Чи варто менше їсти червоного м’яса? Дослідження виявило зв’язок із ризиком діабету

Французькі дослідники виявили зв’язок між споживанням молекули цукру Neu5Gc, яка міститься переважно в червоному м’ясі, та підвищеним ризиком розвитку діабету 2-го типу. У людей із найвищим рівнем її споживання ризик захворювання був на 63% вищим, ніж у тих, хто споживав найменше. Про результати дослідження повідомляє SciTechDaily. Науковці наголошують: ідеться про статистичний зв’язок, а не про доведений причинно-наслідковий вплив, передають Патріоти України.

Що таке Neu5Gc і чому ця молекула зацікавила вчених

Neu5Gc — це молекула цукру, яку організм більшості ссавців виробляє самостійно. Люди через давню генетичну мутацію втратили таку здатність, тому отримують цю речовину переважно з їжею.

Найбільше Neu5Gc надходить до організму з червоним м’ясом, зокрема яловичиною та бараниною. У менших кількостях вона міститься й у молочних продуктах.

Після потрапляння в організм молекула може вбудовуватися в тканини. Імунна система розпізнає її як чужорідну та виробляє антитіла. Така реакція потенційно може підтримувати хронічне запалення, яке раніше пов’язували з низкою захворювань.

Тепер дослідники перевіряють, чи може цей механізм також бути пов’язаний із розвитком діабету 2-го типу.

Що показало дослідження

У дослідженні використали дані 89 953 учасників французького проєкту NutriNet-Santé. На початку спостереження вони не мали діабету чи раку. Середній вік становив 42 роки, а 79% учасників були жінками.

Протягом середнього періоду спостереження тривалістю 7,2 року діабет 2-го типу діагностували у 966 людей.

Учасники тричі заповнювали записи про харчування за попередні 24 години. На основі цих даних науковці оцінили споживання Neu5Gc із різних видів м’яса, зокрема яловичини, баранини, свинини, кролятини, козлятини та дичини.

Результати показали:

• у групі з найвищим споживанням Neu5Gc із м’яса ризик діабету був на 63% вищим;
• у групі з другим за величиною споживанням ризик був на 41% вищим;
• порівняння проводили з учасниками, які споживали найменше цієї речовини.

Ці показники відображають відносне збільшення ризику, а не частку людей, у яких розвинулося захворювання.

Зв’язок зберігався після врахування віку, статі, фізичної активності, якості харчування, куріння та наявних проблем зі здоров’ям. Результати для чоловіків і жінок були подібними.

Чи справді винен цукор із червоного м’яса

Однозначної відповіді поки немає. Коли дослідники врахували індекс маси тіла учасників, виявлений зв’язок послабився, але залишився статистично значущим. За оцінками науковців, близько 13% цього зв’язку могло пояснюватися ожирінням.

Одним із можливих пояснень решти ефекту вчені вважають хронічне запалення. Воно потенційно може впливати на клітини, що виробляють інсулін, а також на чутливість тканин до цього гормону.

Однак після додаткового врахування загальної кількості спожитого червоного м’яса зв’язок між Neu5Gc та діабетом перестав бути статистично значущим. Це означає, що дослідникам поки не вдалося впевнено відокремити можливий вплив цієї молекули від впливу інших компонентів м’яса.

Цукор Neu5Gc із молочних продуктів не продемонстрував зв’язку з ризиком діабету. Для загального споживання цієї речовини з усіх харчових джерел науковці виявили підвищення ризику на 37%, яке переважно пояснювалося її надходженням із м’яса.

Що дослідники планують з’ясувати далі

Керівник дослідження Леопольд Фезе з Університету Сорбонна Париж-Нор повідомив, що надалі науковці планують вивчити Neu5Gc разом з іншими компонентами червоного м’яса, зокрема гемовим залізом.

Також дослідники хочуть безпосередньо вимірювати рівень антитіл до Neu5Gc, щоб перевірити, чи справді імунна реакція бере участь у розвитку діабету.

Наразі результати залишаються попередніми. Спостережне дослідження не доводить, що Neu5Gc спричиняє діабет, і не встановлює, чи допоможе зменшення її споживання запобігти хворобі. Крім того, оцінки раціону можуть бути неточними, а на результати здатні впливати інші чинники.

Тому робити висновок, що саме ця молекула спричиняє діабет, поки зарано. Для підтвердження можливого механізму потрібні додаткові дослідження.