Нас із дитинства вчать, що спізнюватися — це погано, а приходити раніше — ознака вихованості та поваги до чужого часу. Але якщо ви приходите на будь-яку зустріч за 15–20 хвилин і потім нервово ходите під дверима чи міряєте кроками вулицю, це вже не просто етикет. Це синдром хронічної передчасності, передають Патріоти України.
Психологи пояснюють, що за цим стоїть сильний страх бути «поганим» або винним. Люди, які страждають на соціофобію чи підвищену тривожність, підсвідомо вважають, що якщо вони запізняться хоча б на дві хвилини, їх дискваліфікують як друзів, працівників чи партнерів. Чекати для них менш болісно, ніж змусити чекати когось іншого.
Окрім того, передчасне прибуття — це спосіб контролювати середовище. Прийшовши раніше, ви маєте час роздивитися, звикнути до місця, зайняти «безпечну» позицію і підготуватися до контакту. Це своєрідна захисна стратегія для тих, хто почувається невпевнено в соціальних ситуаціях.
Цікаво, що така звичка краде ваш власний час. Сумарно за місяць ви витрачаєте години на марне очікування на протягах чи у фойє, розстраюючись через те, що інші люди приходять «хвилина в хвилину» або трохи запізнюються, що ви сприймаєте як неповагу.
Як знайти баланс? Вчіться цінувати власний час так само, як і чужий. Поставте собі за мету приходити рівно вчасно. Якщо ви приїхали раніше — не біжіть одразу на місце зустрічі, задивіться у кав'ярню поруч чи просто посидьте в машині, проживаючи цей час для себе.
Купили сукню, а вдома помітили дефект, або взуття виявилося затісним? Замість того, щоб піти в магазин і забрати свої гроші, Ви відкладаєте товар у дальній куток шафи або намагаєтеся комусь подарувати, аби лише не йти на розмову з продавцем? Цей страх ...
На деяких смартфонах Android поруч зі значком Wi-Fi відображаються маленькі стрілки. Вони показують, чи передає пристрій дані через бездротову мережу, а в певних ситуаціях можуть допомогти помітити проблеми з підключенням, передають Патріоти України. Щ...
