Віктор Трепак: "Системна масштабна контрабанда без участі відповідних правоохоронних органів неможлива в принципі"

У професійний день СБУ Володимир Зеленський викликав до себе керівництво святково проспиртованої Служби і поставив завдання: імена та схеми — на стіл. Щоправда, цьому передувала довірлива розмова Зеленського з головним митником країни Павлом Рябікіним, який самотужки не зміг розібратися в упорядкованому хаосі своїх та чужих королів та принців контрабанди.

Уроборос узявся за роботу. Схеми, пропозиції та кандидати на застосування чергових санкцій лягли на столи офісу президента, а потім їх рештки перекочували в апарат РНБО.

Чому проблема контрабанди зараз для РНБО не менш важлива ніж ковід і скупчення російських військ на нашому кордоні? Як працюють контрабандні хаби? Наскільки в темі й долі правоохоронці? Яких кроків можна чекати від Ради нацбезпеки? Хто може стати ціллю? Ці питання ZN.UA поставило Віктору Трепаку. Чому йому? Тому що в той короткий період, коли СБУ було не частиною контрабандної проблеми, а частиною її рішення, саме він обіймав посаду першого заступника голови Служби — начальника Главку «К», який відповідав за боротьбу з корупцією. Після принципової відставки місце Віктора Трепака зайняв одіозний Павло Демчина. І наче досі не покидав...

— Вікторе Миколайовичу, ковід, росіяни на кордоні і контрабанда... Складний вибір ключової теми для РНБО. Почнімо з теми цього засідання РНБО — чому проблема контрабанди? Хіба зараз для країни тема контрабанди важливіша за ковід і скупчення російських військ на нашому кордоні?

— Ковід і посилення воєнної небезпеки з боку Росії — це сьогодні ключові проблеми для України. Вони повинні бути у постійному фокусі уваги глави держави, парламенту й уряду. Щодо ковіду логічно було б спочатку провести спеціальне засідання Кабміну, оскільки це є сферою його відповідальності. Але треба розуміти й те, що для боротьби з ковідом і російською агресією, як і для вирішення багатьох інших життєво важливих питань, потрібен бюджет. А через контрабанду бюджет недоотримує колосальні кошти.

Згідно з розрахунками авторитетних міжнародних інституцій, щорічні обсяги потенційної контрабанди та порушення митних правил знаходяться у діапазоні 226–320 мільярдів гривень, із відповідними втратами бюджету у сумі від 68 до 96 мільярдів гривень. Якщо перекрити контрабанду, то Україна зможе обходитися без тих величезних зовнішніх запозичень, до яких вона вдається кожного року.

Із цієї точки зору розгляд проблеми контрабанди на найвищому державному рівні є цілком виправданим.

— Коли президент проводив першу нараду з СБУ, то не запросив Наумова. Йому фахівці-практики з контрабандних питань не потрібні?

— Не знаю, за якими критеріями запрошували учасників цієї наради. Але точно знаю, що Наумов очолює Головне управління внутрішньої безпеки СБУ, і цей підрозділ останнім часом також активно займається питаннями контрабанди. Тобто цей предмет діяльності йому добре відомий…

— Згідно з наявною інформацією, серед іншого, РНБО може запропонувати президенту звернутися до Верховної Ради з ініціативою поновлення кримінальної відповідальності за контрабанду. І це буде подано як ривок у боротьбі з контрабандою з боку чинної влади. Чи дасть таке рішення очікуваний ефект?

— Кримінальну відповідальність за товарну контрабанду, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, було скасовано у січні 2012 року. Тоді товарна контрабанда повністю перейшла до розряду адміністративних деліктів як порушення митних правил. На сьогодні кримінально караною є лише контрабанда певних видів предметів, зокрема: культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів, спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, лісоматеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених.

Скасування кримінальної відповідальності створило додаткові умови для розквіту товарної контрабанди. Про це говорили науковці, експерти, політики. На розгляд парламенту вносилися законопроекти про відновлення кримінальної відповідальності за товарну контрабанду у великих розмірах. Але далі процес не йшов, бо зацікавлені особи його легко зупиняли.

Тому криміналізувати товарну контрабанду у великих розмірах потрібно. Правоохоронні органи матимуть додатковий серйозний засіб протидії товарній контрабанді, а гравці на контрабандному «ринку» — додаткові труднощі з реалізацією контрабандних схем.

