"Акела вже стільки разів схибив, що питання буде вирішуватися або відмовою від Путіна, або посиленням його особистої диктатури", - Піонтковський

"29-30 березня в Архангельську відбувся Міжнародний арктичний форум, на якому крім Путіна виступили президент Фінляндії Саулі Нііністьо та Ісландії Гвюдні Йоуханнессон. Але Путіна цікавить не боротьба з глобальним потеплінням, не екологічні питання, а геополітичні. Росія претендує на дуже великий сектор Північного Льодовитого океану і Заполяр'я загалом. Ці претензії не підтримуються іншими північними державами. Але в такому нарощуванні імперських амбіцій якраз і полягає зараз зовнішня політика Путіна, який намагається відвернути населення від внутрішнього порядку денного", - пише російський політолог Андрій Піонтковський у своєму блозі на НВ, передають Патріоти України.

Втім, події 26 березня по всій країні показали, що це йому не вдається. Всі ці імперські заморочки не можуть змусити людей забути про стагнацію економіки і падіння рівня життя, а також системну корупцію. Це і є справжній порядок денний, з яким Путіну доведеться мати справу.

Російський президент вже провалився в спробах відвести людей від цих питань. У цьому основний політичний висновок подій 26 березня, тому вони були зустрінуті з такою розгубленістю в Кремлі – більше доби взагалі не було жодної реакції. А зараз відбувається якась жалюгідна балаканина, на тому ж Арктичному форумі, мовляв, це все спроби кольорових революцій або що "безвідповідально дітей кидають під кийки ОМОНівців у цинічній політиці".

Це відчувається по багатьох інсайдерських реакціях, публікаціях у навколокремлівській пресі. Влада несподівано відчула, що стосовно внутрішньої політики їй нічого сказати, оскільки суть клептократичної системи породжує ту економіку, яку отримали росіяни. Ось чому потрібно відволікти увагу людей на зовнішню політику, і цим система займається останні три роки. Але події 26 березня показали, що можливості вичерпані, "крымнаш" не працює, будь-які інші авантюри викличуть ще більше відторгнення. У російської влади взагалі немає мови, меседжів, порядку денного, в якому вона могла б говорити з суспільством.

У колективної влади в таких ситуаціях два виходи: або позбутися бренду "Путін", пожертвувавши Путіним і зваливши на нього всі помилки, або бункер. Цей путінський бункер згуртується ще більше і піде шляхом різкого посилення репресій і жорсткої розправи з усіма невдоволеними, що супроводжуватиметься спробами ще якихось зовнішньополітичних авантюр. Але другий варіант лише дозволить продовжити агонію на кілька місяців і все одно доведеться повернутися до варіанту номер один. Акела вже стільки разів схибив і це настільки очевидно його оточенню, що питання буде вирішуватися або відмовою від Путіна, або посиленням його особистої диктатури.

Заяви, що пролунали на форумі про те, що конфлікт в Україні може призвести до "глобальних катастроф" – це продовження погроз Заходу, із серії "Я – божевільний, тримайтеся від мене подалі", класичний шантаж, до якого він вдається всі три роки. Але Захід вже це зрозумів і навчився давати жорсткі відповіді.