"Пристрасний гетьман, або Любовні історії Івана Мазепи", - історик

Про це у своєму блозі пише доктор історичних наук Юрій Шаповал, передають Патріоти України.

"Наприклад, невідомо, коли саме він народився. Начебто в березні, але різні дослідники називають різні дати: 1629, 1633, 1639, 1640-й рік. Є кілька його портретів, але ніхто не може сказати, яке з зображень автентичне.

За спогадами, стрункий і привабливий Мазепа вмів заворожувати людей. Обраний в 1687 році гетьманом, Мазепа найдовше з українських гетьманів (понад 20 років) був при владі.

Він вміло служив російському царю Петру І, на якого мав великий вплив і який гетьману довіряв. Пізніше Мазепа виступив проти Петра, намагаючись вирвати з рук деспотичного і жорстокого монарха незалежність України.

Все це спричинило полеміку, ким же насправді був Мазепа – антигероєм чи героєм, зрадником або прагматиком. Але, схоже, і вороги, і прихильники Мазепи одностайні в одному: він мав неординарний талант звабника і шаленого коханця. Він подобався жінкам і мав славу великого підкорювача сердець.

Так, український гетьман не був пуританином, а навпаки цінував земні радощі.

У молодості, ще під час служби у польського короля Яна Казимира, Мазепа спокусив молоду дружину одного польського аристократа на прізвище Фальбовський. Виїхавши одного разу з дому, останній побачив свого слугу, який так само кудись їхав. Виявилося, що слуга віз листа від дружини аристократа до Мазепи. Фальбовська сповіщала Мазепу, що чоловіка немає вдома, і запрошувала приїхати до неї.

Фальбовський велів служителю їхати з цим листом до Мазепи, віддати лист за призначенням, отримати відповідь і з цією відповіддю з'явитися до нього. Через деякий час слуга повернувся і віддав панові відповідь. У листі Мазепа сповіщав Фальбовську, що виїжджає до неї негайно.

Фальбовський чекав майбутнього гетьмана на дорозі, а коли побачив, кинувся до нього, зупинив коня і показав йому листа до своєї дружини. "Та я вперше їду", – сказав на це Мазепа. "Чи багато разів, – запитав Фальбовський у свого слуги, – був цей пан без мене?" Слуга відповів: "Скільки у мене волосся на голові".

Ну, а закінчилося все так: велів аристократ роздягнути догола і прив'язати Івана Мазепу на його ж коня обличчям до хвоста, потім кілька разів вистрілити у коня над вухами. Кінь побіг щодуху додому через чагарники, і гілки били Мазепу по оголеній спині. Слуги насилу впізнали свого побитого і закривавленого пана, коли кінь привіз його у двір матері.

Ця драматична і наповнена переживаннями історія була підхоплена поетами, художниками і композиторами.

Ще один характерний "любовний" епізод з біографії Мазепи має, так би мовити, прагматичне забарвлення. Професійний спокусник, Мазепа, звабив багату вдову. Красномовний чоловік переконав її у своєму гарячому і щирому коханні. Він одружився з вдовою, яка невдовзі померла і залишила йому великий спадок. Так Мазепа став одним із найбагатших поміщиків України.

Але, мабуть, найбільш відома любовна історія Мазепи пов'язана з його рішенням боротися за незалежність України. Мазепа, дізнавшись про плани Петра І ліквідувати гетьманство і остаточно поставити Україну на коліна, переходить на бік шведського короля Карла ХІІ. І ось напередодні цих подій він закохується в дочку Василя Кочубея Мотрю.

Все це детально описано в романі Богдана Лепкого "Мазепа" та у відомій поемі Олександра Пушкіна "Полтава". Ось яким постає в ній Мазепа:

Он стар. Он удручен годами,

Войной, заботами, трудами:

Но чувства в нем кипят и вновь

Мазепа ведает любовь.

Проте батьки не дали згоди на шлюб Мотрі з гетьманом, яка була молодша за нього. Їй – 16, а йому – 60. До того ж, вона була його хрещеницею. Є версія про те, що після невдалого сватання, він викрав Мотрю, а потім повернув батькам, нібито приказавши передати Кочубею такі слова: "Не тільки дочку твою силою може взяти гетьман, а й дружину твою відняти може".

Вдома мати мучила Мотрю жорстоким ставленням. Батьки дівчини скаржилися знайомим, що гетьман звабив їхню дочку і збезчестив їхню сім'ю. Мотря таємно листувалася з Мазепою, скаржилася на матір, називаючи її мучителькою. Мазепа втішав її, запевняв у своїй любові, але також радив їй йти в монастир.

Відчуваючи особисту образу, Кочубей був одним з тих, хто доніс до Москви про "самостійницькі" плани Мазепи. Він дійсно знав про ці плани, а крім того хотів помститися за дочку. Разом зі своїм доносом Кочубей як доказ аморальності гетьмана переслав Петру І листи Мазепи до своєї дочки. Ці листи і досі є в московських архівах.

Ось один з них: "Моя сердечна кохана Мотронько! Поклін мій віддаю Ваша Милість, моє серденько, а при поклоні посилаю Вашій Милості гостинця — книжечку і обручик діямантовий... За тим цілую уста коралевії, ручки біленькії і всі члонки тільця біленького, моя любенько кохана!"

Дослідники стверджують, що попри велику різницю у віці, Мотря і Мазепа були однодумцями. Мотря, будучи освіченою, з широким світоглядом, як і Мазепа, мріяла про незалежну Україну. Чи так це було чи ні, сказати, звичайно, важко. Незаперечний той факт, що Мазепа знову блискуче впорався з роллю коханця і зміг залучити красиву і розумну дівчину на свою сторону.

Але Кочубею не повірили. Його і його приятеля Іскру за донос стратили. Однак для Мотрі роман з Мазепою став фатальним. Врешті вона вийшла заміж на за Мазепу, а за генерального суддю Чуйкевича. Потім разом з чоловіком її вислали до Сибіру. А Мазепа, як відомо, зазнав фіаско у своєму прагненні політично "переграти" Петра І.

Вигравши влітку 1709 року Полтавську битву, Петро І жорстоко помстився Івану Мазепі: гетьманську столицю Батурин російські війська стерли з лиця землі, були вбиті тисячі українців.

Мазепа помер в еміграції у вересні 1709 року і був похований у монастирі румунського міста Галац. Звідти прах Мазепи привезли до України."