Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Виявляється, що й доктори-цілителі, як усі земні сьогосвітні люди, мають свої дні народження і не спустилися з небес, як іноді таке здається, коли вони стоять над нами у білих халатах, а виросли з-поміж нас. Хоча їх вердикт і слово є суворіші закону. Он моя теща Лариса Михайлівна, котрій нинішнього березня вже поминуло 94-и, як «Отче наш» пам’ятає кожне слово, яке мовила їй при розмові доктор Лєна, насправді відомий професор пані М’яловицька. І строго виконує вона всі мудрі і бальзамічні настанови лікаря. Бабуся ніколи й нізащо не порушить жодної установки, даної Оленою Анатоліївною. Доктор – світило в неврології, готувалася до професійного фаху, захищала свою першу наукову роботу кандидатську дисертацію, в Інституті Геронтології Національної академії наук України, себто, закладі, котрий досліджує тривалість життя людини і впливи на нього околишнього середовища. А за справжній знак якості професійного майстра для нашої Лариси Михайлівни від пані М’яловицької є те, що мила й чарівна Олена Анатоліївна, подруга її дочки, впевнено і красиво веде по життю свого батька-фронтовика – Анатолія Володимировича М’яловицького, завжди cвіжим і бадьорим, повним творчої наснаги й сил, як молодого огірочка з росяної грядки, хоча всередині нинішнього літа йому вже має виповнитись усі 95-ть. Він і по нині пише кмітливі, цікаві книги, як молодий леґінь, як кажуть, залюбки брикає по саду, що виростив і доглянув зять його молодшої дочки.
В Олени Анатоліївни нині ювілей. Думаю, що вітатимуть її сотні порятованих нею людей, їхні родичі. Доктор така людина, зустріч з якою, думаю, запам’ятовується багатьом. Особливо ж вдячні їй учні-науковці, яких уже чимало наплодилося за роки багатолітньої медичної практики, окремі з яких уже повиростали до рівня фахівців високого ступеня. А скільки ж у неї вихованців за кордоном, по всіх країнах та континентах. Професор М’яловицька основну частину своїх занять у Національному медичному університеті імені О. Богомольця веде англійською. І жоден поважний світовий науковий семінар, симпозіум з проблем неврології не обходиться без неї. Вона є крупним гравцем на полі дослідження однієї з найскладніших людських болячок – розсіяного склерозу, так що її слово на таких зібраннях є просто обов’язковим науковим атрибутом. Її виступів чекають на світових конгресах… Тому Олена Анатоліївна доволі часто в тривалих наукових поїздках…
Одначе, думаю, для нинішньої ювілярки не стільки важливі слова з трибун і публікації у пресі, як думка колег, тих, хто звертається до неї по допомогу.
В останній місяць минулого року потрапив я до клініки «Феофанія», заходився міняти кришталик ока на грайливе американське скельце. І поселили мене на стаціонарі до палати, де вже мешкав гусарського типу дідуган. Йому вже на носі було всі 88-ім, а він прибув робити нові очі. Представився: «Юрій Павлович!»
Пішли ми вранці з ним на сніданок. Він наливає чай, я ще раз оглянувши його статечну, зростом заледве не під два метри фігуру, запитую:
-А чим ви займалися, ким і де працювали?
- Я й нині тружуся, - лукаво з прищуром, відповідає. - Маю фах невропатолога…
- А таку вашу колежанку, як Олену М’яловицьку знаєте?
- Лєночку?! – Юрій Павлович розквітає милою посмішкою, ллє окріп поза чашку. – Хто ж її не знає… І кожен від того тільки багатший і щасливіший. Бо вона – це наша справжня професійна енциклопедія: Олена Анатоліївна все в нашому складному ремеслі знає. І про симптоми, і про хвороби, про ліки. Я коли з нею колись працював, всі її тоді буквально боготворили, така вже ж вона людяна й високопрофесійна людина. Справді доктор медицини з заголовної літери… І дня такого немає, щоб вона сама не вчилася, не читала щось новеньке, свіженьке з нашого професійного калібру, не поспішала кудись у Європу, світ когось там послухати, поспілкуватись… Мало в Україні фахівців її рівня…
Із усім відомих глобальних, планетарних причин ми нині з моєю Ольгою Іванівною не маємо фізичної змоги поїхати і особисто привітати чарівну ювілярку, тому засилаємо до її господи віртуальне і щиросердне вітання – гімн коханню – вічно нержавіючу пісню Орфея французького шансону Сальваторе Адамо «Падає сніг».
Друже мій, Анатолію Івановичу! Бережи нам великого доктора, вона, як ця пісня, потрібна людям!!!
Отож, вітаємо і даруємо нев’янучий шедевр - https://www.youtube.com/watch?v=hB7RHsDA1CQ
Олександр Горобець, письменник.
***
На фото: доктор медичних наук, професор Олена Анатоліївна М'яловицька, нинішній красивий Ювіляр.
Українським волонтерам загрожує штраф до 100 тисяч гривень за порушення митних правил, зокрема за передачу автомобілів від однієї військової частини іншій без внесення змін до митної декларації. Щоб уникнути штрафів, потрібно правильно заповнювати декл...
В Україні з січня 2025-го всі субсидії та комунальні пільги надаватимуться за єдиним правилам і тільки тим родинам, чим сукупний дохід не дозволяє самостійно сплачувати за комунальні послуги. Виключення зберегли тільки для учасників бойових дій та осіб...
