Виведення військ з Донбасу і Слов'янсько-Краматорський плацдарм: яка пастка стоїть за вимогами Росії - Злий Одесит

У межах переговорного процесу, який зараз відбувається на майданчику в Абу-Дабі, однією з найбільш спірних вимог Росії залишається територіальна – зокрема та, що стосується виведення українських військ з контрольованої території "Донбасу". Сама по собі ця вимога є не тільки абсурдною, а й топографічно завуальованою, небезпечною. Тому лапки поставлено не просто так.

Червоні лінії

Насамперед зазначу, що будь-які вимоги про виведення наших військ із тих чи інших українських територій суперечать морально-етичним, конституційним, суверенним та іншим принципам – аж до міжнародного права.

Апріорі ця вимога абсурдна і є червоною лінією, якою Україна за жодних обставин не повинна нехтувати. Так само як і те, що ми ніколи не змиримося з окупацією наших територій і тим більше не визнаємо їх російськими.

Територіальна тема в такому контексті – табу.

Але в тому-то й річ, що Росія не просто так наполягає на тому, щоб українські війська були виведені з "території Донбасу". У цієї вимоги безліч підводних каменів, і почнімо з першого.

Що таке Донбас?

Це місто? Ні. Це район? Ні. Це ботанічний заказник? Ні. Це область? І ось тут починається головна плутанина, якої Москва і домагається.

Коли ми говоримо "Донбас", то маємо на увазі Донецьку область. Але насправді це не так.

Донбас – це Донецький кам'яновугільний басейн, що охоплює Донецьку, Луганську, а також Дніпропетровську, частково Харківську та зовсім небагато Запорізьку області.

І російська сторона, коли озвучує вимогу, використовує саме термін "Донбас" для того, щоб у майбутньому (у разі ймовірного досягнення якихось цілей у Донецькій області) заявити, що вона мала на увазі не лише її одну, та заявити свої права на решту територій, аж до околиць Дніпра і з поглинанням Лозової. Таким чином країна-агресор просуває на дипломатичній арені камуфлет-пастку. І Москві дуже хочеться, щоб у неї потрапили (погодилися) і Київ, і Вашингтон, і Брюссель.

Нашим партнерам топографічний кретинізм можна пробачити, адже про що можна говорити, якщо в уяві адміністрації Білого дому пінгвіни мешкають у Гренландії, а Дональд Трамп упевнений, що півострів Крим омивається океанами. Але нам це непробачно. І одним із завдань нашого дипломатичного та інформаційного сектору має стати пояснення партнерам, у чому різниця між Донбасом і Донецькою областю.

Донецька область

Сьогодні українські війська контролюють у Донецькій області територію площею близько 5 500 км².

Нагадаю, що за весь 2025 рік армія країни-агресора захопила 4 329 км² території України – за понесених протягом року втрат 418 010. Якщо ж говорити безпосередньо про Донецьку область, то оцінити точну площу захоплених територій у 2025 році складно, з урахуванням кореляцій, але становить вона близько 2 200 км².

При цьому найінтенсивніша фаза захоплення відбувалася в першій половині 2025 року, у другій була зведена до мінімуму, а за низкою напрямків впала в стагнацію або перейшла в провальні кампанії – наприклад, як наступ на Добропілля.

Так, навіть без конкретики видно, що на захоплення всієї Донецької області противникові знадобиться ще щонайменше два роки.

А якщо конкретизувати, то 5 500 км² Донецької області, про яку йдеться, – це, я б назвав його так, Слов'янсько-Краматорський плацдарм (СКП). Найбільш укріплена частина всієї області за ступенем насичення лініями оборони, рубежами, фортифікаціями, складними для супротивника рельєфно-ландшафтними особливостями місцевості та малими, середніми, а також великими містами, агломераціями.

Слов'янсько-Краматорський плацдарм будувався, укріплювався і формувався з 2014 року, обростаючи і розширюючись. Бахмутський плацдарм порівняно з СКП – квіточки для окупантів. Авдіївка здасться легкою прогулянкою. Покровсько-Мирноградський напрямок, де росіяни вже півтора року харкають кров'ю, втрачаючи щомісяця понад 10 тисяч особового складу тільки на цій ділянці бойових дій, – це спрощений варіант Слов'янсько-Краматорського плацдарму.

І це не просто найукріпленіша локація в Донецькій області, а скажу більше – у всій Україні. Більше жодна область не може похвалитися таким концентрованим укріпленням, як СКП.

І якщо розглядати термін "Донбас", який використовує Росія, не як територію, що зачіпає п'ять областей, а саме як Донецьку, то виходить, що Москва хоче, щоб Україна вивела свої війська з найбільш укріпленого плацдарму на всьому театрі бойових дій без бою?

Повторюся, я зараз навіть не зачіпаю моральні, етичні, конституційні, законні, юридичні сторони цього питання. Я говорю саме про військову доцільність – по суті віддати найбільш укріплений плацдарм ворогу без бою.

Хочу звернути увагу, що зараз на Покровсько-Мирноградському напрямку РОВ задіяли 170-тисячне угруповання. Усього ж чисельність усіх груп військ, залучених до боїв на Донеччині, перевищує 300 тисяч осіб. І вони загрузли в кривавих і виснажливих боях.

По суті, Слов'янсько-Краматорський плацдарм – це м'ясорубка, в якій РОВ загрузнуть ще на кілька кривавих років, а російському командуванню необхідно буде зосередити там ще більше угруповання, ніж зараз є у всій Донецькій області.

Російські окупанти бояться Слов'янсько-Краматорського плацдарму, розуміючи, що він може стати тим переломним моментом у війні, коли РОВ будуть виснажені настільки, що не зможуть ні наступати, ні навіть тримати оборону.

Саме СКП – це можливість України забити перший цвях у кришку труни російської наступальної кампанії, розгорнутої в жовтні 2023 року, і фактично створити умови вже для свого контрнаступу.

Висновки

З урахуванням усього вищевикладеного цілком зрозумілі вимоги Росії.

Вона не тільки закладає підґрунтя для подальших реваншистських, загарбницьких дій щодо України, причому спираючись на якісь домовленості, закріплені на юридичній основі – виведення військ з "Донбасу", користуючись регіональною термінологією в спотвореному, маніпулятивному контексті.

Перший етап цієї продуманої кампанії, заснованої на топографічному кретинізмі, – змусити українські війська без бою піти з плацдарму, де хребет РОВ зламається в трьох місцях, і без шансів на відновлення. І якщо їй вдасться цього домогтися, відразу ж увімкнеться сценарій Донбасу як території ще й інших областей.

Думаю, цей матеріал дозволив багатьом не тільки детально розібратися в тому, чому хоча б із військового погляду залишати СКП у жодному разі добровільно не можна, а й надасть стимул поширенню правильної термінології – без ефемерного "Донбасу", а з конкретизацією географічних назв.

Джерело