Науковці розгадали, чим харчувались прадавні трипільці та яка улюблена страва була у мешканців найдавніших мегаполісів на терені України

Як виявилося, трипільці, жителі найбільших доісторичних поселень на території сучасної України, харчувалися переважно горохом. Ба більше, вчені припускають, що метою розведення великої рогатої худоби був гній для добрива рослинних культур, де бобові займали провідну роль.

Учені виявили, що мешканці найбільших у світі доісторичних поселень, розташованих на території сучасної України та Молдови, здебільшого покладалися на горох як на джерело білка, а не на м'ясо, пише IFLScience.

Ці поселення, яким понад 6 000 років, належали до Трипільської культури і налічували близько 15 000 мешканців, що робило їх найбільшими для свого часу.

Близько 4100 року до н. е. у лісостеповій зоні на північний захід від Чорного моря почали з'являтися великі трипільські поселення площею близько 320 гектарів. Щоб розгадати таємниці харчування цих величезних спільнот, вчені заглибилися в минуле, проаналізувавши ізотопи вуглецю та азоту з понад 480 кісток людей і тварин, а також обвуглених зернових культур і ґрунту, зібраних із 40 різних місць.

Результати показали дивовижне відкриття: лише близько 10 відсотків раціону трипільців складалося з м'яса. Натомість основним джерелом білка для цих давніх мешканців був горох, який становив до 46% їхнього раціону. Такий рослинний раціон, що складався із зернових та бобових культур, забезпечував збалансоване споживання калорій та незамінних амінокислот.

Хоча споживання м'яса могло відігравати певну роль під час громадських зібрань і бенкетів, горох займав центральне місце у підтримці населення. Високий рівень азоту, виявлений у стародавніх зразках гороху, свідчить про широке використання гною, що забезпечувало високі врожаї для прогодування зростаючого населення.

Дослідження показало, що на огороджених пасовищах поблизу поселень, ймовірно, утримували велику рогату худобу, що сприяло збору достатньої кількості гною для виробництва гороху. Доктор Франк Шлюц, автор дослідження, наголосив: "Значна частина великої рогатої худоби та овець утримувалася на огороджених пасовищах. Ба більше, гній тварин, що вироблявся там, люди використовували для інтенсивного удобрення, зокрема, гороху".

Дослідники навіть припускають, що метою розведення великої рогатої худоби було не м'ясо, а забезпечення гноєм гороху, що усувало потребу в ресурсомісткому виробництві м'яса. Розвиток мегаекономіки, зосередженої на пасовищах і бобових, з ефективним управлінням поживними речовинами, забезпечив стійке зростання без надмірної експлуатації природних ресурсів.

Попри такий сталий підхід, трипільські поселення покинули близько 5 000 років тому. Доктор Роберт Хофманн, ще один автор дослідження, припускає, що занепад найімовірніше спричинив соціально-політичний конфлікт, а не економічний чи екологічний колапс.

"Соціальна напруженість виникла через зростання соціальної нерівності, що змусило людей відмовлятися від великих поселень і обирати менші громади", — пояснив він.

А тому це дослідження проливає світло на історію стародавніх мегаполісів, де горох відігравав вирішальну роль у підтримці великого населення.