Як ефективно протистояти режиму Путіна?

Про кремлівську пропаганду як частину стратегії Росії, гібридну війну, намагання посварити Україну з Польщею та про те, що важливо знати, аби ефективно протистояти режиму Володимира Путіна, – у блозі Мирослава Гая на ONLINE.UA, інформують Патріоти України.

Гібридна війна існує достатньо давно. У ХХ сторіччі були гібридні методи – коли люди перевдягалися або зривали шеврони, запускали дезінформацію, працювали через опініон-мейкерів, газети, пресу.

Радянський Союз і його армія такі методи війни використовували дуже часто. Наразі це стало очевидним через те, що з'явилося багато джерел інформації. Зараз кожна бабуся з телефоном на балконі – потенційний шпигун: вона може зняти техніку, відзняти якісь розмови, написати СМС, по телефону розказати своїй сестрі про те, що відбувається.

Зараз, фактично, воюють тими методами, якими Радянський Союз воював весь час. Наприклад, у Чечні було дуже чітко – ніхто нічого не знав взагалі, звідти дуже мало інформації доходило. Були звинувачені Народні сили Ічкерії і уряд у тероризмі, була проведена інформаційно-психологічна операція серед російського населення. Була така сама пропаганда, як щодо України.

Після цього були заведені війська під гаслом "ми воюємо з терористами". Те саме спробували в Сирії зробити, але не вийшло. Тому що, якщо чеченські злочини тоді вдалося зафільмувати частково і обмежено через брак технічних засобів і через те, що туди ніхто не допускався, то зараз злочини проти людства, які Російська Федерація вчиняє в Україні і в Сирії, фільмуються тисячами камер. Сотні твітів, мільйони вражень – все це випливає.

Тому воювати тими методами, якими Російська Федерація воювала завжди, стало складніше. Однієї пропаганди не вистачає, на кожен ролик з пропагандою випадають тисячі маленьких записів у Youtube, які роблять звичайні люди. Зараз кожен мешканець України, якщо він свідомий того, що відбувається, що на нього намагаються вплинути через телевізор, стає засобом інформації. Але тоді з'являються інші методи війни.

Ми воюємо в інформаційному полі. Це важливо, тому що перед будь-якими справжніми бойовими діями проводиться інформаційна кампанія. І для того, щоб перемогти в цій інформаційній кампанії, в такому форматі, як вона відбувається зараз – в соціальних мережах, на телебаченні – потрібно домінувати опініон-мейкерам, які створюють для громадян певну картинку.

Цього можна досягти тим, що ти їх створюєш, проплачуєш. Також ти намагаєшся зменшити кількість опініон-мейкерів на боці ворога. Як росіяни роблять з Україною? Перед будь-якою важливою інформаційною кампанією у них є чіткий лист з усіма блогерами, які займають проукраїнську позицію, телевізійниками тощо. Кого вони можуть в Інтернеті забанити – вони банять.

Ми створюємо альтернативні акаунти, але річ у тім, що на основних акаунтах зазвичай більше аудиторії. Доки твоя аудиторія зрозуміє, що відбулося, якась певна операція буде проведена. Наприклад, мене нещодавно забанили на основному акаунті через те, що мій Facebook фактично став за останні роки абсолютно самостійним ЗМІ.

Перед якимись важливими подіями мене банять. Зокрема, так було перед "Шатуном" (мається на увазі розкритий, зокрема українською владою, план "Шатун" із дестабілізації України, -ONLINE.UA), так було перед початком нової ескалації бойових дій на Сході. Яким чином? Просто завалюють якісь мої пости скаргами і закривають акаунт.

Проукраїнський сегмент Facebook теж почав хитрити – ми повністю переходимо на українську мову в якихось постах, не пишемо ніколи якісь відверті коментарі, які можна було б сприйняти, як загрозливі або ганебні, для того, щоб не давати ворогу приводу нас банити.

Але вони обходять і такі наші методи – зокрема, просто беруть кількістю і банять тебе в певний період. Для того, щоб ти 30 діб не міг працювати, поки проходить якась активна кампанія.

Наступний спосіб, яким зараз постійно оперує Російська Федерація: якщо не можна приховати інформацію, приховати пересування її військ, якщо РФ не може приховати присутності своїх військових у зоні АТО або якісь інші події, вони користуються іншим методом. Вони створюють безліч фейкових подій для того, щоб ми обговорювали їх, звертали на них увагу, витрачали свій час на перевірку тієї чи іншої інформації, щоб складалося безліч різноманітних вражень, зменшувалася увага до якоїсь однієї, найважливішої події, яку вони хотіли би приховати.

