Росіяни витрачають забагато ресурсів, повністю напружуючи свою економіку, задля досягнення, яке буде майже непомітне на карті, - Сергій Фурса

"Під час літньої спеки зараз плавить не тільки асфальт, але й мізки. Мізки, в які будь що хоче залізти Росія. Посіявши зневіру і відчай. Але якщо ми програємо, то, виходить, що Росія виграє. І сама Росія воліє продавати цю думку як всередині країни, так і світу", - пише інвестиційний банкір Сергій Фурса на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Але що для Росії було б перемогою. Може ми забули, але Росія хотіла взяти під контроль всю Україну. Росія хотіла знищити суверенітет і незалежність України, та поставити у Києві своїх маріонеток. Оце була б перемога Росії. Відновлення імперії малими зусиллями, швидкою спецоперацією на 2−3 тижні. Не великою війною, а швидким стрибком, прости господи, мангуста.

Чи змогла Росія це зробити? Ні.

Чи наближається Росія до цієї мети? Ні. І навіть українці, що часто перебувають у депресії, не вірять у це. Бо інакше вартість нерухомості у Києві була б зовсім іншою. У Москві і не тільки розуміють, що не здатні вже знищити незалежність України. І тому не здатні перемогти.

Росія, напружуючи всю свою імперську міць, може відкусити якусь територію. Але у Росії і так велика територія. Додаткові кілька сотень квадратних кілометрів будуть на ній непомітні й точно не можуть бути перемогою. І не можуть бути метою. Мета для Росії недосяжна, і вони це чудово розуміють. З точки зору Росії вони витрачають забагато ресурсів, повністю напружуючи свою економіку, скорочуючи всі витрати бюджету, що не стосуються армії, задля досягнення, яке буде зовсім непомітне на карті. Не співставне з російськими амбіціями і заявленими два роки тому цілями. Яка ж це перемога? Який же це успіх?

Росія здатна завдавати нам болю. І може отримувати від цього якесь садистське задоволення. Намагаючись таким чином перекрити для себе самої біль і розчарування від того, що мета, яку вони заявили і на яку витратили так багато ресурсів, недосяжна. Ціна, яку заплатила і платитиме Росія ще багато років, завелика. І вони це знають. Хоч і намагаються продати зовсім інше. Поводячись як малолітній хуліган, на якого вдома чекає п’яний батько, що може побити просто так, принизити, а може й зробити щось ще гірше, і який приходить у школу і забирає бутерброди у першачків.

Чи може ще Росія перемогти? Тільки якщо ми самі подаруємо Росії цю перемогу. А сама Росія перемогти не здатна".