. Вже все пройшли, перегорнули сторінку і далі працюємо, бо у нас є спільна велика мета. Я думаю, що ми з вами під Новий рік побачимо якісь спільні вітання, і десь нам почнуть уже всі ті подоляки нас повертати назад, вони й так нас раніше заспокоювали, просто ми не вірили в їхнє заспокоювання. Потрібно Зеленському демонструвати певні кроки. Як би цього не хотілося, але потрібно демонструвати кроки й жодним чином не намагатися зараз, посеред такого визначального етапу у війні, створювати проблеми з військовими. Військові цього не заслуговують і дуже не люблять.

Зараз ми бачимо відверто проплачені маніпулятивні статті, які виходять у тих чи інших західних ЗМІ, також бачимо синхронізацію, що вкидаються певні речі, які ми не можемо верифікувати. Розуміємо, якщо посилаються на анонімні джерела, які говорять якісь абсолютно карколомні, несусвітні речі, то часто виникає відповідно підозра. Але всі політики - люди, всі на емоціях, на нервах, бо ціна дуже висока. І тут з'являється таке …

Це частина отої компанії, напевно ви ж пам'ятаєте, у нас президент теж говорив про якийсь там Майдан-3. Тобто наша розвідка попереджала, що готується десь 1,5 млрд виділених коштів, що зараз понесеться. Ну, от воно й несеться. Тому для нас це не має бути показником справжності проблем. Справжні проблеми, які у нас є, можуть бути зовсім іншими від того про що ми читаємо в цих масових засобах масової інформації. Це вже відверта інформація, що це частина гібридної війни. Я вже свій критичний мозок налаштував на те, що будь-якій інформації потрібно просто спочатку відстоюватися, потім її перевіряти, згодом ти побачиш, що правда, а що неправда. Але я думаю, що українське суспільство на такі речі не дуже ведеться.