Це дуже серйозна проблема. Вони дуже добре опанували цю систему, розсилаються тисячі фейкових новин – нібито як інсайди для опініон-мейкерів. Я теж отримую таку інформацію з фронту. Інколи брехлива інформація закидається бійцям Збройних сил, розходиться через перевірені, достовірні джерела, які купилися і підтвердили якусь певну інформацію. Потім вона підхоплюється ЗМІ – навіть не підтверджена – і, все одно, впливає на розуміння ситуації, на аналітичні відділи і великі компанії. Фактично, ми зараз живемо в часи постійного фейку.

Крім того, продовжується використання старих методів. Наприклад, я абсолютно не вірю у сварку Путіна і Лукашенка. Коли я передивляюся зараз інтерв’ю Лукашенка, є абсолютне відчуття, що це один зі старих методів: коли ви хочете одурити весь світ, ви маєте імітувати сварку, щоб люди не дивилися за тими діями, які ви реально проводите, і за тими документами.

Кажуть, що посварилися, а при цьому все одно збираються проводити військові навчання "Захід-2017", де буде брати участь просто колосальна кількість російського особового складу. Кажуть, що закривають кордони, але при цьому підписують закон про співпрацю з ФСБ і про можливість роботи спеціальних служб Російської Федерації на території Білорусі. Кажуть про те, що Росія – загроза, і при цьому будують разом військові бази на території Білорусі, куди дозволяють запускати літаки і накопичувати особовий склад.

Щоб розпізнати, що фейк, а що правда, потрібно слідкувати не за словами, а за діями і документами, які виходять з-під пера. І можна, як тільки ви почули про документ або про закон прийнятий, робити якісь певні висновки.

Ми не знаємо багатьох речей. Ми не можемо впевнено сказати, помер ватажок бойовиків ДНР Гіві, чи ні. Тому що настільки шумна операція і настільки нестандартні методи, використання такої зброї прямо в пункті постійної дислокації. Ми не можемо сказати, чи то не фейк.

Навіть те відео з обгорілим будинком не доводить нам, правда то, чи ні. Тому я навіть собі не вірю до кінця, завжди кажу собі: Мирославе, ти, можливо, помиляєшся, тому що, можливо, ти будуєш свої висновки на якихось фейкових новинах.

Але ми все швидше вчимося цій інформаційній війні, вчимося правильно працювати з інформацією, аналізувати, і, так чи інакше, правда спливає. В першу чергу, завдяки тому, що є можливість масових свідчень.

Якщо ви зайдете на якісь справжні форуми чи групи і побачите, що безліч людей постять фотографії з різних ракурсів щодо пересування техніки, ви одразу зрозумієте, що правду не вдалося приховати. Це і ускладнює нам ведення бойових дій, і, навпаки, допомагає, тому що ми, як об’єкт агресії Російської Федерації, маємо безліч доказів для майбутніх гаазьких трибуналів. Це – найголовніше, що потрібно знати.

Сліди цієї інформаційної війни ми бачимо всюди. Ми бачимо, що відверто ведеться антиукраїнська робота безпосередньо силами спеціального призначення Російської Федерації. Тому що неможливо написати "убирайтесь" російською мовою у Львові десь на амбасаді Польщі.

Вони проколюються в тому що в них проблеми з якістю виконавців тих чи інших операцій. Вони їх виконують, але питання в тому, яким чином. Тому що дуже часто ці люди не розуміють, як грамотно оформлювати свої дії.

Я впевнений, що всі останні події з Польщею – продуманий хід і спланована операція. Нас намагаються посварити і просто нищать пам’ятники культури, роблять акти вандалізму. Це видно, тому що дуже топорний почерк. Таких ситуацій в Україні не було вже дуже давно. І чомусь саме під час війни, коли піднімається українське питання, і нам потрібна допомога, раптом почалися атаки на пам’ятники. Треба все співставляти і розуміти.

Це говорить про те, що Російська Федерація продовжує вести широкомасштабні інформаційно-психологічні операції на території України і за нашою територією, на дипломатичному фронті. Такого роду операції і викидання на них грошей – це завжди підґрунтя для подальших більш активних, вже фізичних дій.