— А чи не здається вам, що у вітчизняних реаліях... кримінальне покарання лише збагатить митників та інших представників правоохоронної системи: тариф за заплющені очі просто зросте?

— Такий ризик є цілком імовірним. Досвід показує: багато тих, хто мав стосунок до боротьби з контрабандою, з часом ставали заможними людьми. Тому ви абсолютно праві — саме по собі відновлення кримінальної відповідальності за контрабанду не розв’яже цієї проблеми. Тим більше, що контрабанда в Україні має свої вагомі особливості й давно вже не є просто видом правопорушення.

— Як би ви охарактеризували особливість товарної контрабанди в нашій країні?

— Якщо двома словами, то ця особливість — у її масштабах і наслідках.

В українських реаліях товарна контрабанда є одним із основних джерел і складових тіньової економіки. Обсяг недоотриманих бюджетом коштів — колосальний. Контрабанда знищує цілі галузі вітчизняного виробництва, не кажучи вже про те, що вона спричиняє недобросовісну конкуренцію. Контрабанда просто «вбиває» економіку і зумовлює постійне зростання споживчих цін. Можна це проілюструвати на прикладі ринку електронної техніки. Як і на будь-якому іншому, на цьому ринку є компанії, які працюють «по-білому», а є ті, які працюють «по-сірому» чи навіть «по-чорному». «Білі компанії», які є основними наповнювачами бюджету, неспроможні витримувати конкуренцію на своєму ринку через те, що на нього масово завозять продукцію за «сірими» схемами.

Політичні наслідки товарної контрабанди є не менш, а, можливо, ще більш небезпечними. Контрабанда — це одне з основних джерел, із яких «годується» так звана політична еліта. Вона завжди була однією з основних статей нелегальних доходів правлячої верхівки, які йшли на особисте збагачення, формування «чорних» кас, фінансування особистих та партійних виборчих процесів, реалізацію різних політичних проєктів тощо.

Окрім того, контрабанда — це джерело системної корупції, зокрема у правоохоронній системі та політиці.

— Можете навести приклади того, як «працюють» контрабандні схеми?

— Системна товарна контрабанда є високоорганізованою діяльністю — це власне паралельна економіка. У системі контрабанди є ключові фігури, в інтересах яких вона здійснюється, та «мозкові центри», які вигадують контрабандні схеми. Функціонують спеціалізовані групи осіб (так звані «мінімізатори», «оператори»), діяльність яких спрямована на організацію імпорту/експорту різноманітних товарів за найвигідніших для замовника таких послуг умов (уникнення оподаткування, приховування походження товарів, уникнення дозволів/квот тощо). Фактично це ті ж самі «конвертаційні центри», які обслуговують зовнішньоекономічну діяльність із підконтрольними фіктивними суб’єктами господарювання, у тому числі зареєстрованими в інших країнах, офісами та персоналом, які працюють на своєму нелегальному конкурентному ринку.

Водночас є особливості реалізації контрабандних схем залежно від виду товару чи країни, з якої він імпортується чи до якої експортується. Взяти ту ж таки Туреччину. Тут так все організовано, що умови ввезення турецького товару визначаються одним суб’єктом, який диктує всім, хто хоче працювати в цьому напрямі, власні умови й правила. Під нього різними способами «заганяється» весь бізнес, який спеціалізується на постачанні турецького товару.

Схеми сигаретної контрабанди, яка займає особливе місце у структурі товарної контрабанди, реалізуються інакше. У цих схемах Україна здебільшого використовується як транзитний коридор. Після окупації Росією частини території Донецької та Луганської областей практикується схема, за якої, наприклад, сигарети можуть виробляти у звичайній донецькій квартирі чи будинку, потім легалізовувати на відповідному підприємстві Жовтих Вод чи Львівської області, а далі — через кордон «пускати» до Європи.

Увійшло в практику створення тіньових офісів від влади, які замикали на себе ключові рішення у сфері контрабанди. Такий офіс запрацював за каденції попереднього президента і координувався близьким соратником із його команди. Наразі, оскільки немає чіткої вертикалі, центр ухвалення рішень переходить від однієї групи впливу до іншої. Саме такий тіньовий офіс виконує функцію контрабандного регулятора, який визначає правила гри й до якого сходяться всі фінансові потоки. Із цього офісу координуються правоохоронні органи, які забезпечують «зелені коридори» для одних і створюють проблеми для інших учасників контрабандної діяльності. Гадаю, що НАБУ варто було б звернути увагу на діяльність такого «офісу-регулятора».

— Отже, масштабна контрабанда неможлива без участі працівників правоохоронних та контролюючих органів?

— Безперечно. Системна масштабна контрабанда без участі відповідних правоохоронних органів неможлива в принципі. Якісь невеличкі схемки, так звані «човники» із сигаретами чи бензином — це може бути самостійним, стихійним. А реалізація контрабандних схем на десятки чи сотні мільйонів, не кажучи вже про мільярдні контрабандні оборудки, можлива лише в разі залучення до цього процесу представників правоохоронної системи.

Треба бути відвертим: контрабанда завжди була темою передусім СБУ. Митна та прикордонна служби у цьому процесі виконували свої функції. Реалізація контрабандної схеми може бути успішною лише тоді, коли є погодження на неї з боку усіх цих органів. Якщо з кимось одним не домовляться — схема «не спрацює», вона приречена. До певних схем можуть долучатися представники прокуратури та інших правоохоронних органів. З урахуванням того, що ряд злочинів із контрабандної сфери належать до підслідності ДБР, цілком логічним є завоювання цим новим правоохоронним органом свого місця під «контрабандним сонцем». Як я вже казав, за каденції попереднього президента відбулися кардинальні зміни в координації цих процесів — цю функцію перебрав на себе «тіньовий офіс».

Ніхто із серйозних контрабандистів не почне реалізовувати свою схему за наявності реального ризику «погоріти». Товар «рушить» лише тоді, коли у них буде впевненість, що схема гарантовано «спрацює». А це можливо лише тоді, коли буде домовленість із «відповідальними» представниками зазначених органів. Повідомлення про викриття масштабної контрабандної схеми зазвичай має місце, коли «щось пішло не так» — із кимось не домовилися, не порозумілися щодо розміру «маржі» тощо.

Проблема існування системної і масштабної контрабанди в Україні полягає не у відсутності достатніх законодавчих заходів для боротьби з нею і не в тому, що правоохоронні органи не мають чи не можуть здобути інформацію про те, ким і які контрабандні схеми реалізуються. Достеменно відомі і контрабандні «королі», і схеми, за якими вони працюють. Проблема в тому, що правоохоронні органи забезпечують реалізацію таких схем.

— Більшість силових структур, покликаних боротися з контрабандою, так чи інакше замикаються на президентові. Це означає, що в кінцевому підсумку проблема контрабанди зводиться до позиції президента?

— Як і газ, контрабанда є «бізнесом влади». У тому сенсі, що системну і масштабну товарну контрабанду неможливо здійснювати без вищих органів державної влади.

Тут у мене постає кілька запитань: що доповідає керівник митниці президенту про реальний стан із контрабандою? Чи можуть керівники правоохоронних органів, котрі добре знають, як працюють контрабандні схеми, і спілкуються з їх учасниками, доповідати главі держави об’єктивну інформацію? Чи інформували президента про «тіньові офіси» та їхню ключову роль у контрабандних процесах?

Реалізацію наявних контрабандних схем можна заблокувати за лічені дні. Як, до речі, й діяльність основних конвертаційних центрів. Для цього не потрібно ні нових законів, ні спеціальних рішень уряду чи РНБО.

— Наскільки відомо, РНБО рекомендуватиме президенту також впровадити персональні санкції стосовно громадян України, які мають стосунок до контрабанди. От цікаво, серед тих, до кого рекомендуватимуть застосувати санкції, буде Павлюк чи ні. Так буде надана відповідь на питання: це боротьба з контрабандою чи зачистка конкурентів владного контрабандного хабу?

— Ми ж із вами не знаємо суті претензій, які РНБО висуватиме щодо відповідних суб’єктів, а також того, які санкції буде застосовано і на яких підставах. Тому про це можна буде говорити вже за результатами рішень РНБО, якщо вони будуть.

Санкції санкціями, але, на моє переконання, головне для результативної боротьби з контрабандою — це застосування (безумовно, за наявності підстав) того правового інструментарію, який є в розпорядженні величезної кількості правоохоронних структур — прокуратури, СБУ, митної та прикордонної служби, ДБР, Нацполіції, НАБУ, САП.

Джерело