Мене більше хвилює накопичення техніки не тільки на Донбасі, а й на кордоні вздовж Білорусі, яка раптом чомусь "посварилася" з Росією. Я не хочу робити ніяких конспірологічних висновків, але це викликає певний острах, що є якісь домовленості, про які ми не знаємо.

Потрібно продовжувати дивитися, слідкувати за інформацією, аналізувати. Кількість фейків і їх збільшення – теж інформація, теж певні дії, які про щось говорять. Тому що все це потребує вкладання величезних коштів, і ніхто не вкладає кошти, якщо не хоче досягти мети.

Росіяни вважають, що це виправдано – вкладати мільйони в антиукраїнську діяльність і в спеціальні інформаційні операції.

Ніхто не буде вкладати кошти, якщо не плануються якісь дії. Це потрібно завжди для себе зауважувати. Ми піддаємось на пропаганду. Те, що в складі Верховної Ради залишилась більшість регіоналів, говорить, що Facebook або інші соціальні мережі ще не так сильно впливають на український загал. Рейтинги політичних партій теж говорять про те, що не соціальні мережі керують загальним вибором і рухом країни.

Чому соціальні мережі стали настільки важливими? Чому зараз кожна адміністрація, міністерство вважають за потрібне мати блогерів, навіть по найму, або, принаймні, опініон-мейкерів на платформі хороших стосунків?

Тому що раптом навіть до політиків старої формації, ще комуністичних часів, які досі залишилися при владі, дійшло, що телевізор має шалений вплив на громадськість, на мешканців України, на бабусь-дідусів, на електорат. Але активна частина громадян – люди, які на щось впливають, які мають капітали, які мають сили піднятися, вийти на вулицю, на площу, які можуть писати, ходити – якраз сидить у соціальних мережах, не дивиться телевізор.

І завжди в країні все вирішує саме активна частина громадян – це середній клас і інтелектуальні еліти. Вони всі сидять у соціальних мережах. Через те зараз ця територія почала дуже швидко "окучуватися".

Всі розуміють, що за Інтернетом і за соціальними мережами майбутнє, що рано чи пізно телебачення буде просто змушене перейти в якісь інші, новітні для нас формати. Воно не зникне, буде існувати, але стане більш інтерактивним і піде в Інтернет, бо це просто дешевше.

Це в нас зараз немає 4G, а в усьому нормальному світі телевізори вже давно поєднані з інтернетом. З мого оточення майже ніхто не дивиться телевізор – це активні люди, які робили Майдан, багато хто з них пішов воювати. Тобто, вся активна частина – в інтернеті.

Інтернет останнім часом відіграє мегаважливу роль, тому що національний телевізор не є справжньою системою комунікації. Іноземці не дивляться телеканал УТ-1, вони дивляться сторінку в Facebook або Youtube. Можливо, інтернет не покриває велику кількість безпосередньо громадян України, але він дозволяє доносити інформацію за кордон. І це теж його сила.

Крім того, останнім часом навіть всі мої бабусі й дідусі мають інтернет і Skype для спілкування з онуками. І вже розуміють, що те, що їм показують з екранів телевізорів, часто не відповідає дійсності, або відповідає виключно редакційній політиці певного каналу. Набагато легше зайти в інтернет і подивитися на сторінку свого онука, щоб зрозуміти, що відбувається.

Ми зараз живемо в переломний момент, навіть наші політики старої формації це зрозуміли. Вони зрозуміли це по війні, по Помаранчевій революції, по Майдану.

Ворог це теж почав розуміти. Через це в Росії можна сісти в колонію суворого режиму за перепост, за активність в інтернеті. Через це з'явилися нові темники для інтернету, нове законодавство, йдуть спроби обмеження інтернету як такого. Ми ще побачимо, як він буде повністю відімкнений. Хтось думає, що відімкнути SWIFT та інтернет Російській Федерації – це зробити їм шкоду, але вони тільки цього і чекають.

Більш правильна позиція, коли Ілон Маск пропонує роздавати безкоштовний інтернет по всьому світу на якихось супутниках, повітряних кулях. Тому що єдиний спосіб цивілізації боротися з такими режимами як путінський, або режим Північної Кореї – це надати людям інформацію.

Подивимось, як будуть події розвиватися, але я знаю і вірю, що ми живемо в переломний момент для всього людства, і Україна знаходиться в самому епіцентрі цих подій. Тому дуже цікаво жити.